ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2022 року Справа № 923/1287/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту), м. Херсон

до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 158544,87 грн.

без виклику представників сторін

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 38728533) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125695) про стягнення заборгованості відповідно до Договору № 45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021 року у розмірі 158 544,87 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 87 копійок), з яких: основний борг 148 672,45 грн; інфляційні втрати 148,08 грн; 3% річних 1563,02 грн; пеня 8161,32 грн.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором. Так позивач зазначає, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті за надані послуги не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому його дії є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2021 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.

23.10.2021 року за вх. № 7992/21 до суду від Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що 26 червня 2020 року укладено концесійний договір стосовно передачі в концесію майна Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (за договором - Первісний оператор) і частини майна Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" між Міністерством інфраструктури України (за договором - Концесієдавець), Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", Товариство з обмеженою відповідальністю (за договором - Переможець), Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" (стара назва: Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектна компанія "Рисоіл-Херсон" (за договором - Концесіонер).

Відповідач зазначає, що ДП "ХМТП" не с стороною концесійного договору, але його майно передається у концесію, тому цей договір зачіпає його права та обов`язки.

Вважає, що ДП "АМПУ" як державне підприємство, що знаходиться в сфері управління Міністерства інфраструктури України не може здійснювати дії по збільшенню та стягненню заборгованості ДП "ХМТП" після укладення концесійного договору без погодження Міністерства інфраструктури України.

При цьому, відповідачем не заперечується факт того, що за спірним Договором йому було виставлено рахунки на суму 148 672,45 грн.

Відповідач зазначає також, що додані позивачем до позовної заяви документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, так як вони засвідчені начальниками відділу діловодства Величко Оленою, однак доказів на підтвердження повноважень вказаної особи, зокрема, на засвідчення копій документів від імені позивача, не надано позивачем.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач також посилається на епідеміологічну ситуацію в країні, поширення коронавірусу СОVID-19 та на скрутне матеріальне становище, що є підставою до зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 1,00 грн.

29.10.2021 року за вх. № 8146/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивачем надаються додаткові обґрунтування підстав для звернення з позовною заявою. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, при ухваленні рішення у даній справі суд враховує наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст.9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.2 ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008 № 01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).

Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, враховуючи принцип незмінності складу суду, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу строком понад шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Позивачем - Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (ДП «АМПУ») в особі начальника Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) Харкавенка В`ячеслава Леонідовича (за текстом Договору - Адміністрація) та Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (ДП «ХМТП») в особі в. о. директора Панченка Андрія Васильовича (за текстом Договору - Користувач) 21 квітня 2021 року було укладено Договір № 45-П-ХЕФ-21/44Р (далі за текстом позовної заяви - Договір).

Відповідно до п. 1.1.1. та п. 1.1.2. Договору, предметом Договору є надання Користувачу послуг з: використання вантажних причалів для допоміжних робіт при навантаженні/розвантаженні плавзасобів при постановці суден лагом, відстою та інше (утримання 1 пог.м вантажних причалів «2,3,4,5, причал для хімічних вантажів (причал №1); використання допоміжних причалів для допоміжних робіт при постановці суден лагом, відстою та інше (утримання 1 пог. м допоміжних причалів: фумігаційний причал (затон №1, права сторона), причал портового флоту, причал портофлоту (берегоукріплення правої сторони затону №2).

Відповідно до п. 1.3. Договору Користувач зобов`язується користуватися об`єктами портової інфраструктури, визначеними в п. 1.2. Договору, відповідно до їх призначення, прийняти надані Адміністрацією послуги та оплатити їх відповідно до умов даного Договору.

Згідно п. 2.5. Договору оплата за цим Договором здійснюється Користувачем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг (акту виконаних робіт) на підставі рахунку Адміністрації.

Відповідно до п. 2.6. Договору обов`язок по складанню Актів наданих послуг (актів виконаних робіт) покладається на Адміністрацію. Користувач протягом 10-ти робочих днів з дати направлення Адміністрацією Актів наданих послуг (актів виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу Адміністрації по одному примірнику таких актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. Належним підтвердженням отримання Користувачем Актів наданих послуг (актів виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

Згідно п. 2.7. Договору у випадку неповернення Користувачем Актів наданих послуг (актів виконаних робіт)/ненадання мотивованої відмови від їх підписання у встановлені даним Договором строки, такі акти вважаються погодженими (підписаними) Сторонами в редакції Адміністрації та підлягають оплаті

Зі змісту п. 3.2.1. Договору вбачається право Адміністрації отримувати плату від Користувача за користування об`єктами портової інфраструктури в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Згідно п.3.3.4. та п. 3.3.19 Договору Користувач зобов`язаний: здійснювати оплату за користування об`єктами портової інфраструктури в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України; підписувати надані Адміністрацією Акти наданих послуг (виконаних робіт) в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору строк дії Договору встановлено до 31 грудня 2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання таких обов`язків по даному Договору.

