Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/715/21

Провадження №2-о/377/16/21

30 грудня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання - Гуміної В.М.,

заявника - ОСОБА_1 ,

заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

У С Т А Н О В И В:

17 листопада 2021 року до суду надійшла заява, в якій заявник ОСОБА_1 , посилаючись на ст.74 СК України, просить встановити факт проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однієї сім`єю без реєстрації шлюбу у період з травня 1994 року по 25 вересня 2021 року та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня його смерті.

Заява обґрунтована тим, що 31 березня 1973 року заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Під час шлюбу у них народилися діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 03 травня 1994 року шлюб між заявницею та ОСОБА_4 було розірвано, однак, не зважаючи на це, вони продовжували жити однією сім`єю як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та мали спільний бюджет. У 2016 році ОСОБА_4 захворів та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер вдома. Разом з їхніми дітьми заявниця поховала його та, як дружина, розпорядилася речами померлого. При житті ОСОБА_4 отримував пенсію, яка за розміром значно перевищувала пенсію заявниці, а тому була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер надання допомоги заявниці підтверджується тим, що весь час спільного життя вони здійснювали витрати на оплату комунальних послуг, харчування, придбання ліків, одягу, засобів гігієни тощо. Пенсії заявниці не вистачало для покриття таких витрат. Тому грошові кошти, які отримував ОСОБА_4 , є неодноразовою допомогою, що надавалась ним заявниці систематично, протягом всього часу їхнього спільного проживання. Тобто померлий взяв на себе обов`язок щодо повного утримання заявниці, яка після його смерті звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Рішенням №932190103352 від 26.10.2021 року їй було відмовлено в проведенні перерахунку через відсутність документів, що підтверджують родинні зв`язки з померлим. Таким чином, встановлення в судовому порядку факту спільного проживання заявниці однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період з травня 1994 року по 25 вересня 2021 року та перебування заявниці на його утриманні необхідне ОСОБА_1 для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06 грудня 2021 року.

За клопотанням заінтересованої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні 06 грудня 2021 року було оголошено перерву до 21 грудня 2021 року.

21 грудня 2021 року у зв`язку з витребуванням додаткових доказів за клопотанням заінтересованої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні було оголошено перерву до 30 грудня 2021 року.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити з підстав, у ній викладених. Суду пояснила, що за життя ОСОБА_4 збирався виїхати на проживання до Кіровоградської області, тому у 1994 році вони розірвати шлюб і він поїхав, але потім повернувся і у 1995 році знову зареєструвався в їхній спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу вона та ОСОБА_4 продовжували жити однією сім`єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, здійснювали спільні витрати та мали спільний бюджет. Вони разом побудували дачний будинок на земельній ділянці, яка була виділена їй в Садівничому товаристві «Будівельник», розташованому біля с.Бірки Чернігівського району Чернігівської області, та мали намір вдруге зареєструвати шлюб, але так цього і не зробили, оскільки вважали, що факт розірвання шлюбу не мав жодного значення. У 2016 році ОСОБА_4 лікарі встановили діагноз – хвороба Паркінсона, через що він не міг самостійно себе обслуговувати, тому вона увесь час до дня його смерті доглядала за ним. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 , ніхто з них в іншому зареєстрованому шлюбі не перебував. За життя ОСОБА_4 отримував пенсію, яка була значно більшою за її пенсію, а тому була для неї основним та постійним засобом до існування.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити з підстав, у ній викладених. Суду пояснив, що ОСОБА_4 - його батько, а заявниця ОСОБА_1 - його матір. У 1993-1994 роках його батько їздив на свою батьківщину в Кіровоградську область для вирішення питання спадщини. У 1994 році батьки розірвали шлюб, але він про це дізнався пізніше, оскільки між його батьками нічого не змінилося та стосунки залишилися такими же, які притаманні подружжю. Батько та мати продовжували проживати однією сім`єю у тій же квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет, яким розпоряджалася мати, оскільки батькові було так зручно. Батько віддавав усі свої кошти матері, а вона вже планувала та здійснювала розрахунки і необхідні покупки. Мати перебувала на утриманні батька, тому що розмір її пенсії - близько 2500 гривень, у порівнянні з розміром пенсії батька, який становив близько 12000 гривень, був значно менший. Батьки після розірвання шлюбу мали взаємні права та обов`язки як подружжя, разом побудували дачний будинок у Садівничому товаристві «Будівельник», розташованому біля с.Бірки Чернігівського району Чернігівської області, піклувалися про нього та його рідну сестру ОСОБА_3 . Коли у 2016 році батько захворів на хворобу ОСОБА_7 , мати доглядала за ним, а коли він помер мати поховала його.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити з підстав у ній викладених. Суду пояснила, що заявник ОСОБА_1 - її мати, а ОСОБА_4 - її батько. Вона не пам`ятає, коли батьки розірвали шлюб, тому що на той час була дитиною і в їхній сім`ї нічого не змінилося. Батько кудись ненадовго їздив, потім повертався, але стосунки між батьками жодним чином не змінювалися. Батьки як жили однією сім`єю, так і продовжували жити разом за адресою: АДРЕСА_1 . У 2016 році лікарі виявили у батька хворобу ОСОБА_7 , тому мати доглядала за ним до дня його смерті. Її батьки переважно здійснювали спільні витрати на будівництво дачного будинку, розташованого на земельній ділянці біля с.Бірки Чернігівського району Чернігівської області, який почали будувати вже після 1994 року разом. Бюджет у батьків був спільний, разом вони придбавали необхідні їм речі. Батько отримував пенсію, яка за розміром була значно більшою ніж пенсія матері, тому була основним і постійним засобом до існування матері, оскільки інших доходів у матері не було і не має. Тільки за житлово-комунальні послуги щомісяця батькам необхідно було витратити близько 4000 гривень, а пенсія матері становить близько 2000 гривень щомісяця, тому майже всі витрати її мати здійснювала з пенсії батька. Батьки ставилися один до одного як до подружжя, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати, побут в них також був спільний. Жодних шлюбів з іншими особами ні батько, ні матір не реєстрували. Батько постійно проживав з матір`ю однією сім`єю все життя. Коли батько помер, вона та її рідний брат ОСОБА_2 допомагали матері його поховати, також мати отримала допомогу на поховання батька. Батько помер у вказаній квартирі, де був зареєстрований та постійно проживав з її матір`ю. Через відсутність спадкового майна спадкова справа після смерті батька не відкривалася.

