221/3139/21

2/221/970/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2021 року                                                м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

при секретарі Бабенко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харьков) про зняття арешту з майна. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , пiсля смерті якого відкрилась спадщина і вона, як спадкоємець, вiдкрила спадкову справу у Волноваській Державній нотаріальній конторi, однак при видачi свідоцтва про право на спадщину Державним нотаріусом їй було повідомлено про наявність обтяження у вигляді арешту на спадкове майно. 11 листопада 2020 року направлено адвокатський запит № 277 до відповідача у справі про зясування підстав накладання обтяжень з наданням матеріалів виконавчого провадження та зняття арешту з нерухомого майна. У відповіді відповідача №17.39-73/18794/58042 від 23.11.2020 року, на адвокатський запит повідомлено, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень будь-які виконавчі документи стосовно ОСОБА_2 , на примусовому виконанні у відділі станом на 23.11 2020р. відсутні. Та одночасно повідомлено, що за результатами пошуку з Єдиного реестру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, існують записи про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 2954499, постанова ДВС у Волновасько-Докучаевському районі серії АА № 390134 від 01.03.2006р. На теперiшнiй час за правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями визначено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки, таким чином у позивача не має можливості інакше, ніж у судовому порядку, зняти арешт з вищезазначеного спадкового майна. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на теперiшнiй час накладений арешт на все нерухоме майно на підставі постанови державного виконавця ДВС Волновасько-Докучасьському району. На даний час, заборгованість вiдсутня. Отже, наявність обтяження майна, накладеного постановою державного виконавця від 01.03.2006 року., чинить перешкоди в отриманні спадщини спадкодавця. Позивач ОСОБА_1 звернулась до Волноваського РВДВС Східного міжрегіонального управління юстиції із заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено. Зокрема, згiдно вiдповiдi Волноваського РВДВС Східного міжрегіонального Управління юстиції № 17.39 - 77/23/6227/22629 вiд 12.05.2021 року вбачається, що станом на 12.05.2021 року виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 на виконанні у відділі вiдсутні, усі виконавчі провадження передані до архіву тому підтвердити або спростувати факт наявності вищевказаного виконавчого провадження не є можливим. Таким чином, беручи до уваги те, що арешт накладено на невизначене майно, все нерухоме майно, порушено право власності, яке входить до складу спадщини відкритої ОСОБА_1 внаслідок смерті ОСОБА_2 , яке належить iй з часу відкриття спадщини. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернулась до суду та просить задовільнити позов у повному обсязі.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягали та просили їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов на адресу суду не надав.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.01.2020р. ( а.с. 27)        Зі змісту свідоцтва про народження від 25.03.1960р. серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с. 29)

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.07.1976р. ( а.с. 37)        

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 20.02.1976р. ( а.с. 38)

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, дошлюбне прізвище дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ( а.с.21-22)

Зі змісту свідоцтва про народження від 30.03.1938р. серії НОМЕР_5 , батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 29)

Зі змісту свідоцтва про народження від 13.08.1970р., батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ( а.с. 25)

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 від 06.11.1965р., ОСОБА_10 та ОСОБА_8 уклали шлюб 06.11.1965р., після реєстрації ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_12 » (а.с. 39)

Зі змісту свідоцтва про народження від 28.02.1976р., батьками ОСОБА_13 є ОСОБА_10 та ОСОБА_14 ( а.с. 30)

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 25.11.1995р., ОСОБА_15 та ОСОБА_13 уклали шлюб 25.11.1995р., після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_16 » (а.с. 31)

Згідно витягу з Єдиного Державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 24)

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, 10.07.2020р. зареєстровано спадкову справу № 66096395. Спадкодавець – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с. 34)

Згідно постанови серії АА 390971 від 30.03.2006р. ДВС у Волновасько-Докучаєвському районі накладено заборону на нерухоме майно - невизначене майно, все майно ОСОБА_2 ( а.с. 28)

За матеріалами справи, в Єдиному державному реєстрі боржникiв iнформацiя стосовно боржника ОСОБА_2 відсутня ( а.с. 28)

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до ст.316 ч.1 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно) , яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, відповідно до вищенаведених положень Конституції України та Конвенції кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільного права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно до ч.4,5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право на захист власності викладено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу». У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» ; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Здійснюючи аналіз наданих доказів, а також повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, які були досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які впливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до впевненості, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частинами 1 і 4 ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, приймаючи до уваги той факт, що в іншому порядку усунути перешкоди у вільному володінні та розпорядженні майном позивач не може, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 16, 321, 328 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 12, 13, 18, 28, 175, 176, 177, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. 59 Закону України « Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з майна  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , який  помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ,  накладений постановою серії АА № 390134 державного виконавця  відділу державної виконавчої служби у Волновасько-Докучаєвському районі Донецької області від 01.03.2006р., реєстраційний номер обтяження 2954499.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

       Суддя                         Т.В. Чальцева