В межах дії Договору, на виконання його умов, Позивачем Відповідачеві було надано наступні рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) до цих рахунків:

- рахунок на оплату № 503 від 22.04.2021 на суму 79881,67 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1353 від 22.04.2020 (отримано Відповідачем під підпис 28.04.2021, вхід. № 915/01-24);

- рахунок на оплату № 537 від 06.05.2021 на суму 42254,48 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1695 від 30.04.2021 (отримано Відповідачем під підпис 14.05.2021, вхід. № 1056/01-24);

- рахунок на оплату № 544 від 06.05.2021 на суму 26536,30 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1697 від 30.04.2021 (отримано Відповідачем під підпис 14.05.2021, вхід. № 1056/01-24).

Як свідчать матеріали справи, всі вищезазначені акти прийняття робіт (надання послуг) Відповідачем повернуто та підписано без зауважень.

Позивач зазначає, що у визначені п. 2.5. та п. 2.6. Договору строки Відповідачем оплати за фактично спожиті обсяги послуг здійснено не було.

Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються, вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій; у разі недосягнення Сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем умов Договору № 45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021 року, ХФ ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Херсонського морського порту) було надіслано на адресу Відповідача претензію №26-01- 01.01-20/44 від 02.08.2021 на суму 148 672,45 грн.

У вищезазначеній претензії викладено вимоги щодо здійснення відповідних дій по виконанню своїх обов`язків за Договором в частині сплати заборгованості на загальну суму 148 672,45 грн на рахунок Позивача або надання аргументованої письмової відповіді щодо причин неможливості здійснення такої оплати.

Відповіді на претензію Відповідачем не було надано.

Згідно п. 5.2. Договору у разі порушення термінів виконання грошових зобов`язань по даному Договору Адміністрація має право стягнути з Користувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, Адміністрація має право стягнути з Користувача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з суми простроченого платежу.

Так, за прострочення виконання зобов`язань за Договором позивачем нараховано відповідачу: інфляційні втрати в розмірі 148,08 грн, 3% річних у розмірі 1563,02 грн, пеню в розмірі 8161,32 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір надання послуг.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вказані правові положення, а також вказані вище умови договору суд приходить до висновку, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг у позивача протягом дії договору існували зобов`язання щодо надання послуг (визначених у п. 1.1.1. та п. 1.1.2. Договору), а у відповідача зобов`язання з оплати вартості відповідних послуг.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України, статей 526, 530 ЦК України у вигляді несплати коштів за надані послуги у загальній сумі 148 672,45 грн у встановлений строк та прострочив виконання зобов`язання на цю суму.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору № 45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021 року, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 148 672,45 грн - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на концесійний договір від 26.06.2020 року та обов`язкове погодження Міністерством інфраструктури України звернення позивача до суду.

Так, суд зазначає, що такі посилання відповідача суперечать положенням ч.1 та ч.7 ст.193 та ч.1 ст.203 Господарського кодексу України, а укладений між позивачем та відповідачем спірний Договір № 45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021 не містить у своєму тексті будь-яких посилань на укладений раніше у часі концесійний договір від 26.06.2020 року (ані щодо факту укладання такого концесійного договору, ані щодо окремих умов (положень) цього договору).

Щодо посилання відповідача на те, що додані до позовної заяви документи не засвідчені належним чином, суд зазначає, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження повноважень особи, якою засвідчені додані до позовної заяви копії документів.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України "боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 148,08 грн, 3% річних у розмірі 1563,02 грн. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно п. 5.2. Договору у разі порушення термінів виконання грошових зобов`язань по даному Договору Адміністрація має право стягнути з Користувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач, у зв`язку з порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за спірним договором, нарахував пеню в розмірі 8161,32 грн.

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені до 1,00 грн, суд зазначає наступне.

Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов`язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, наведені відповідачем аргументи не доводять наявність підстав для зменшення пені. Крім того, прострочення по оплатам є довготривалим, розмір нарахованої пені є незначним по відношенню до суми основного боргу, а зменшення суми нарахованої пені не відповідає меті накладення штрафних санкцій.

Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру пені відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова 4, код ЄДРПОУ 01125695) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, 4, Код ЄДРПОУ 38728533) заборгованість за договором № 45-П-ХЕФ-21/44Р від 21.04.2021 року у розмірі 158 544,87 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 87 копійок), з яких: основний борг 148 672,45 грн; інфляційні втрати 148,08 грн; 3% річних 1563,02 грн; пеня 8161,32 грн та суму судових витрат в розмірі 2378,17 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 05.01.2022.

Суддя В.П.Ярошенко