Справа № 263/14236/20

Провадження № 2/263/728/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 року м. Маріуполь Донецької області

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Федоренко Т.І., за участю секретаря Ясир А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про зобов`язання вчинити певні дії,

                                               ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся з позовом до відповідодача, який в ході розгляду уточнював, просив зобов`язати Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» встановити та опломбувати прилад обліку, відкрити особливий рахунок та підключити квартиру АДРЕСА_1 до водопостачання; визнати укладеним договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_1 (без обслуговування внутрішньо будинкових систем) на умовах типового договору, який затверджено постановою КМУ від 05.07.2019 року № 690. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.08.2020 року звернувся до відповідача з заявою, в якій зазначив, що на підставі ухвали Першотравневого суду Донецької області набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , просив підключити квартиру до водопостачання, укласти договір та відкритми особливий рахунок. Однак йому було відмовлено, оскільки відповідач вважає, що ухвала Першотравневого суду Донецької області про набуття ним права власності не є належним документом, підтверджуючим право власності. Вважає, що відповідач своїми діями порушує його законні права, тому вимушений звернутись до суду з позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

       Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

       Позивач в судовму засіданні підтримав свої позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, вважав, що ухвала суду , якою за ним визнано право власності нак вартиру, є підствою для укладення договору, відповідач ігнорує рішення суду. В подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

       Представник КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначивши, що відповідач не ігнорує рішення суду, але ухвала суду не є документом, який підтверджує право власності, позивач належним чином не зареєстрував своє право власності та не надав відповідачу встановлені вимогами законодавства документи, які підтверджують його право власності на квартиру. В подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Надав суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача. Договір про надання послуг централізованого водопостачання та/або водовідведення можливо укласти лише з власником нерухомого майна або за згодою власника з іншою особою. Позивач на підтвердження права власності на квартиру надає лише копію ухвали Першотравневого суду Донецької області, якою було затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак не надає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також надав додаткові пояснення , в яких зазначено, що новою редакцію закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено такого виду комунальних послуг, як послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинковим систем), а єдиним видом комунальних послуг, що надаються суб`єктом господарювання у сфері питного водопостачання є централізоване водопостачання та централізоване водовідведення. Законом визначено, що договори про надання комунальних послуг укладені до введення в дію цього закону, зберігають чинність на умовах визначених такими договорами. Співласники багатоквартирного будинку мождуть прийняти рішення про обрання (зміну) моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги , повідомити виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за 2 місяці до запланованої дати укладення договору та укласти нові договори, відповідно до обраної моделі договірних відносн. Співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 рішення щодо моделей організації договірних відносин за кожним видом комунальної послуги станом на теперішній час не прийнято, з протоколом загальних зборів до КМ Маріупольводоканал вони не звертались. Таким чином право позивача на укладення договору не порушене зі сторони відповідача, позивач не обрав жодну із моделей договірних відносин. Також зазначив, що у квартирі роботи з встановлення приладів обліку води проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Встановити лічильник води можна з допомогою спеціалізованої організації чи самостійно, однак прийняття його на облік і пломбування здійснюється лише після перевірки правильності його встановлення.У зв`язку з викладеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

               Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

              Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

              У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

       Ухвалою Першотравнеовго районного суду Донецької області від 28.01.2020 року за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

       З листа від 16.10.2020 року № 62.10.3-57944-62.10.1 КП «МВУКГ» вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано укласти договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньо будинкових мереж), також листом від 11.11.2020 року ОСОБА_1 було повторно повідомлено, що для укладання вказаного договору необхідно надати витяг з Державного реєстру прав про державну реєстрацію права власності.

       Листом від 15.02.2021 року № 62.10.3-3629-62.10.1-8632 КП «МВУКГ» повідомлено ОСОБА_1 , що підприємство не заперечує проти укладання договору, але необхідно підтвердити право власності на об`єкт нерухомого майна.Також для укладання договору про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку необхідно надати протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин.

       Під час судового розгляду позивачем було зареєстровано своє право власності на нерухоме майно та до справи було долучено витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№ 257992718 від 24.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258147859 від 25.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258154614 від 25.05.2021 року згідно якого квартира АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258157771 від 25.05.2021 року згідно якого квартира АДРЕСА_6 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258160065 від 25.05.2021 року , згідно якого квартира АДРЕСА_7 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258171349 від 25.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_8 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; №258177405 від 25.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_9 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258183141 від 25.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_10 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258192731 від 25.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_11 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258196730 від 25.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_12 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258201484 від 25.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_13 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; № 258204692 від 25.05.2021 року, згідно якого квартира АДРЕСА_14 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

       З листа від 25.06.2021 року № 62.10.3-17254-62.10.1 КП «МВУВКГ» вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено, що будинок АДРЕСА_15 вже підключено до мереж централізованого водопостачання/водовідведення. Для обладання квартири АДРЕСА_16 окремим підключенням до мереж централізованого водопостачння / водовідведення внаслідок ремонту або реконструкції з внесенням відповідних змін до загально будинкового плану мереж необхідно отримати технічні умови.

Згідно з ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

            Згідно з ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

       Згідно з ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

       Відповідно до змісту ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.        Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

       Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 ЦК України.

       Так, згідно з ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права, 2) визнання правочину недійсним, 3) припинення дії, яка порушує право, 4) відновлення становища, яке існувало до порушення, 5) примусове виконання обовязку в натурі, 6) зміна правовідношення, 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

       Згідно до ч.1 ст.182 КЦ України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, ії виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

       Згідно ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

       Основні засади відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».        Субєктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг ( Закон України «Про житлово-комунальні послуги»).

       Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

       Відповідно до статті 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

       Згідно п.2 ч.1 ст.5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з централізованого водопостачання.

       Пунктом1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, п.5 ч.2 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

       Статтями 22, 23 цього Закону визначено раво споживача на підключення в установленому законом порядку до централізованого водопостачання, а підприємство питного водопостачання має право видавати дозволи та технічні умови на підключення споживача до централізованого питного водопостачання. Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами Правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

       Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630  (надалі також - Правила).

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14 -144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18) та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (№12-304гс18).

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів, є обов`язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав; при цьому обов`язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

       Так, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

       Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

       Звертаючись до суду із позовом позивач зобов`язаний довести, яким чином дії відповідача порушють його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

       Отже, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом позивач не довів належними і допустимими доказами порушення його прав, свобод та інтересів, оскільки він звертався до відповідача з вимогами не маючи зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності, тобто передчасно. Після уточнення позовних вимог позивач не дотримався наведених вимог законодавства «Про житлово-комунальні послуги», а саме не виконав усі необхідні умови для укладення типового догвору,  а отже уточнені позовні вимоги також є передчасними, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.При цому судзвертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернення до відповідача з питання укладення договору щодо централізованого водопостачання та централізованого водовідведення із дотриманням встановленого законом порядку.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 229, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

                                                               УХВАЛИВ:

               У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

             Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

               Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Суддя                                                           Т.І.Федоренко