20.01.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-39/11 р. Головуючий у першій
інстанції Лемешко А.С.
Категорія 37 Доповідач в апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Єфімової В.О., Зотова В.С.,
за участю секретаря - Одажиу Л.І.,
позивача - ОСОБА_6,
представника позивача - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 02 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку майна в порядку спадкування, визначення порядку користування квартирою, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом та уточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просить визнати за ним право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_7; визнати за ним право власності на 1/8 частку цієї квартири в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8; визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між ним і відповідачем, виділивши йому в користування житлову кімнату, площею 16.7 кв.м. і прилеглу до неї вбудовану шафу, площею 0.3 кв.м. з правом укладення окремого лицьового рахунку; відповідачу виділити в користування дві житлові кімнати, площею 10.8 кв.м., 17.2 кв.м. з правом укладення окремого лицьового рахунку; залишити в загальному користуванні кухню, коридор, туалет, ванну кімнату, комору, веранду.
Вимоги мотивовані тим, що їх з відповідачем батьки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 1955 року. В період шлюбу, в 1972 році батьки отримали трикімнатну кооперативну квартиру в ЖСК-68 за адресою: АДРЕСА_1. В ордері на отримання квартири були вписані батьки, позивач і відповідач. У 1991 році квартира була зареєстрована на ім'я ОСОБА_8 на праві приватної власності. Вважає, що квартира була загальним подружнім майном їх батьків і фактично належала їм на праві власності в рівних частках, по 1/2 частці кожному. З моменту заселення і до теперішнього часу він проживає в квартирі, зареєстрований в ній. Відповідач у 1980 році виписався з квартири у зв'язку з отриманням іншого житла і з цього часу проживає за адресою: АДРЕСА_2, тому повністю забезпечений житловою площею.
Після смерті батька у 1999 році, відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки спірної квартири. У зв'язку з тим, що позивач і його мати ОСОБА_8 проживали в спадковій квартирі на момент смерті ОСОБА_7, вважає, що вони фактично прийняли спадок після смерті батька. Відповідач у квартирі не проживав, із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін після смерті батька не звертався, тому вважає, що після смерті батька йому повинна належати 1/4 частка спірної квартири. Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу стало відомо, що ще за життя вона розпорядилася своєю часткою квартири, подарувавши 1/2 її частку відповідачу. Вважає, що в даному випадку мати розпорядилася тією часткою квартири, яка була часткою подружнього майна. Також вважає, що після смерті матері, вони є спадкоємцями 1-ої черги, тому повинні наслідувати по 1/8 частці квартири кожен.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 02 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постановлено визнати за ОСОБА_6 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8. Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_6 в користування житлову кімнату площею 16,7 кв.м., вбудовану шафу площею 0,3 кв.м. із правом укладення окремого лицьового рахунку на вказані житлові приміщення. ОСОБА_3 виділено в користування житлові кімнати площею 10,8 кв.м. та 17,2 кв.м. із правом укладення окремого лицьового рахунку на вказані житлові приміщення. В загальному користуванні сторонам залишено коридор, площею 4,3 кв.м., кухню, площею 6,2 кв.м., туалет, площею 0,8 кв.м., ванну кімнату, площею 1,9 кв.м., комору, площею 2,6 кв.м. та веранду, площею 6,8 кв.м.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду в частині визнання за позивачем права власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 та просить визнати за позивачем право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8. Відповідач зазначає, що рішення суду в оскарженій частині не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вважає, що спірна квартира не була сумісною власністю батьків, а належала лише їх матері ОСОБА_8 Крім того відповідач не погоджується із визначеним порядком користування квартирою в частині залишення у загальному користуванні комори, площею 2,6 кв.м.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що батьки сторін ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в період зареєстрованого шлюбу, в 1972 році отримали трикімнатну кооперативну квартиру в ЖСК-68, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В ордері на отримання квартири були вписані батьки, позивач і відповідач. Членом ЖСК була ОСОБА_8
У 1991 році квартира була зареєстрована за ОСОБА_8 на праві приватної власності відповідно довідки ЖСК-68 від 10.12.1991 року про сплату пайових накопичень у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. ст. 20, 22 КпШС УРСР 1963 року майно, нажите в період шлюбу, є спільною власністю подружжя.
