Справа№1-36/11

               ВИРОК

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 лютого 2011 року                                                             м. Чернігів

             Новозаводський районний суд міста Чернігова в складі

головуючого судді:     Шипова  І. М.

       при  секретарі      Крохмальна  Л. В.

з участю прокурора Басалик В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Степанка, Чорнобильського р-ну, Київської області, гр-на України, українця, освіта середня, не одруженого, не працюючого, судимого 30.06.2009р. Новозаводським рс м. Чернігова за ст.263 ч.2, 75,76 КК України до 1р. обмеження волі з випробувальним терміном 1р., проживає АДРЕСА_1 – за ст.190 ч.1 КК України, -

Встановив:

ОСОБА_1, 28 квітня 2010 року, близько12 год., знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 зловживаючи довірою ОСОБА_2, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 400 грн., що належать ОСОБА_3

Допитаний в суді, в якості підсудного ОСОБА_1 вину в пред’явленому обвинуваченні  визнав частково, та показав, що він точно не пам’ятає усіх подій, що відбувались 28.04.2010 року, оскільки був у стані алкогольного сп’яніння. Пам’ятає, як він розпивав спиртні напої на вулиці, і що йому передав гроші в сумі 400 грн. ОСОБА_3, та попросив його віднести їх до квартири. Він погодився та відніс дані гроші до квартири ОСОБА_3 та поклав їх там під подушку. Потім він нічого не пам’ятає. Однак якщо кажуть, що він забрав дані гроші то так і є.

Таку поведінку підсудного суд оцінює критично, як природну захисну реакцію на пред’явлене обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинений злочин, заплутати суд та перешкодити встановленню істині у справі. Крім того покази підсудного не відповідають дійсності, обставинам справи, характеру скоєного злочину, повністю спростовуються показами, потерпілого, свідків, та матеріалами справи, а саме:

Допитаний як потерпілий ОСОБА_3 показав, що 28.04.2010 року він на вулиці передав ОСОБА_1 гроші в сумі 400 грн. та попросив їх віднести до його квартири. ОСОБА_1 взяв ключі та гроші і пішов до квартири, повернувшись через деякий час він повернув ключі та повідомив, що гроші поклав під подушку. Наступного дня, мати повідомила йому, що ОСОБА_1 узяв у них в квартири гроші в сумі 400 грн., для передачі йому. Однак ОСОБА_1 йому гроші не передавав.

            Свідок ОСОБА_2 повідомила, що 28.04.2010 року вона поверталась додому та біля будинку зустріла ОСОБА_1, який сказав, їй, що її син ОСОБА_3 попросив принести йому гроші, що знаходяться в квартирі. Вона погодилась, та вони удвох зайшли до квартири, де ОСОБА_1 взяв з під подушки гроші в сумі 400 грн. та пішов. Цього дня її син дома не ночував, а наступного дня вона під час розмови з ним дізналась, що ОСОБА_1 не передав йому гроші.

Свідок ОСОБА_4 показав, що 28.04.2010 року він разом з іншими знайомими розпивали спиртні напої у дворах. Там він бачив, як ОСОБА_3 попросив ОСОБА_1 віднести грошові кошти до квартири. Той погодився та взявши ключі та гроші в сумі 400 грн. пішов від них.

Аналогічні покази дала по справі свідок ОСОБА_5

Крім наведених доказів вина підсудного підтверджується протоколом усної заяви про злочин від 13.09.2010р. отриманої від ОСОБА_3 (а.с.8).

Аналізуючи викладені докази суд приходить до висновку, що дії підсудного, які виразились у заволодінні грошовими коштами ОСОБА_3, шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, підлягають кваліфікації за ст.190 ч.1 КК України.

Обставин, що пом’якшують відповідальність підсудного, та обставин, що обтяжують його відповідальність, судом не виявлено.

Призначаючи міру покарання підсудному, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, відношення до скоєного та наслідків, враховується особа підсудного, те, що він скоїв злочин під час іспитового строку, не притягувався до адміністративної відповідальності, стан його здоров’я, матеріальний та сімейний стан, його характеристика яка є позитивною, та враховуючи вік і виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що достатнє та необхідне покарання для виправлення за скоєне підсудному повинно бути призначене у вигляді обмеження волі.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд -    

          засудив:

ОСОБА_1 визнати винним по ст.190 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

          На підставі ст.71 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.06.2009р. – шість місяцв, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 1 (одного) року шести місяців обмеження волі.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд з постійного місця мешкання.

Вирок  може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 днів з наступного дня після його проголошення.  

                    Суддя                                                            І.М. Шипов