Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1737/21

Провадження № 2/321/566/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       29 грудня 2021 року                                                        смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого        судді                                Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання                Засько О.А.

позивача                                         ОСОБА_1

представника відповідача                        Мульченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про визнання дій неправомірними та скасування заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», про визнання дій неправомірними та скасування заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 20 травня 2021 року працівники ТОВ «Запоріжгаз збут» повідомили її про припинення подачі природного газу, про що ними був складений Акт. Вважає що саме з вини відповідача виникла заборгованість в розмірі 3256,82 грн., за період: жовтень – грудень 2018 рік. В жовтні 2019 року вона зверталась до ТОВ «Запоріжгаз збут» із заявою про надання розрахунку заборгованості і відповідач надав їй відповідь, що станом на 28 жовтня 2019 року значиться заборгованість у сумі 2573,79 грн. Крім того, вона телефонувала до урядової «гарячої» лінії та просила роз`яснити звідки виникла заборгованість і їй було надано відповідь, що за її рахунком заборгованості не має. Звернувшись до НКРЕКП у Запорізькій області їй було повідомлено, що у неї є заборгованість в розмірі 3506,92 грн. Раніше вона отримувала субсидію, але після того як у неї виникла заборгованість, вона не може оформити субсидію. У зв`язку з тим, що з наданих їй розрахунків зазначені різні суми заборгованості, просить суд визнати дії відповідача щодо нарахування заборгованості неправомірними та скасувати заборгованість, яка виникла не з її вини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги і скасувати заборгованість за спожитий природний газ, оскільки, на її думку, заборгованості не повинно бути, а є навіть переплата.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, оскільки на його думку ТОВ «Запоріжгаз збут» є неналежним відповідачем. Так, ТОВ «Запоріжгаз збут» дійсно здійснює нарахування плати за використаний газ, але показання лічильника надаються АТ «Запоріжгаз», тому саме АТ «Запоріжгаз» має буит відповідачем у справі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , та є побутовим споживачем природного газу.

На виконання вимог ст. 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», щодо відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу, постанови НКРЕКП № 9 від 12 січня 2015 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 289/26734 від 16 березня 2015 року, господарську діяльність з постачання природного газу на території міста Запоріжжя та Запорізької області Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Запоріжгаз збут» здійснює з 01 липня 2015 року.

Питання обліку обсягів спожитого природного газу знаходиться виключно в компетенції Оператора ГРМ - АТ «Запоріжгаз» згідно вимог п. 3 ст. 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс), затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.

Відповідно до п. 13 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, ТОВ «Запоріжгаз збут» проводить нарахування вартості природного газу на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу.

ТОВ «Запоріжгаз збут» в рахунках на оплату за спожитий природний газ відображає вартість газу, розраховану згідно наданого Оператором ГРМ - АТ «Запоріжгаз» обсягу споживання.

Як вбачається з матеріалів справи, до 30 квітня 2019 року ТОВ «Запоріжгаз збут» отримувало інформацію щодо призначеної субсидії на плату природного газу за адресою АДРЕСА_1 .

ТОВ «Запоріжгаз збут» 30 січня 2020 року направило лист №697-Сл-604-0120 до УСЗН в Михайлівському районі Запорізької області з проханням надати інформацію щодо отримання сум нарахованої субсидії споживачем гр. ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 рік.

За даними листа УСЗН Михайлівської РДА від 30 січня 2020 року №0141/01-41 за період з жовтня 2018 року по січень 2019 рік до ТОВ «Запоріжгаз збут» перераховано на особовий рахунок № НОМЕР_1 сп. ОСОБА_1 нарахованої субсидії у сумі 4615,17 грн. (540,12 грн. - жовтень 2018 р., по 1358,35грн. з листопада 2018 р. по січень 2019р.). З лютого 2019 р. інформація про нараховану субсидію у Товариства відсутня, оскільки споживач отримувала субсидію v готівковій формі.

За період з грудня 2018 року по січень 2019 рік з урахуванням сум перерахованої субсидії в розмір 4615,17 грн. та оплати за спожитий газ у розмірі 198 грн. по особовому рахунку № НОМЕР_1 рахується заборгованість 2545,23 грн. Станом на 31 січня 2020 року заборгованість по особовому рахунку споживача склала 2210,46 грн.

Крім того, 13 березня 2020 року ТОВ «Запоріжгаз збут» було направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про сплату заборгованості в сумі 2206,73 грн., яке ОСОБА_1 було особисто отримано 19 березня 2020 року. У разі несплати заборгованості в повному обсязі ТОВ «Запоріжгаз збут» залишає за собою право ініціювати припинення газопостачання за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. 1, 5, 7, 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для, зокрема, перевірки показників засобів обліку; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Частиною 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» від 16 липня 2015 року частину другу ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року доповнено реченням такого змісту: «У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством».

Відповідно до ч. 4. ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Згідно п. 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМ України від 09.12.1999 № 2246, із змінами, внесеними згідно постанови КМ України станом на 02.03.2015 (далі - Правила) послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Відповідно до п. 15 Правил справляння плати за нормами споживання у разі наявності лічильника газу не допускається, крім випадків: самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; зривання або пошкодження пломб на запірних пристроях, засувках на вводі в будинок, пошкодження або зняття інвентарних заглушок; пошкодження лічильника газу, повірочного тавра, цілості його пломб, а також дій споживача, що призвели до заниження показань лічильника; відмови споживача у доступі до власних приміщень, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу, представникам газопостачального (газорозподільного) підприємства для контрольного зняття показань лічильників газу; прострочення періодичної повірки лічильника газу з вини споживача у разі відмови споживача у доступі до своїх приміщень, де розташовані лічильники газу, для їх демонтажу або монтажу.

Пунктом 17 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим та зазначаються споживачем у платіжних документах. Газопостачальне та газорозподільне підприємства мають право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

Згідно п. 20 Правил за несвоєчасну оплату послуг з газопостачання споживач сплачує неустойку (пеню) згідно із законом або договором.

Відповідно до п. 30 Правил газопостачальне підприємство має право проводити щороку станом на 1 січня та 1 липня разом із споживачем звіряння фактично використаних у попередньому році та першому півріччі поточного року обсягів природного газу з підписанням відповідного акта.

Згідно п. 34 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за надані послуги з газопостачання. Відповідно до п. 10, 12, 13 Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою КМ України від 5 липня 2006 року № 938 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2015 р. № 74) споживач самостійно розраховує суму платежу виходячи з фактичних показань лічильника, норми споживання або величини планових платежів, з урахуванням роздрібної ціни на природний газ за цим договором.

У разі отримання субсидії та/або пільг з оплати газу споживач вносить плату за надані послуги з газопостачання в установленому законодавством порядку.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з ст. 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз ч. 2 ст. 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Тлумачення ст. 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дій відповідачів з нарахування позивачеві плати за спожитий природний газ, без вирішення питання про цивільно-правові наслідки вчинення таких дій.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц (провадження № 61-909св17), оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування боргу в сумі 10144,08 грн. за послуги газопостачання за період з 01 листопада 2018 року по 20 травня 2021 рік, та скасувати нараховану заборгованість.

Отже, обраний позивачкою спосіб захисту, з урахуванням того, що позивачка не вимагала здійснення відповідного перерахунку плати за спожитий природний газ, не відновлює можливе порушене право позивачки, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про визнання дій неправомірними та скасування заборгованості – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач:        Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», ЄДРПОУ: 39587271, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-А.

Дата складення повного судового рішення – 30 грудня 2021 року.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області                                                                                               М.Ю.Олійник