АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   У Х В А Л А

                    І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 року                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :  

              головуючого             Сегеди С.М.,

    суддів:                 Виноградової Л.Є.,

                    Гайворонського С.П.

    за участю секретаря         Шкрабак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу правонаступників ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2009 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про захист права власності, стягнення матеріальної і моральної шкоди, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Ізмаїльської міської ради,

    встановила:

07 листопада 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який в подальшому уточнював, доповнював та просив забов`язати  відповідачів не чинити йому перешкод у здійсненні права власності  на гараж і земельну ділянку;  знести самочинно збудовану веранду; засипати зливну яму; встановити межу відповідно до державного акту на його земельну ділянку; встановити для  нього  сервітут  з  правом  проходу  по  земельній  ділянці відповідачів для ремонту відмостки та складання необхідних для цього будівельних матеріалів. Також позивач просив стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 2926 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником  будинку  АДРЕСА_1,  а  відповідачі  власниками  сусіднього будинку АДРЕСА_2. В 1963 р. він на відстані 30 см від межі  побудував  гараж та  зробив  по межі  вдовж стіни гаражу відмостку.  

У свою чергу відповідачка  ОСОБА_6  самочинно  поряд  побудувала веранду, з покрівлі якої вода від дощу стікає під стіни гаражу, зруйнувала  встановлений  ним жолоб  для  стоку  води,  стоками  була пошкоджена відмостка і в стінах з'явилась сирість. Згідно кошторису вартість відновлюваних робіт складає 326 грн. та також ним сплачена сума представнику  за  надання юридичної  допомоги у розмірі 2500 грн.

Посилаючись на те, що відповідачі не допускають його через свій двір для ремонту відмостки та на те, що у відповідачів на відстані 2 м від його гаражу знаходиться зливна яма, яка руйнує гараж, просив його вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, з посиланням на те, що їх будинок був за рішенням суду поділений, з виділом частин будинку та земельних ділянок. З цих підстав ОСОБА_5 є неналежним відповідачем, оскільки спір йде про порушення на частині межі між земельними ділянками позивача та відповідачки ОСОБА_6

При цьому зазначили, що позивач у 1963 р. побудував свій гараж на самій межі,  а  межовий паркан  переніс на  30 см на  їх земельну ділянку. ОСОБА_6 не згодна з вимогою про відновлення відмостки,  оскільки остання буде знаходитись на її земельній ділянці.

_______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції:  Топтигін М.Л.                     Справа № 22ц- 809/10

    Доповідач: Сегеда С.М.                             Категорія: ЦП: 5    

2.

Крім того вважала, що нею не допущено порушень будь-яких прав позивача, який також неправомірно вимагає перенесення зливної  ями,  оскільки відстань  у  15 м,  яку зазначає позивач, передбачена від зливної ями до житлового будинку, а не до самовільно збудованого гаражу.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі.

   В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

    Судом першої інстанції вірно встановлено, що будівництво гаражу позивачем ОСОБА_2 в 1963 році було самочинним, без належно затвердженого проекту та з порушенням будівельних  норм і правил, а тому він не був вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності на цей гараж.

Погоджуючись з таким висновком суду, судова колегія крім того зазначає, що такого права також позбавлені і правонаступники ОСОБА_2 – його доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виходячи з наступного.

 Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_2, в порушення будівельних норм та правил, побудував  гараж на відстані 30 см від межі, в той час як повинен був побудувати його на відстані не менше 1 м від межі. В подальшому, внаслідок зазначених обставин позивач був позбавлений можливості облаштувати відмостку  та обслуговувати стінку гаражу, оскільки відстань від межі 30 см не  надавала такої можливості, що і спонукало його звернутись до суду з позовом про встановлення сервітуту.

Стосовно позовних вимог про перенесення зливної ями відповідачів, то судом встановлено, що ця яма знаходиться на відстані 1,5 метри від гаражу ОСОБА_2 і останнім не надано суду доказів того, що внаслідок облаштування зливної ями в указаному місці, завдається шкода гаражу.