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області свого представника у судове засідання не направило, про дату, час і місце судового засідання повідомлене належним чином, причини неявки його представника суду не повідомило.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що з 2004 року працює бухгалтером у Садівничому товаристві «Будівельник», розташованому в с.Бірки Чернігівського району Чернігівської області, де знаходиться також дачний будинок, який ОСОБА_1 та ОСОБА_4 будували разом. З ними вона познайомилася у 2004 році. Земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний дачний будинок, оформлена на ОСОБА_1 . Коли вона з ними познайомилася, то в них вже був дачний будинок, пізніше вони почали будувати інший. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 піклувалися один про одного, на дачу приїжджали завжди разом, усі питання вирішували разом, мали все спільне. Коли ОСОБА_4 захворів, то почав менше їздити на дачу, а потім зовсім не приїжджав. ОСОБА_1 за ним доглядала. Усі необхідні платежі в товаристві ОСОБА_1 здійснювала зі спільного з ОСОБА_4 бюджету, оскільки розмір пенсії ОСОБА_4 був значно більшим за розмір пенсії ОСОБА_1 . Вона не знала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не перебували між собою в зареєстрованому шлюбі. Стосунки між ними були як у подружжя, вони мали взаємні права та обов`язки, здійснювали спільні витрати. Проживали вони разом у АДРЕСА_1 . Вона щороку бувала у них вдома і бачила, що вони були пов`язані спільним побутом. Коли ОСОБА_4 помер, то ОСОБА_1 разом із їхніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поховала його.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що з ОСОБА_1 знайома з 1987 року. Пізніше за місцем роботи їм виділили земельні ділянки та вони стали сусідами по дачі. У 90-х роках вона познайомилася з чоловіком заявниці - ОСОБА_4 та їхніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони приїжджали на дачу усі разом. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вели спільне господарство, усі роботи на дачі виконували разом, відносини між ними були добрі. У них на дачі спочатку був будинок у вигляді блок – кімнати, потім вони облаштовували її, вставляли вікна, двері та виконували інші будівельні роботи. Після цього вони почали самостійно будувати інший дачний будинок. Після того як ОСОБА_4 захворів ОСОБА_1 доглядала за ним до дня його смерті. Помер ОСОБА_4 у вересні 2021 року.

Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази, з`ясувавши обставини справи та визначивши відповідні їм правовідносини, суд вважає, що заяву необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб у Білозерській міськраді м. Добропілля Донецької області, про що 31 березня 1973 року було здійснено відповідний актовий запис за №26 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку – ОСОБА_6 , дружині – ОСОБА_6 (а.с.13).

