АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________

  Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

16 листопада 2010 року                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:  

              головуючого             Сегеди С.М.,

        суддів:                 Виноградової Л.Є.,

Гайворонського С.П.,

        за участю секретаря         Шкрабак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі,

                                встановила:

27 липня 2009 позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, посилаючись на те, що вона перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем з 02.06.2008року (наказ № 54-к) по 04.05.2009року (наказ 37-к) та перебувала на посаді інспектора відділу кадрів і за сумісництвом виконувала обов'язки секретаря - машиністки на період вільної вакансії, з оплатою праці в розмірі 50% від окладу секретаря-машиністки.

Згідно наказу № 37-К від 30.04.2009 року була звільнена з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з порушенням відповідачем умов трудового законодавства та трудового договору, через що утворилася заборгованість щодо невиплаченої позивачу заробітної плати.

Представник Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради (далі по тексту – ВУ ЖКГ Затоківської селищної ради) проти позову заперечував, надавши до суду письмове заперечення від 04.09.2009 року, у якому, в тому числі, стверджував, що якщо в наказі про звільнення не зазначено про необхідність виплати вихідної допомоги працівникові, то немає підстав для її виплати (а.с.18-19).

01.03.2010 року позивач уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача залишкову суму заробітної плати в сумі 1030, 91 грн., вихідну допомогу в сумі 4612,95 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 1858,96 грн., середню заробітну плату за час затримки її виплати в сумі 9768,60 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. (а.с.97-101).

01.06.2010 року відповідач подав до суду письмове заперечення на уточнену позовну заяву, яким частково позов визнав, а саме щодо залишкової суми заробітної плати в сумі 1030,91 грн., вихідної допомоги в сумі 4612,95 грн., компенсації за затримку виплати заробітної плати в сумі 1126,92 грн.

Проти інших позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачу було направлено лист з повідомленням, вихідний № 127 від 10.08.2009 року, яким її запрошено для отримання остатку заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги (а.с. 133-134, 150).

Проте, враховуючи, що позивач не з’явилась за отриманням повного розрахунку, починаючи з часу отримання нею листа, а саме з 18.08.2009 року,  вина відповідача в затримці розрахунку відсутня,  тому в іншій частині позову просили відмовити.  

__________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Остра Н.С.                             Справа № 22 ц-20712/10

Доповідач: Сегеда С.М.                                 Категорія: ЦП:  53      

2.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково та було стягнуто з ВУ ЖКГ Затоківської селищної ради на корись ОСОБА_2 залишкову суму заробітної плати в сумі 1030,91 грн., вихідну допомогу в сумі 4612,95 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати більш одного місця в сумі 1858,96 грн., компенсацію за час затримки виплати заробітної плати більш одного місця в сумі 9768,60 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн. та на користь держави стягнуті судові витрати.

В апеляційній скарзі ВУ ЖКГ Затоківської селищної ради ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, згідно визнання їх відповідачем, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2, суд обґрунтовано виходив із того, що з нею  в установленому законом порядку за її власним бажанням був розірваний трудовий договір з відповідачем на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 37-к від 30.04.2009 року (а.с. 21).

Звільнення відбулось з 04.05.2009 року на підставі того, що власник або уповноважений ним орган не виконував законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Проте, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, згідно якої  власник, або уповноважений ним орган в день звільнення зобов’язаний провести остаточний розрахунок по заробітній платі, відповідач  не провів з позивачем цього розрахунку.

Сторони в суді першої та апеляційної інстанції не заперечували, що на час звільнення відповідач мав виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі в сумі 8030,91 грн. та вихідну допомогу в сумі 4612,95 грн.

Із матеріалів справи вбачається і також не заперечується сторонами, що в травні 2009 року позивачу була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 3000 грн., а в червні 2009 року – 4000 грн. (а.с.134).

Таким чином, на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом, відповідач мав перед нею заборгованість по заробітній платі в сумі 1030,91 грн. та 4612,95 грн. вихідної допомоги.

Сторони також не заперечували цих обставин, у зв’язку з чим суд ухвалив рішення про повне задоволення  позовних вимог в цій частині.

З таким висновком суду також повністю погоджується судова колегія, крім того судове рішення в цій частині апелянтом не оскаржується .

Суд також обґрунтовано застосував до спірних відносин вимоги  ч. 1 ст. 117 КЗпП України, згідно якої у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду стосовно розміру середньої заробітної плати та періоду, за який вона підлягає стягненню.