За таких обставин, хоча власником спірної квартири значилась лише ОСОБА_8, оскільки вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7, квартира є їхньою спільною сумісною власністю, в якій кожному з них належить по 1/2 частині будинку.
Таким чином, довід апеляційної скарги стосовно того, що власником спірної квартири була лише ОСОБА_8 колегія суддів вважає необґрунтованим.
Згідно довідки КП РЕП №2 Севастопольської міської Ради від 03.11.2009 року, позивач ОСОБА_6 з 1972 року і до теперішнього часу зареєстрований по спірній квартирі та проживає в ній. Відповідач у 1980 році виписався з квартири у зв'язку з отриманням іншого житла та знову був прописаний лише 14.12.2007 року (а.с.6).
Врахувавши викладені обставини справи, той факт, що відповідач на момент смерті батька по спірній квартирі зареєстрований не був, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що в силу ст.549 ЦК УРСР після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 позивач і його мати фактично прийняли спадок на ту частку, яка повинна була належати батькові, тобто по 1/4 частці кожен. Отже, після смерті батька, позивачу повинно належати право власності на 1/4 частку квартири, а його матері - на 3/4 частки: 1/2 - як подружня частка та 1/4 - спадкова частка після смерті чоловіка.
З матеріалів справи також вбачається, що 26.07.2007 року ОСОБА_8 подарувала 1/2 частку квартири відповідачу, в зв'язку з чим, у ОСОБА_8 залишилося право власності лише на 1/2 частку квартири, яку після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач і відповідач, як спадкоємці 1-ої черги повинні успадкувати по 1/8 частці квартири кожен.
Довід апеляційної скарги стосовно того, що наявність зазначеного договору дарування є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки цей договір у встановленому законом порядку не був визнаний недійсним, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки договір дарування 1/2 частки спірної квартири позивач не оспорює, він оспорює лише об’єм спадкової маси, яка за законом у порядку спадкування належала на праві власності ОСОБА_8
За таких обставин слід визнати, що рішення суду в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 та на 1/8 частку цієї квартири після смерті ОСОБА_8 є законним, обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Проте доводи апеляційної скарги в частині визначення порядку користування спірною квартирою колегія суддів вважає таким, що підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині – зміні з наступних підстав.
З плану домоволодіння, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з 3-х ізольованих житлових кімнат: 16.7 кв.м., 17.2 кв.м., 10.8 кв.м. Загальна площа квартири складає 67.6 кв.м., з яких 44.7 кв.м. – житлова площа (а.с.26.) Тобто на 3/8 частки приходиться 16.76 кв.м. житлової площі, що відповідає ізольованій житловій кімнаті, площею 16.7 кв.м., яку позивач й просив виділити. Ця обставина правильно прийнята судом першої інстанції до уваги та обґрунтовано виділено позивачу у користування житлову кімнату, площею 16.7 кв.м., вбудовану шафу, площею 0.3 кв.м. з правом укладення окремого лицьового рахунку.
В свою чергу колегія суддів не може погодитись із висновком суду, щодо залишення в загальному користуванні комори, площею 2,6 кв.м., оскільки вона примикає до житлових кімнат, які виділені судом першої інстанції у користування відповідача та вхід до цієї комори можливий лише через житлову кімнату, площею 10,8 кв.м.
Зазначена обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що комора, площею 2,6 кв.м. має бути виділена у користування ОСОБА_3, в зв’язку з чим, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314,ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 02 листопада 2010 року в частині визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 - змінити.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_6 в користування житлову кімнату площею 16,7 кв.м., вбудовану шафу площею 0,3 кв.м. із правом укладення окремого лицьового рахунку на вказане житлове приміщення. ОСОБА_3 виділити в користування житлові кімнати площею 10,8 кв.м. та 17,2 кв.м., комору, площею 2,6 кв.м. із правом укладення окремого лицьового рахунку на вказані приміщення. В загальному користуванні сторонам залишити коридор, площею 4,3 кв.м., кухню, площею 6,2 кв.м., туалет, площею 0,8 кв.м., ванну кімнату, площею 1,9 кв.м. та веранду, площею 6,8 кв.м.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.І.Птіціна
Судді: /підпис/ В.О.Єфімова
/підпис/ В.С.Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.І.Птіціна