Під час шлюбу в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується їх свідоцтвом про народження (а.с.29,30).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 15 жовтня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Славутицького міськвиконкому Київської області, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано, про що 03 травня 1994 року було складено відповідний актовий запис за № 62. Їхні прізвища після розірвання шлюбу – ОСОБА_6 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер у віці 77 років у м.Славутич, про що 28 вересня 2021 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено відповідний актовий запис №169 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 7).

Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа щодо його майна не відкривалась та свідоцтва про право на спадщину не видавались, що підтверджено копією витягу зі Спадкового реєстру про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину №67735011 від 11 грудня 2021 року ( а.с.85).

Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання від 20 жовтня 2021 року, виданими Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в періоди: з 04.10.1996 року по 04.10.1997 року; з 29.10.1997 року по 29.10.1998 року; з 17.11.1998 року по 19.10.2021 року (а.с. 9-12).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 20 жовтня 2021 року, виданої Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.01.1989 року по теперішній час (а.с.8).

Згідно з інформацією, наданою Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області листом №15-08/989 від 23 грудня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 25 вересня 2021 року зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.07.1988 року по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.11.1998 року по 19.10.2021 року (знятий з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю) (а.с. 97).

Як видно з довідки №227 від 11 листопада 2021 року, виданої відділом обслуговування громадян №9 ( сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, ОСОБА_4 знаходився на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області з 15.02.1992 року по 25.09.2021 року та отримував пенсію за віком. Сума пенсії, отриманої ним у вересні 2021 року, становить 12885,59 гривень (а.с.21).

Згідно з довідкою № 1000-0212-8/133890 від 21 грудня 2021 року, виданою відділом обслуговування громадян №9 ( сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, ОСОБА_1 станом на 21.12.2021 року перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України у Київській області з 04.09.1997 року та отримає пенсію за віком ( а.с.99). Сума її пенсії за жовтень 2021 року становить 2936,17 гривень, що підтверджено копією довідки про доходи №6752707000271760, виданою відділом обслуговування громадян №9 ( сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (а. с. 20).

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів перебування фізичної особи на утриманні та проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Враховуючи зазначені норми процесуального права, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить встановити факти, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення у неї права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

22 жовтня 2021 року заявниця ОСОБА_1 зверталася за зареєстрованим місцем проживання із заявою до структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, проте рішенням №932190103352 від 26 жовтня 2021 року їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що нею не було надано документа, який підтверджує родинні зв`язки з померлим годувальником (а.с.19).

Таким чином, факти, які просить встановити заявниця, мають юридичне значення та породжують виникнення майнового права.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Положення статті 74 СК України дають підстави дійти висновку, що вони поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного поживання однією сім`єю; спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), а для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом вони проводили дозвілля та влаштовували сімейні свята, опікувалися дітьми та онуками, що підтверджено копіями світлин, які долучені до матеріалів справи (а.с.15-17).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 , пояснень її та заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судовому засіданні, матеріалів справи, в тому числі копії паспорта заявниці, не вбачається перебування заявниці у зареєстрованому шлюбі, як і не вбачається перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 .

Як видно з довідки про склад сім`ї №3391 від 17 лютого 1995 року, виданої ЖЕУ-1 Комунального підприємства багатогалузевого господарства м.Славутич, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату її видачі, проживали: наймач- ОСОБА_1 , чоловік- ОСОБА_4 , дочка – ОСОБА_3 з 01.07.1988 року постійно; син - ОСОБА_2 з 21.05.1993 року постійно ( а.с.82).

Відповідно до довідки №4 від 10 квітня 2006 року, виданої Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» ОСОБА_1 , її сім`я, яка проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , складається з чотирьох осіб, а саме: з неї, чоловіка – ОСОБА_4 , дочки - ОСОБА_3 та онука – ОСОБА_11 (а.с.83).

Як видно із копії листівки від 30 грудня 2005 року на ім`я ОСОБА_4 , в якій зазначено адресу одержувача: АДРЕСА_1 , він та заявниця ОСОБА_1 отримували привітання зі святом Нового року як члени однієї сім`ї (а.с.75).

Копії поштових конвертів зі штампами від 10.11.2012 року, 19.04.2013 року, 01.10.2016 року, 11.08.2017 року, на яких ОСОБА_4 зазначений як одержувач листів за адресою: АДРЕСА_1 , свідчать про фактичне постійне проживання останнього за вказаною адресою, за якою також з 01.07.1988 року зареєстрована та фактично проживає заявниця ОСОБА_1 ( а.с.76).

08 квітня 2008 року ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425587200:08:000:0134 за цільовим призначенням для ведення садівництва в Садівничому товаристві «Будівельник» Чернігівського району Чернігівської області, ділянка № НОМЕР_4 , що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку №00796 від 08 квітня 2008 року ( а.с.74).

