Справа №  2-а-111/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          25 січня 2011 року cуддя Печерського районного суду Ісаєвська  О.  В. ,  розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльність по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо ненарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.12.2010 зобовязавши відповідача провести перерахунок, стягненн судових витрат -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначило, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказала, що відповідач грубо порушив її законні права, позбавив права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача та нехтування відповідачем приписів закону.

Ухвалою суду від 10.01.2011 року клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку було задоволено, поновлено ОСОБА_1 адміністративний строк, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року та цього ж дня відкрито скорочене провадження у справі.

20.01.2011 року відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва направило свої письмові заперечення в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, просив відмовити у задоволенні позову.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 183-2 КАС України, вважаю достатніми підстави для прийняття рішення в скороченому провадженні без проведення судового засідання.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії  позивачу в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, який набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV, а саме п.17 ст.77, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367- ІV, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, відновлено у зв'язку з виключенням п.17 ст.77 з Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV.

Відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, № 489-V, встановлено,  що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до ст. 6 Закону України   "Про   соціальний   захист  дітей  війни"  виплачується   особам,   які  є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії  їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним   на   підставі   Рішення   Конституційного  Суду N 6-рп/2007  від  09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян).

А отже, вимоги позивач стосовно визнання протиправними та зобов’язання провести перерахунок за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивач з 22.05.2008 року.

Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-VІ, а саме ст. 41, текст ст.6  Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення  до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього  Закону  та  Закону  України  "Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту" дане  підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Вказані зміни внесені ст.41 розділу ІІ Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", в ст.6 Закон  України  "Про  соціальний  захист дітей війни", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, вимоги позивачки стосовно визнання протиправними дії відповідача та зобов’язання провести перерахунок за період 22.05.2008 року є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку що дії відповідача, щодо відмови в нарахуванні  та виплаті позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, є протиправними.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, вимога на майбутнє, стосовно зобов’язання відповідача довічно виплачувати надбавку до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не підлягає задоволенню.  

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Разом з тим не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва витрат на правову допомогу за відстуністю правових підстав.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України,  суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячного підвищення – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов’язань щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за один місяць.  

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя                                                                                                      О. В. Ісаєвська