Справа №  2-А-2461/ 2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    21 грудня 2010 року                                                                       смт. Красногвардійське  

    Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим            Проскурня С.М.,    

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом                   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України                                                   в Красногвардійському районі АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 21 жовтня 2010 року звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі – УПФУ) про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з січня 2006р. довічно.

    Вимоги мотивовано тим, що позивачка має статус дитини війни та право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р., зокрема, на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач їй недоплачує.  

    Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити у зв’язку                                з пропущенням строку звернення до адміністративного суду. Заперечення обґрунтовані тим, що введенням у дію Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України” від 28.12.07 за № 107-VI, а також після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, було встановлено підвищення дітям війни в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних. Таким чином, розмір підвищення пенсії дітям війни з 01.01.2008р. становить 47,00 грн. (470,00 х 10%),                         з 01.04.2008р. – 48,10 грн. (481,00 х 10%), з 01.07.2008р. – 48,20 грн. (482,00 х 10%),                        з 01.10.2008р. – 49,80 грн. (498,00 х 10%).

Згідно з положеннями ч.4 ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України                 (далі – КАС України) суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

    Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася у 1939 році, має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 вищезазначеного Закону.  

    Як зазначила ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим з січня 2006 року їй повинно виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, довічно.

    Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004р. (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла                         в спірний період, Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” № 2154-VІ від 27.04.2010р.

      Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002р., головні управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.      

    Отже, Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі                      у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

    Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV  від 18.11.2004р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    В даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.    

    Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів               у часі, положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-VІ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

    Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.  

    Згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

    Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу     № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права” і, таким чином, як власність.

    Тому, при розгляді справи “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок вносячи відповідні зміни до законодавства.

    Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок                         і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

    Європейський Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

    Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення фінансових соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності                         у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом.

    Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.  

    Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги.

    Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.  

    Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних пільг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботадавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

    Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, аккумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

    Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.

    Відповідно до ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”  розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня становив                          695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні.      

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано                 в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    У межах заявлених позовних вимог з урахуванням строку звернення до адміністративного суду, ОСОБА_1 з квітня 2010р. по грудень 2010р. має право на підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.    

    Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальній захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також                 у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” допомога дітям війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону мають статус дітей війни, а також формою реалізації ними конституційного права на соціальний захист.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність повідомлених позивачем та відповідачем обставин, кожного доказу окремо, а також                       і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

Згідно з положеннями статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

    Судом встановлено, що відповідачем порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому вважає за необхідне зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату належних сум згідно з законом.

    Позовні вимоги у частині зобов'язання УПФУ в подальшому призначати та сплачувати щомісячно з урахуванням підвищення пенсію довічно задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

    Таким чином, законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.    

    Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивачки підлягають стягненню всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

    Керуючись статтями 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, 2, 11, 71, 86, 94, 99, 122, 158, 160-163, 1832 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі           АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 30 % підвищення пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період                                   з квітня 2010 року по грудень 2010 року включно.  

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн., здійснені позивачем при зверненні до суду, компенсувати з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня отримання копії цієї постанови.

    Суддя