Крім того, згідно п. 3.25 ДБН-360-92, на який посилався позивач, передбачає відстань дворових ям у 15 м від житлових будинків,  а не від гаражів (а.с.53).

Що стосується вимог про знесення самовільно збудованого навісу, то судова колегія погоджується з висновком суду про те, що навіс дійсно збудований відповідачкою ОСОБА_6 самочинно, проте,  відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України право звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва  надано  органам  державної  влади  та  органам  місцевого самоврядування.

У даному випадку Ізмаїльська міська рада Одеської області з таким позовом до відповідачів не зверталась, незважаючи на те, що приймає участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а.с.144).

З цих підстав, посилання апелянта на те, що зазначений орган місцевого самоврядування не залучений до участі у справі, не дивлячись на його клопотання, є безпідставними.

Що стосується посилання відповідачів на те, що позивач збудував гараж на самій межі, після чого огорожу переніс на 30 см, є слушними, оскільки підтверджуються наступним.

Відповідно  до  рішення  виконкому Ізмаїльської міської ради від 31.07.1958 р. та договору про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку, позивачу була виділена земельна ділянка, площею 594 кв. м, розмірами по фасадній і тильній сторонам по  19,5 м та боковим по 30 м з відводом в натурі на  місцевості.  У  технічному  ж  паспорті  на  будинок  позивача, складеному МБТІ станом на 06.09.1990 року, фактичний розмір земельної ділянки вже зазначений 612 кв. м, у тому числі розмір по фасадній стороні 20,64 м, по тильній - 21,08 м.

Проте, вже в державному акті на право власності на земельну ділянку  від 15.10.2008 р. розмір земельної ділянки вже був визначений 629 кв. м, при розмірі фасадної  сторони  20,60  м,  тильної - 21,21  м.

3.

Враховуючи, що  гараж ОСОБА_2 розташований на межі з земельною ділянкою відповідачів по лінії від "Г" до "А", яка згідно державного акту відступає на межу земельної ділянки  відповідачів, в порівнянні з тим, де була первісна межа при наданні земельної ділянки для будівництва, можна дійти висновку про те, що гараж фактично в 1963 році був побудований на межі земельних ділянок позивача та відповідачів.

Разом з тим, на даний час державний акт на право власності на земельну ділянку, який був виданий 15.10.2008 року на ім'я ОСОБА_2, є чинним і не оспорений (а.с.8), в той час як відповідачі взагалі не мають відповідних державних актів.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 58-60 ЦПК України, кожна сторона на засадах змагальності зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Проте, не маючи достатніх доказів порушень прав позивача з боку відповідачів,  сторони відмовились  від  проведення  будівельно-технічної  експертизи,  без висновку якої неможливо вирішити питання щодо порушення межі між земельними ділянками, будівельних норм і правил, допущених сторонами при будівництві  надвірних  споруд.

Таким чином, враховуючи допущені порушення будівельних норм самим позивачем ОСОБА_2 при будівництві гаражу не на відстані 1 м від межі, вимоги його  правонаступників  щодо  надання  їм  земельного сервітуту, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки це призведе до порушень прав землекористувача  ОСОБА_6

Що стосується облаштування паркану на межі на відстані 30 см від гаражу, то це є правом правонаступників ОСОБА_2, оскільки зазначена відстань від гаражу відповідача відповідає розміру земельної ділянки, встановленого державним актом.

Оскільки судом не встановлено порушень прав правонаступників ОСОБА_2 з боку відповідачів, вимоги  щодо  стягнення  на їх користь моральної  і матеріальної шкоди також задоволенню не підлягають.  

    Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно з’ясував обставини, що мають значення для  справи, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись  ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів      

      ухвалила:

Апеляційну скаргу правонаступників ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2009 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області:         (підпис)     С.М. Сегеда

(підпис)     Л.Є. Виноградова

(підпис)     С.П. Гайворонський

Вірність копії посвідчую, суддя                     С.М. Сегеда