Справа № 147/1185/21

Провадження № 2/147/71/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем Івасюк А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2021 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 21 вересня 2019 року вона перебуває з відповідачем у шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та знаходяться на її утриманні. Зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалося, на даний час вони спільне господарство не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. А тому просить суд розірвати шлюб та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а також просить прізвище після розірвання шлюбу змінити її прізвище на дівоче - « ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (вх. №5/22-вх від 04.01.2022).

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, проте подав заяву про визнання позову в повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності (вх. №4/22-вх відж 04.01.2022).

Згідно з частиною третьою статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 вересня 2019 року позивач з відповідачем уклали шлюб, зареєстрований Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом №128, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 8).

За період перебування у шлюбі у сторін народилася неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що причиною розпаду сім`ї стала відсутність взаєморозуміння між подружжям, що робить неможливою подальшу побудову сімейних відносин. Сторони подружні стосунки не підтримують, сімейних відносин не поновлювали і не мають наміру цього робити. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем. Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним за свою поведінку в сім`ї (ст. 55 СК України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).

За таких обставин суд вважає, що сім`я існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить як інтересам подружжя, так і інтересам їхньої дитини, а тому шлюб необхідно розірвати.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З огляду на вказані положення та вимогу позивача, суд вважає за можливе відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексуУкраїни при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 180 СК ( 2947-14) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. При вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов`язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням. Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК (2947-14), здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою.

Вимогами ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Суд, враховуючи матеріальний стан позивача та відповідача, та виходячи з рівності прав та обов`язків обох батьків, а також те, що відповідач є особою працездатного віку та визнав позов повністю, дійшов висновку про необхідність стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн., щомісяця, починаючи з дати подання позову до досягнення дитиною повноліття, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.190 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України.

За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на сторону відповідача.

Позивач не заявляла вимог про стягнення на її користь судового збору в частині вимог про розірвання шлюбу, а тому ці витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Щодо вимог про стягнення аліментів, позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112, 160, 180-182, 183 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10-13, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом №128.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінити прізвище на дошлюбне « ОСОБА_1 ».

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн. щомісячно, починаючи стягнення з 17 листопада 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.

В порядку ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О. Г. Борейко