Так, у  відповідності зі штатним розписом позивач за два останні місяці перед звільненням (березень та квітень 2009 року) отримувала заробітну плату у розмірі 1234 грн. та 1350 грн., відповідно (а.с.81). Ця обставина також визнана сторонами.  З цих підстав середня заробітна плата ОСОБА_2 перед звільненням складала ( 1234 + 1350) : 2 = 1292 грн.

Проте суд, в порушення діючого законодавства в розрахунок середньої заробітної плати взяв лише зарплату за останній місяць роботи, у зв’язку з чим подальший розрахунок середньої заробітної плати безпідставно робив із суми 1350 грн.

Крім того, стягуючи середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до ухвалення судового рішення, суд не погодився з доводами відповідача про те, що, починаючи з 18.08.2009 року його вини у неотриманні позивачем заборгованості по заробітній платі немає, оскільки вона не забажала з’явитись до ВУ ЖКГ Затоківської селищної ради для проведення з нею кінцевого розрахунку.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

3.

Головною умовою застосування наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України за невиплату власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, є вина цього власника.

При цьому судова колегія зазначає, що відсутність коштів у відповідача на день звільнення позивача не звільняє його від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України і не свідчить про відсутність його вини.

З цих підстав доводи апелянта про відсутність їх вини у непроведенні повного розрахунку з позивачем на день звільнення, є безпідставними.

Однак,  судова колегія вважає, що, починаючи з 19.08.2009 року, вина ВУ ЖКГ Затоківської селищної ради у невиплаті позивачу повного розрахунку, відсутня.

Сторони підтвердили в судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій, що 10.08.2010 року відповідач направив позивачу рекомендований лист з повідомленням про необхідність термінової явки до ВУ ЖКГ Затоківської селищної ради для отриманням кінцевого розрахунку по заробітній паті та вихідної допомоги, що також  підтверджується цим листом (а.с.150).

Зазначений лист був отриманий позивачем 18.08.2009 року, що підтверджується штампом на конверті, довідкою поштового відділення, а також власними письмовими поясненнями ОСОБА_2 на заперечення відповідача (а.с.140, 149).

Відмовившись з’явитись за отриманням розрахунку з тих підстав, що спір вже перебував на розгляду суду, позивач фактично взяла на себе всю провину в неотриманні зазначених їй коштів, починаючи з 19.08.2009 року.

Отже, з зазначеного часу вина відповідача в невиплаті позивачу розрахункових коштів при звільненні, відсутня.

Доводи позивача про те, що в листі не була вказана сума, яка належала їй до виплати, не знімає з ОСОБА_2 вини, оскільки ніхто не заважав їй отримати нараховані кошти і в разі неповного розрахунку, доказувати його неправильність, враховуючи, що позов всерівно вже перебував на розгляді в суді.  

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що до виплати позивачу належить середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04 травня по 18 серпня 2009 року, включно, тобто за 76 робочих днів.

Так як середньомісячна заробітна плата позивача на час звільнення складала 1292 грн., про що зазначалось вище, середньоденна заробітна плата склала 60,09 грн., виходячи із того, що в березні та квітні 2009 року було 43 робочих дні (1292 грн.+1292грн.) : 43 дні).

За 76 робочих днів середня заробітна плата, яка підлягає нарахуванню позивачу за час затримки розрахунку при звільненні, склала 4566,84 грн. (76 днів х 60,09 грн.).

Після відрахування всіх обов’язкових платежів (податок з доходів фіз. осіб -15%, пенсійний фонд - 2%, фонд занятості - 0,6%, фонд соцстрахування -1%, профспілкові - 1%.) сума середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні, склала 3671,73 грн.

Щодо необхідності стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, то судова колегія погоджується з висновком суду про необхідність стягнення компенсації, однак не погоджується з порядком розрахунку і сумою, яку суд стягнув з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 34 Закону України „Про оплату праці” від 24 березня 1995 p. компенсація втрати частини заробітку через порушення строків його виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд обґрунтовано керувався вимогами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 p., згідно якого з 1 січня 2001 року така компенсація провадиться на підставі цього Закону в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N  159 від 21 лютого 2001 року (далі за текстом – Порядок), (а.с.228-229).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни на території України в гривнях і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата.

З цих підстав сума вихідної допомоги, яка є грошовим доходом разового характеру, компенсації не підлягає.

4.

    Незважаючи на те, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць лише після утримання податків і обов’язкових платежів, що передбачено п. 4 Порядку, суд першої інстанції безпідставно в розрахунок взяв нараховану заробітну плату за квітень 2009 року у сумі 1350 грн.

