ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2006 р. | № 15/24-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Жаботиної Г.В. |
Мачульського Г.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Акціонерної компанії “Харківобленерго” |
на постанову від | Харківського апеляційного господарського суду 31.05.2006р. |
у справі господарського суду | №15/24-06 Харківської області |
за позовом | Акціонерної компанії “Харківобленерго” |
до | Борівського підприємства теплових мереж, смт Борова |
про | стягнення 55 135, 50 грн., |
за участю представників
- позивача: | Корякіна М.І. (довіреність №01-62 ЮР/5557 від 14.09.2005р.), |
- відповідача: | не з’явився, - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2006р. (суддя Лаврова Л.С.) постановлено стягнути з Борівського підприємства теплових мереж на користь Акціонерної компанії “Харківобленерго” заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 55 135, 50 грн., державне мито 551, 36 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Погребняк В.Я., суддів Гончар Т.В., Істоміної О.А.) рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2006р. змінено. Постановлено стягнути з Борівського підприємства теплових мереж на користь Акціонерної компанії “Харківобленерго” заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 13 783, 87 грн., державне мито 137, 84 грн. та 29, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову постановлено відмовити.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 58, 94, 129 Конституції України, Рішення конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 (щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України), ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, ст.5 Цивільного кодексу України, ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.11.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір “Про постачання електричної енергії” №763-999, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався постачати відповідачеві електричну енергію, а відповідач –сплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, визначені договором та додатками до нього. У зв’язку з несвоєчасною оплатою за спожиту електричну енергію, та як наслідок виниклою заборгованістю на суму 8560 грн., граничні величини, встановлені лімітним повідомленням №66999 від 16.12.2004р. про доведення узгодженої граничної (договірної) величини електропостачання на січень 2005р., були скориговані енергопостачальною організацією до 36 287 квт/г, про що 16.02.2005р. відповідачу направлено повідомлення про корегування граничної (договірної) величини електроспоживання.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на приписах п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №475 від 09.04.2002р., п. 5.3, 5.5, 7.8 “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. №28 та умовах договору, а відтак наявні правові підстави для їх задоволення про стягнення заборгованості у зазначеній у позові сумі.
В ході апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, відповідач звернувся із заявою про зміну апеляційних вимог, в якій просив суд прийняти нове рішення, яким стягнути з нього заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у січні 2005р. в сумі 13 783, 87 грн.
Апеляційний господарський суд змінюючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що ст.27 Закону України “Про електроенергетику” не передбачено такого правопорушення, як споживання електроенергії понад договірні величини, тому споживання понад договірну величину не є правопорушенням та не є неустойкою (штрафом, пенею) в розумінні ст.ст.549, 258 Цивільного кодексу України. Як зазначено в постанові, відповідно до змін, внесених до Закону України “Про електроенергетику”, відповідальність за перевищення договірних величин пом’якшена, а саме сплата п’ятикратної вартості замінена на двократну, що не було враховано судом першої інстанції, а відтак апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 783, 87 грн., відмовивши в іншій частині позову.
За результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність прийняття нового рішення.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірна сума 55 135, 50 грн. –це різниця між вартістю спожитої та своєчасно неоплаченої електроенергії у січні 2005р. і вартістю скорегованої постачальником договірної величини електричної енергії за цей розрахунковий період, яку постачальник скорегував вже після закінчення розрахункового періоду - на минулий розрахунковий період, а саме повідомленням від 16.02.2005р., до рівня фактично сплаченої, визначена у п’ятикратному розмірі. Судом апеляційної інстанції встановлено що 58431 квт/г електричної енергії, з яких обраховувалась місцевим господарським судом п’ятикратна вартість, а судом апеляційної інстанції –двократна, було оплачено відповідачем на момент пред’явлення позову.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного. Із статей 1, 24 Закону України “Про електроенергетику” вбачається що постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору. Статтею 26 ч.5, ст.27 ч.7 цього закону передбачено відповідальність споживачів у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період. Відповідно до п.13 “Порядку постачання електроенергії споживачам”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №475 від 09.04.2002р., споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику". Згідно п.1.2 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 (далі Правила), договір про постачання електричної енергії –це угода двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Відповідно до п.1.5 цих Правил договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 2 до Правил) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Пунктом 13 п.6.3 зазначених правил визначено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду угод, як відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; порядок розв'язання майнових суперечок і установа, якій доручається їх розв'язання. Пунктом 5.2 додатку 3 до Правил встановлено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1 цього Договору обсягів. Таким чином договірна величина споживання електричної енергії є істотною умовою договору. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Пунктом 4 ст.611 цього кодексу визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що Закон України “Про електроенергетику” не містить такого правопорушення як споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період оскільки із змісту ст.27 ч.7 цього закону вбачається що санкції, передбачені частиною п'ятою статті 26 зазначеного закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З врахуванням викладеного суди дійшли безпідставного висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором на постачання електричної енергії, та про задоволення позову у відповідній частині.
За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати судові рішення попередніх інстанцій повністю і прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерної компанії “Харківобленерго” задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. та рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2006р. у справі №15/24-06 Господарського суду Харківської області скасувати повністю і прийняти нове рішення.
У позові Акціонерній компанії “Харківобленерго” до Борівського підприємства теплових мереж про стягнення заборгованості відмовити.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Жаботина
Г. Мачульський