АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Кононенко Н.А.,
за участю секретаря Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до „Навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи I-III ступенів, дошкільний заклад” про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,
встановила:
18 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 17 січня 2005 року він працював в „НВК ЗОШ І- III ступенів, д/з” с. Виноградівка основним кочегаром. Наказом №06 від 28 вересня 2010 року його було звільнено на підставі ст.25-1 Кодексу Законів про працю України, а саме: через запровадження обмеження спільної роботи родичів на підприємстві в установі, організації.
Позивач зазначив, що звільнення вважає незаконним у зв'язку з тим, що він своїй дружині, яка також працювала у відповідача, не підпорядкований, а тому просив суд поновити його на роботі на посаді основного кочегара, а також стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2010 року до дня поновлення на роботі.
Відповідач та його представник позов не визнали, надали суду докази про правомірність звільнення позивача з посади основного кочегара з підстав його підпорядкованості дружині ОСОБА_3, яка займає посаду заступника директора „НВК ЗОШ І- III ступенів, д/з” с. Виноградівка з господарської роботи.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 булу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із ухваленням нового про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що наказом директора „НВК ЗОШ І- III ступенів, д/з” с. Виноградівка № 23 від 23 вересня 2010 року було запроваджено обмеження щодо спільної роботи родичів чи свояків, якщо їх робота пов'язана з безпосереднім підпорядкуванням або підконтрольністю одного одному.
__________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Тончева Н.М. Справа № 22 ц- 21937/10
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦП: 53
2.
Зазначений наказ відповідає вимогам ст.25-1 КЗпП України, відповідно до якої власнику підприємства, установи, організації надано право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи близьких родичів чи свояків (подружжя), якщо їх робота пов'язана з безпосереднім підпорядкуванням або підконтрольністю одного одному (а.с 28).
Судом обґрунтовано встановлено, що дружина позивача - ОСОБА_3 працює в „НВК ЗОШ І-III ступенів, д/з” с. Виноградівка на посаді заступника директора з господарської роботи. В її обов'язки на зазначеній посаді входить: розподіл обов'язків між технічними працівниками школи та організація і контроль за їхньою роботою; організація безперебійної роботи водо-електро-теплопостачання. ОСОБА_3 особисто ознайомлена з цими обов’язками (а.с.31).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_2 безпосередньо підпорядкований і підконтрольний своїй дружині ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 відноситься до категорії техпрацівників, які в свою чергу підпорядковані і підконтрольні заступнику директора з господарської роботи.
Доводи апелянта про те, що на час звільнення він був працівником освіти, а тому у відповідності до п. 17 постанови Ради Міністрів УРСР № 593 від 03 листопада 1080 року (а.с.47), на нього не розповсюджується заборона сумісної служби на одному підприємстві близьких родичів, свояків, якщо їх служба пов’язана з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одне одному, є безпідставними, виходячи з наступного.
В зазначеній постанові мова йде саме про працівників освіти.
Оскільки позивач є технічним працівником освітньої установи, а не працівником освіти, що не є тотожними поняттями, то виключення із загального правила, які встановлені вищезазначеною постановою Ради Міністрів УРСР № 593, на позивача не розповсюджуються.
Крім того, як було зазначено вище, обмеження щодо спільної роботи родичів чи свояків, якщо їх робота пов'язана з безпосереднім підпорядкуванням або підконтрольністю одного одному, було запроваджено наказом директора „НВК ЗОШ І- III ступенів, д/з” с. Виноградівка № 23 від 23 вересня 2010 року, який не суперечить діючому трудовому законодавству України і є чинним.
Що стосується доводів апелянта про те, що він на протязі 40 років працював у цій школі, із яких 35 років – на посаді вчителя музики, та 5 років після виходу на пенсію – кочегаром, в даному випадку правового значення не мають, оскільки прийняття ОСОБА_2 на роботу кочегаром в 2005 році відбулось в порушення вищезазначеної постанови Ради Міністрів УРСР № 593.
Дане порушення трудового законодавства було усунуте з виданням наказу директора „НВК ЗОШ І- III ступенів, д/з” с. Виноградівка № 23 від 23 вересня 2010 року та звільненням ОСОБА_2 із займаної посади.
Безпідставним є посилання апелянта на позитивну характеристику за час роботи у „НВК ЗОШ І- III ступенів, д/з”, оскільки мова не йде про його звільнення за порушення трудової дисципліни.
Також судова колегія не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що після його звільнення на його посаду в порушення трудового законодавства було прийнято близького родича директора школи, оскільки зазначені обставини не є предметом даного спору.
Судова колегія також зазначає, що згідно відповіді комісії по трудовим спорам, копія якої мається в матеріалах справи, правомірність звільнення позивача згідно ст.25-1 КЗпП України була перевірена комісією та порушень виявлено не було (а.с.30).
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, у відповідності до норм матеріального і процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення, а тому судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
3.
У відповідності до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне стягнути з апелянта ОСОБА_2 на користь державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 88, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, п.1, ч 1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 17 листопада 2010 року залишити без змін.
Стягнути ОСОБА_2 на користь державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 120 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
Л.Є. Виноградова
Н.А. Кононенко