Крім того, незрозумілим і безпідставним є порядок нарахування компенсації, яку суд застосував при ухваленні судового рішення, визначивши суму компенсації 1858,96 грн.

Суд безпідставно погодився з розрахунком, який був наданий позивачем, оскільки цей розрахунок стосується конкретного випадку, коли заборгованість по заробітній платі за липень 2008 року виплачується  в лютому 2010 року (а.с.213).

Обчислення розрахунку слід проводити у відповідності з Додатком до Порядку наступним чином.

Так, як зазначено вище, сума заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем, яка після її звільнення мала бути виплачена у травні 2009 року, однак не виплачувалась більше одного місяця, після утримання податків і обов’язкових платежів, склала 1030,91 грн.

Згідно ч.2 п. 4 Порядку індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

У відповідності до п. 6 Порядку своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає (а.с.228-зв.).

Оскільки, як зазначалось вище, починаючи з19.08.2009 року в неотриманні заборгованості по заробітній платі мається лише вина позивача, компенсацію слід обчислювати, виходячи з індексу споживчих цін (індексу інфляції) за червень і липень 2009 року, шляхом їх множення (1,011 х 0,999) і множення на 100 (Приклад згідно Додатку до Порядку - а.с.229-зв.).

Таким чином індекс споживчих цін за вказаний період складе 101 відсоток.

Величина приросту індексу споживчих цін за червень-липень 2009 року визначається шляхом віднімання від індексу споживчих цін 100, що складе 1 відсоток, що відповідає коефіцієнту індексу споживчих цін – 0,010.

Зазначений коефіцієнт індексу споживчих цін для визначення компенсації зарплати за травень 2009 року, яка має бути виплачена у серпні 2009 року, також зазначена у відповідній таблиці (а.с.232).

Сума компенсації визначається шляхом множення суми заборгованої заробітної плати (1030,91 грн.) на величину приросту індексу споживчих цін (1%), та складе 10,31 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується рішення суду в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 1000 грн., то судова колегія погоджується з таким висновком, оскільки він є достатньо вмотивованим і обґрунтованим, заснований на засадах розумності та справедливості.

Апеляційна скарга не містить доводів апелянта про необґрунтованість судового рішення стосовно моральної шкоди, однак судова колегія вважає, що суд повно і виважено врахував те, що заробітна плата позивачу виплачувалася із затримкою, вона не могла вчасно виплачувати кредит та була вимушена брати у борг кошти. Неотримання вчасно винагороди за працю спричиняло напругу в стосунках позивача з членами її родини, сприяло її душевному стражданню та стало причиною звільнення з роботи. Сума заборгованості по заробітній платі на день звільнення вказувала про системність неправомірних дій відповідача щодо позивача, спонукала її до вчинення додаткових зусиль для нормалізації умов свого життя.

Таким чином суд у відповідності до діючого законодавства з'ясував, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

5.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, дійшов помилкового висновку щодо застосування норм матеріального права, ухвалив не в повній мірі законне і обґрунтоване судове рішення, доводи апеляційної скарги частково спростовують рішення, а тому судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення частково скасувати  і ухвалити нове рішення.

При цьому, скасовуючи судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсаційних виплат, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення в частині розподілення судових витрат, сума яких також зазначена судом помилково та стягнути їх з відповідача на користь держави, пропорційно задоволеним позовним вимогам майнового і немайнового характеру.  

Керуючись ст.ст.81, 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

                            вирішила:

Апеляційну скаргу  Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 вересня 2010 року, в частині стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради на користь ОСОБА_2 компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати у сумі 1858,96 грн., в частині стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні у сумі 9768,60 грн., а також в частині стягнення зі сторін судових витрат, а саме: судового збору у загальній сумі 365,44 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у загальній сумі 120 грн., скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3671 (три тисячі шістсот сімдесят одну гривню) 73 коп.

Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати у сумі 10 (десять гривень) 31 коп.

Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради на користь держави судовий збір у сумі 102 (сто дві гривні).

Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 90 (дев’яносто гривень).

Рішення, в частині стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі у сумі 1030 (одну тисячу тридцять гривень) 91 коп., вихідної допомоги у сумі 4612 (чотири тисячі шістсот дванадцять гривень) 95 коп., та моральної шкоди у сумі 1000 (одна тисяча гривень), залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області:         (підпис)     С.М. Сегеда

                                (підпис)     Л.Є. Виноградова

                                (підпис)     С.П. Гайворонський

Вірність копії посвідчую, суддя                     С.М. Сегеда