ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

11 вересня 2006 р.

№ 20/138

Касаційна скарга Акціонерного товариства закритого типу “Коксан”  на рішення господарського суду Донецької області  від 07.06.2006р. у справі №20/138 подана до Вищого господарського суду України  з порушенням вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з  частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги, зокрема, додаються докази сплати державного мита. Поряд з цим статтею 46 названого Кодексу визначено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі встановленому Законодавством.

Порядок і розміри сплати Державного мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. №7-93.  

Відповідно до підпункту а) пункту 2 статті 3 названого Декрету при зверненні до господарського суду із заяв майнового характеру державне мито справляється у розмірі , що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.                                       

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову становить 1 448 090  грн.,  проте, при зверненні до господарського суду з позовною заявою позивачем сплачене держмито лише у розмірі 1 700 грн., тому при прийнятті оскаржуваного рішення судом на користь Державного бюджету України стягнуто додатково ще 12780,90 грн. недоплаченого позивачем мита. Таким чином  сплаті підлягало 1700+12780,90=14480,90 грн. держмита.

За змістом підпункту г) пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету державне мито з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів  справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання для розгляду спору в першій інстанції.

Відповідно до  поданої квитанції від 20.07.2006 року №1074 державне мито сплачене лише у сумі 425 грн.,   тобто скаржником не дотримані вимоги вищенаведеного законодавства стосовно розміру державного мита, що  справляється  при зверненні до касаційної інстанції, тому  названа квитанція не приймається судовою колегією як належний доказ сплати державного мита.

Вказана обставина є підставою для повернення поданої касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини першої  статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із наведеним касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу у загальному порядку з  урахуванням вимог статтей 53, 110 зазначеного Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, повторно звертаючись до касаційної інстанції після виправлення недоліків зазначених у даній ухвалі та дотримавшись при цьому всіх приписів статті 111 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту скарги, скаржник повинен подати клопотання про відновлення пропущеного строку, встановленого для подання касаційного скарги, із зазначенням причин пропуску цього строку.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4  частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України          

                                      

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Коксан”   на рішення господарського суду Донецької області  від 07.06.2006р. у справі №20/138  повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя

Муравйов О.В.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.