Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1811/21

Провадження № 3/321/16/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2022 року смт. Михайлівка

Суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Олійник М.Ю., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції №3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка народилась в с.В-Знам`янка К-Дніпровського району Запорізької області, паспорт НОМЕР_2 , громадянки України, працює продавцем магазину «35», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 674909 від 30.10.2021 року, складеного Ст.ДОП СП відділення поліції №3 Василівського РУП Засько О.В., 30 жовтня 2021 року о 11-20 год. ОСОБА_1 в приміщенні магазину «35» за адресою смт.Михайлівка, вул.Центральна, приймала відвідувачів без лікарського свідоцтва про вакцинацію, ПРЛ-тесту або експрес тесту на COVID-19, чим порушено вимоги КМУ №1236 п.18, зі змінами, та постанову №32 ТЕБ ТНС від 26.10.2021 року.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, від її представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Крім того, суду надано клопотання про закриття провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, мотивоване наступним. Так, в клопотанні зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 30.10.2021 року ОСОБА_1 порушено п. 18 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року (зі змінами) та Постанову №32 ТЕБ ТНС від 26.10.2021 року. З вказаним порушенням ОСОБА_1 не погоджується, так як в протоколі відсутнє посилання на конкретний пункт Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року та Постанову №32 ТЕБ ТНС від 26.10.2021 року.який порушено під час складання протоколу. До протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів того, що ОСОБА_1 на час складання протоколу є суб`єктом господарювання, про те в протоколі зафіксовано, що вона є працівником продавцем. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейськими в порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до протоколу не були приєднані копія трудового договору, виписка з ЄДР ФОП ОСОБА_2 , копію наказу ФОП ОСОБА_2 про припинення діяльності пов`язаної з обслуговуванням покупців у зв`язку з проведенням позапланової інвентаризації у період з 30 жовтня 2021 року по 01 листопада 2021 року, договір оренди приміщення, довідку про фіксацію протипоказань проведення щеплення від коронавірусу хвороби, ПЦР тест. Крім того, зазначено, що до протоколу не надано доказів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності, здійснення обслуговування покупців. На доведеність вини не надано жодних доказів, немає свідків-покупців, факт продажу товарів/обслуговування покупців жодним чином не зафіксований. Перебування найманих працівників в приміщенні магазину не може свідчити про здійснення прийому відвідувачів з метою торгівлі та слугувати доказом порушення правил щодо карантину.

Частиною 1 статтею 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Відповідно до вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Таким чином, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини у справі на підставі доказів, зібраних особою, яка склала протокол.

Відповідно до положень глави 19 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає у особи необхідність здійснення свого захисту, у зв`язку із чим до нього пред`являються особливі вимоги.

Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376.

Відповідно до п. 9 розділу 2 Документування адміністративних правопорушень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941 (далі - Інструкція) при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема:

- у графі «місце складання протоколу» - населений пункт або географічна точка;

- у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень);

- у графі «склав цей протокол про те, що громадянин(ка)» - прізвище, ім`я та по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (повністю, без скорочень);

- у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));

- у графі «чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року (за наявності);

- у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол);

- у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 674909 від 30 жовтня 2021 року, складеного ст. ДОПСП ВП № 3 Василівського РУП майором поліції Засько Олександром Вікторовичем, 30 жовтня 2021 року о 11-20 год. ОСОБА_1 в приміщенні магазину «35» за адресою смт.Михайлівка, вул.Центральна, приймала відвідувачів без лікарського свідоцтва про вакцинацію, ПРЛ-тесту, або експрес тесту на COVID-19, чим порушено вимоги КМУ №1236 п.18 зі змінами, та постанову №32 ТЕБ ТНС від 26.10.2021 року.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 44-3 КУпАП.

Частиною 1 статті 44-3 КУпАП (в редакції, яка діяла на час фіксації правопорушення, 31.10.2021 року) передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Диспозиція цієї норми закону, як зазначалося вище, є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки осіб, передбачених в умовах карантину. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

В протоколі не зазначено який саме підпункт, пункт зазначеного в протоколі нормативно-правового акту порушила ОСОБА_1 .

Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 р. № 1236(зі змінами), з метою здійснення контролю за дотриманням обмежувальних протиепідемічних заходів на вулицях, у парках, інших громадських місцях (громадських будинках і спорудах, закладах громадського харчування, розважальних закладах (нічних клубах), громадському транспорті) працівники Національної поліції, Національної гвардії, посадові особи, уповноважені органами місцевого самоврядування, мають право проводити вибіркову перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, а також довідок про звернення за захистом в Україні, виданих відповідно до Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також документів, що підтверджують вакцинацію від COVID-19, негативний результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби у випадках, коли це є підставою для незастосування обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених для відповідних рівнів епідемічної небезпеки.

Відповідно до абз. 2 п. 3-5Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 р. № 1236(зі змінами), обмеження, передбачені підпунктами 1-7,9,14та16цього пункту, не застосовуються за умови наявності у всіх учасників (відвідувачів, користувачів), крім осіб, які не досягли 18 років, та організаторів заходу (співробітників закладу, ринку) негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу, ринку), або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Згідно Постанови комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Запорізької області №32 від 26.10.2021 р., п.12 вжити заходів щодо забезпечення керівниками суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері громадською харчування, торговельного і побутового обслуговування населення, торговельно- розважальних центрів, закладів розважальної діяльності, культури, спортивних залів, фітнес-центрів, басейнів, ринків, закладів, шо надають послуги з розміщення, вжиття заходів щодо забезпечення наявності у всіх учасників (відвідувачів, користувачів), крім осіб, які не досягли 18 років, та організаторів заходу (співробітників закладу, ринку) негативного результату тестування на COVID-19 методом полімерної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигену коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу, ринку), або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом нолімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебнортаду електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія). Термін дії: на період дії «червоного» рівня епідеміологічної небезпеки.

В протоколі про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2021 року Серія ВАБ № 674909 мається посилання на порушення ОСОБА_1 п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 20.12.2020 року, що полягає у прийманні відвідувачів без лікарського свідоцтва про вакцинацію, негативного тесту на COVID-19. Як встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, що не відповідає протоколу, що міститься в матеріалах справи. Крім того, в цьому ж протоколі мається посилання на порушення ОСОБА_1 . Постанови №32 ТЕБ ТНС від 26.10.2021 року.

Про те, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на конкретну норму закону щодо дотримання вимог в умовах карантину, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28 жовтня 2003 року у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).

На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29 червня 2010 року у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

Крім того, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 674909 від 30 жовтня 2021 року, є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, суддя приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 674909 від 30 жовтня 2021 року складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його, як доказу, недопустимим.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 окрім протоколу про адміністративне правопорушення від 30 жовтня 2021року Серії ВАБ №674909 суду надано рапорт ст. ДОП СП ВП № 3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області.

Рапорт працівника поліції наявний в матеріалах справи суд не бере до уваги, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, а тому їх рапорти не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а (провадження № К/9901/33786/18), де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в п. 53 вказаної постанови зазначив, що рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Інших доказів вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не надано.

Вважаю, що за встановлених судом обставин, уповноваженою на складання протоколу особою не доведено достатніх підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

До протоколу не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник