Справа № 159/4612/21

Провадження № 2/159/1135/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,

при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного (усного) провадження в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач 13.08.21 р. звернувся до суду з вказаним вище позовом, просить визнати виконавчий напис № 52 832 від 21.05.21 р. про стягнення з нього на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - відповідач), що вчинений приватним нотаріусом Київсього міськнотокругу Остапенком Є.М. (далі - приватний нотаріус) заборгованості в сумі 12 222 грн (далі - оспорюваний напис). У обґрунтування позовних вимог вказує, що 21.05.21 р. було вчинено оспорюваний напис. 08.06.21 р. приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Шульженком І.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65718205 на підставі оспорюваного напису; про звернення стягнення на зарплату, інші його доходи як боржника. Однак оспорюваний напис вважає таким, що не підлягає виконанню, так як приватним нотаріусом було порушено порядок вчинення нотаріального напису при спірності заборгованості. він нотаріальних договорів із відповідачем не укладав. Заборгованість є спірною. Будь - яких претензій чи повідомлень від відповідача щодо заборгованості він не отримував. Покликаючись на ст. ст. 39, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затверджений Наказом МЮ України від 22.02.12 р. № 296/5, що зареєстрований у МЮ України 22.02.12 р. за № 282/20 595, ст. 18 ЦК України, постанову КМ України № 662 від 26.11.14 р., судову практику, ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», зазначає, що оспорюваний нотаріальний напис не відповідає вимогам чинного законодавства. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16.08.21 р. забезпечено позов за заявою позивача.

Ухвалою суду від 16.08.21 р. відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного (усного) позовного провадження.

Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано під розпис 27.08.21 р.; третій особі - судом надіслано у встановленому законом порядку.

02.09.21 р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що позову він не визнає у повному обсязі. Зазначено, що 23.12.20 р. між сторонами було укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 3196018832 - 191327 у електронній формі на засадах строковості, зворотності, платності. Сума кредиту - 3 800 грн на 21 добу з дати підписання договору. Датою отримання кредиту є дата списання грошової суми з його як кредитодавця рахунку. Грошова сума була перерахована на рахунок позивача. Однак так як позивач вчасно кошти не повернув, то виникла заборгованість. Сторонами узгоджено нарахування процентів за користування кредитними коштами і погашення боргу за графіком. За станом на 21.05.21 р. заборгованість за кредитним договором склала 12 172 грн, з яких:

- 3 800 грн - заборгованість за сумою кредиту;

- 8 372 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Тому 21.05.21 р. він звернувся до приватного нотаріуса та останнім у відповідності до чинного законодавства було вчинено нотаріальний напис на договорі (оферті) про надання коштів у позику. Нотаріальний напис було вчинено та 15.06.21 р. приватним виконавцем було відкрито ВП. Зазначає, що додатки до позовної заяви засвідчені представником позивача, доказів на повноваження якого позивачем не надано. Тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду та має бути повернута позивачеві. Договір про надання позики було укладено у встановленому законом порядку з використанням електронного підпису. Доводи позовної заяви доказами не підтверджені. Витрати позивача на правничу допомогу останнім не підтверджені. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Копію відзиву на позовну заяву позивачем отримано під розпис 21.09.21 р..

За станом на 30.12.21 р. до суду не надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, пояснення щодо позову від третьої особи у справі до суду також не надійшли.

У судове засідання 30.12.21 р. позивач та його представник - адвокат не з`явились, хоча, кожен зокрема, є належно повідомленими. Про причини неявки суду не повідомили.

У судове засідання представник відповідача також не з`явився, хоча відповідач є належно повідомленим. Про причини неявки свого представника суду не повідомив.

У судове засідання третя особа не з`явилась, хоча є належно повідомленою. Про причини неявки суду не повідомила.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до повного задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також у відповідності до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що позивач проживає у м. Ковелі Волинської області з 2009 р., що стверджується копією його паспорта серії НОМЕР_1 .

23.12.20 р. між сторонами у розглядуваній справі було укладено договір позики, у т. ч. - на умовах кредиту № 3196018832 - 191327 у електронній формі, що слідує з тексту наданої позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 65718205 від 08.06.21 р., згідно з якою виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого документа - нотаріального напису, згідно з яким позивач заборгував відповідачеві кошти за договором позики.

Таким чином та обставина, що між сторонами не укладався кредитний договір у електронному вигляді і на умовах, що вказані відповідачем у його відзиві на позовну заяву, позивачем не доведена, так як спростовується вказаною вище копією постанови; копією повідомлення про зарахування 23.12.20 р. через електронну платіжну систему на картку клієнта суми 3 800 грн кредитних коштів за договором позики, а також - копіями платіжних доручень від 23.12.20 р., отримувачем за якими є саме позивач, що надані суду відповідачем.