Довідкою №1 від 24 грудня 2021 року, виданою Садівничим товариством «Будівельник», яке розташоване за адресою: с.Бірки Чернігівського району Чернігівської області, підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно є членом вказаного товариства з 15 травня 2004 року ( заява №8) та земельна ділянка № НОМЕР_4 , вулиця АДРЕСА_2 ( а.с.100, 101).

Показаннями свідків підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно будували дачний будинок на земельній ділянці, розташованій у Садівничому товаристві «Будівельник», що є також підтвердженням їх спільного проживання, ведення спільного господарства, здійснення спільних витрат.

Вказані обставини також підтверджуються копіями замовлень на доставку та видаткових накладних, товарних чеків на будівельні матеріали від 14.11.2015 року, 20.06.2018 року, 08.09.2018 року, в яких зазначено адресу доставки: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Бірки, та копіями фіскальних чеків на придбання побутової техніки від 25.12.2011 року, 24.12.2016 року, 20.06.2018 року, 24.02.2020 року, якими підтверджується здійснення спільних витрат (а.с.77-81).

Як вбачається з пояснень заявниці, заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та показань свідків у судовому засіданні, ОСОБА_4 мав захворювання Паркінсона, у зв`язку з чим заявник здійснювала за ним догляд до дня його смерті.

З виписки з медичної картки амбулаторного хворого, виданої КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, за період з 23.07.1989 року по 27.09.2021 року, вбачається, що 13 січня 2016 року ОСОБА_4 було встановлено діагноз - хвороба Паркінсона, яка є однією з причин його смерті, про що зазначалося у лікарському свідоцтві про смерть №48 ( а.с.73).

Виходячи з викладеного, встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про тривале проживання заявника ОСОБА_1 із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу по день його смерті та ведення з ним спільного господарства, надання взаємної допомоги, здійснення спільних витрат, наявність спільного побуту у період після припинення між ними шлюбу ( 03 травня 1994 року) по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто по день його смерті.

Разом з тим щодо вимог заявника про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з травня 1994 року по 25 вересня 2021 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення Кодексу про шлюб та сім`ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17.

Таким чином, враховуючи, що нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) не передбачалось таке поняття, як «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу», то відсутні підстави для встановлення факту спільного проживання у період з травня 1994 року по 01 січня 2004 року, а тому заява в цій частині не підлягає задоволенню.

В той же час, суд вважає за необхідне встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ( день смерті останнього), а тому заява в цій частині підлягає задоволенню.

При вирішенні заяви в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день його смерті, суд виходить з такого.

Як встановлено у ч.1 ст.36 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним члена сім`ї померлого годувальника.

Частиною 3 статті 36 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Як встановлено судом, заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу до дня смерті останнього.

Заявниця на момент смерті ОСОБА_4 була особою непрацездатною, отримувала пенсію в розмірі 2936,17 гривень, яка більше, аніж вчетверо менша за розмір пенсії ОСОБА_4 .

Із копій рахунків та квитанцій за грудень, січень 2020 року, січень, лютий 2021 року, вбачається що витрати на оплату послуг централізованого опалення, постачання гарячої, холодної води, електроенергію, управління багатоквартирним будинком, телекомунікаційні послуги, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 , становлять близько 3500 гривень в місяць, що перевищує розмір пенсії заявниці (а.с. 22-28).

Крім того, розмір витрат на придбання будівельних матеріалів, побутової техніки, що були здійснені за життя ОСОБА_4 та підтверджені копіями замовлень на доставку та видаткових накладних, товарних чеків від 14.11.2015 року, 20.06.2018 року, 08.09.2018 року та фіскальних чеків від 25.12.2011 року, 24.12.2016 року, 20.06.2018 року, 24.02.2020 року також свідчить про те, що заявниця не мала можливості утримувати господарство самостійно без матеріальної допомоги ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, а саме встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ( по день його смерті), непрацездатність заявниці, розмір її пенсії, який значно менший за розмір пенсії ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що допомога, яка надавалась заявниці з боку останнього у виді отримуваної ним пенсії, розмір якої більше, аніж вчетверо перевищував розмір пенсії заявниці, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, а тому заява ОСОБА_1 в частині встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день його смерті, підлягає задоволенню.

У частині заявлених вимог щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з травня 1994 року по 01 січня 2004 року необхідно відмовити з вищенаведених підстав.

За правилом ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішень у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 319 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 01 січня 2004 року по 25 вересня 2021 року.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день його смерті.

В іншій частині заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: Київська область, м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10.

Заінтересована особа – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Заінтересована особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне рішення суду складено 31 грудня 2021 року.

Суддя                                                                         Н. С. Бабич