Позивач не заявив перед судом клопотання про призначення відповідної експертизи для підтвердження факту неукладення між сторонами договору позики, про який йдеться у оспорюваному нотаріальному написі, на виконання якого відкрито виконавче провадження. на умовах кредитування; у вказаному вище повідомленні про зарахування коштів на картку клієнта.

Третьою особою у справі - приватним нотаріусом - було вчинено оспорюваний виконавчий напис (реєстровий № 52 832) в порядку безспірного стягнення із позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 12222 грн.

Наведене вище стверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження № 65718205 від 08.06.21 р., згідно з якою виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого документа - нотаріального напису, згідно з яким позивач заборгував відповідачеві кошти за договором позики; сторонами не оспорюється.

Як вбачається з копії постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08.06.21 р., було відкрито ВП з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису як звернутого до виконання відповідачем.

Відповідно до копії Інформації з Єдиного реєстру боржників від 30.07.21 р., позивач значиться боржником у вказаному вище ВП по виконанню оспорюваного нотаріального напису.

За змістом ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМ України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

П. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, та сам нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Зазначена вище правова позиція викладена у постанові ВС України від 20.05.15 р. № 6 - 158цс15.

Разом з тим відповідно до правової позиції ВС України, що була висловлена ним у постанові від 05.07.17 р. у справі 6 - 887цс17: "З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує доти, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору не повинен обмежуватись лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При вирішенні спору суд виходить з таких положень законодавства.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться у п. 3.1. Гл. 16 "Вчинення виконавчих написів" Розд. ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 296/5 від 22.02.12 р. (далі - Порядок).

Отже виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Ч. 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМ України (ч. 2 ст. 87 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з п. п. 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Гл. 16 "Вчинення виконавчих написів" Розд. ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 296/5 від 22.02.12 р., для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України № 1 172 від 29.06.99 р. (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМ України № 1 172 від 29.06.99 р..

П. 2 Розд. "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою КМ України № 662 від 26.11.14 р., встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли банкам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і у простій письмовій формі.

Разом з цим Київський апеляційний адмінсуд постановою від 22.02.17 р., залишеною без змін ухвалою ВАС України від 01.11.17 р. у справі № 826/20 084/14, визнав незаконною та нечинною постанову КМ України № 662 від 26.11.14 р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з п. 10.2. постанови Пл. ВАС України № 7 від 20.05.13 р. "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Київський апеляційний адмінсуд, взявши до уваги зазначений п. 10.2. постанови Пл. ВАС України № 7 від 20.05.13 р. "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною постанови КМ України № 662 від 26.11.14 р."Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова КМ України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1 172 в редакції від 29.11.01 р..

П. 1 зазначеного вище Переліку в редакції від 29.11.01 р. передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пункт 2 взагалі відсутній в діючому Переліку.

Тобто під час видачі оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус керувався нечинним законодавством, що, в дійсності, не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, що не був нотаріально посвідчений, а отже, діяв у порушення норм ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, беручи до уваги, що приватним нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису допущено порушення вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та помилково застосовано нечинне законодавство (п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.99 р. № 1 172), тому вказаний виконавчий напис має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.

Заслуговують на увагу суду і доводи позивача, що полягають у неврахуванні приватним нотаріусом при вчиненні оспорюваного напису таких умов кредитного договору, на які він вказує як на такі, що свідчать про небезспірність заборгованості.

Тому суд вбачає підстави для повного задоволення позовних вимог.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору у повному розмірі, а саме: по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 908 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн.

Керуючись ст. 2-5, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис, вчинений 21.05.21 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, що зареєстрований у реєстрі за № 52 832 від 21.05.21 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" заборгованості в розмірі 12 222 (дванадцять тисяч двісті двадцять дві) грн та витрат, пов`язаних із вчиненням цього виконавчого напису, в розмірі 50 (п"ятдесят) грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн, в решті - у стягненні судових витрати відмовити.

Заходи забезпечення позову у вигляді зобов"язання зупинити стягнення за виконавчим провадженням № 65718205, що є у переведенні приватного виконавця виконавчого округу Волинської області за ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16.08.21 р. у справі № 159/4 612/21 провадження № 2 - з/159/1 135/21, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і. н. НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача - адвокат Жук Юрій Богданович, адреса: 45405, м. Нововолинськ Волинської області, м - н Шахтарський, 23/4;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок", юридична адреса: 08136, с. Чайка Києво - Святошинського району Київської області, вул. Антонова, 8 "а", код ЄДРПОУ 40842831;

представник відповідача - Спірідонов Євген Валентинович, паспорт серії НОМЕР_3 , і. н. НОМЕР_4 , адреса місця праці: товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок", юридична адреса: 08136, с. Чайка Києво - Святошинського району Київської області, вул. Антонова, 8 "а", код ЄДРПОУ 40842831;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Головуючий:І. М. ЛОГВИНЮК

Повний текст рішення суду складено 04.01.22 р..