А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
18.01.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів (головуючий), Дорчинець С.Г., суддів - Лізанця П.М., Дідика В.М., з участю прокурора –Рацина Р.В., адвоката – ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.12.2010.
Цією постановою стосовно
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва,
мешканця АДРЕСА_1; громадянина України, українця,
з середньою освітою, одруженого, на утриманні
одна неповнолітня дитина, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених
ст. ст. 185 ч.5, 292 ч.2 КК України -
продовжений строк тримання під вартою до 4 ( чотирьох) місяців.
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в період з травня 2010 року по 15.09.2010 року, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 умисно, таємно, з корисливих спонукань, шляхом незаконної « врізки » на 385 км. в продуктопровід ДП « ПрикарпатЗахідтранс » сполученням Самара (Росія) – Нігбаргань ( Угорщина ) з відводом довжиною 150 м. до території, що розташована в АДРЕСА_2, яка належить приватному підприємцю ОСОБА_5, викрали 80 000 літрів нафтопродукту на суму приблизно 614 080 грн, що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим завдали ДП « ПрикарпатЗахідтранс » матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на вказану суму. В поданні слідчого вказано, що 15.09.2010 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за ст. 185 ч.5 КК України і тоді були затримані в порядку ст.115 КПК України. А 17.09.2010 року відносно ОСОБА_3 та інших судом обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
9.11.2010 року Ужгородський міськрайонний суд відмовив у продовженні строків тримання під вартою до 3-х місяців та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. А 01.12.2010 року апеляційним судом Закарпатської області постанова місцевого суду від 9.11.2010 року скасована, а матеріали направлені на новий судовий розгляд. Така була призначена до розгляду в Ужгородському міськрайонному суді на 17.12.2010 року. Поскільки трьохмісячний термін тримання під варту ОСОБА_3 минув 15.12.2010 року то по справі необхідно провести почеркознавчу експертизу паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів, встановити інших можливих свідків та очевидців злочинної діяльності ОСОБА_3 та інших обвинувачених, ознайомити потерпілих та обвинувачених в порядку ст.ст. 217-220 КПК України з матеріалами справи, то слід продовжувати з цих підстав строк тримання під вартою до 4-х місяців ОСОБА_3 .
Постанова суду мотивована тим, що причиною пропуску строку звернення з поданням про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою до 4-х місяців є те, що матеріали кримінальної справи знаходились в апеляційному суді Закарпатської області. А підписка про невиїзд скасована 01.12.2010 року ухвалою апеляційного суду. Крім того, по справі необхідно провести ряд слідчих дій, які вказані в поданні.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 порушує питання про скасування постанови суду від 20.12.2010 року. Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що постанова суду є незаконною, оскільки висновки суду про причини пропуску строку для звернення в суд з поданням про продовження терміну тримання під вартою в зв’язку з тим, що кримінальна справа знаходилась в апеляційному суді, не є вагомою. Вважає також, що 18.11.2010 року суд обрав щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а 17.12.2010 року ця постанова суду була скасована, а провадження за поданням закрито. ОСОБА_3 був звільнений з під варти 17.12.2010 року, тому нелогічно ставити питання про продовження строку тримання його під вартою. Крім того слідчим 15.11.2010 року обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який ніким не скасований. Судом також не вказано чи підстави тримання під вартою є необхідними та об’єктивними, обґрунтованими. Крім того судом не враховано, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, позитивно характеризується, одружений, на утримання неповнолітня дитина, до кримінальної відповідальності притягується вперше, доказів про те, що він може перешкоджати встановленню істини у справі, немає. Просить все врахувати та закрити провадження за поданням слідчого.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, виклавши основні доводи апеляції, заслухавши міркування прокурора, який вважав апеляцію безпідставною, а постанову суду обґрунтованою, апелянта - адвоката, який вважає апеляцію обґрунтованою, законною, просить її задовольнити, перевіривши справу в межах апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція підлягає до переконання, що задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.165-3 ч.2 КПК України подання про продовження строку тримання під вартою до 4 ( чотирьох) місяців повинно бути подане до суду не пізніше як за 5 ( п’ять ) діб до закінчення строку тримання особи під вартою.
З матеріалів кримінальної справи, наданої органом досудового слідства, видно, що 15.09.2010 року відносно ОСОБА_3 та інших порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України та тоді ж 15.09.2010 року ОСОБА_3 затриманий в порядку ст.115 КПК України, а 17.09.2010 року відносно нього судом обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Даний запобіжний захід згідно ст.156 ч.1 КПК України закінчився 15.11.2010 року. Проте, начальник відділення СУ УМВС України в Закарпатської області подав до суду подання про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою до 4-х місяців 17 грудня 2010 року, тобто з пропущенням строку, передбаченого ст.165-3 ч.2 КПК України, що є грубим, істотним порушенням норм кримінально – процесуального законодавства та прав ОСОБА_3, передбачених ст.29 Конституції України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Крім того начальник відділення СУ УМВС України в Закарпатської області 15.11.2010 року обрав щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ( т.6 а.с. 135 наданої кримінальної справи органом дізнання апеляційному суду ). Як вбачається з матеріалів кримінальної справи цей запобіжний захід ніким не скасований, не змінений.
Одночасно апеляційний суд відмічає, що на день розгляду апеляції ще 15.01.2011 року закінчився 4 ( чотирьох) місячний строк тримання ОСОБА_3 під вартою, та останній звільнений з під варти.
Таким чином, порушувати питання про продовження строків тримання під вартою винного, щодо якого обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а не взяття під варту та ще й в період, коли процесуальні строки, передбачені законом, закінчилися, є недопустимим і не передбачено законом.
На ці порушення суд не відреагував належним чином, не перевірив, та постановив незаконне рішення, яке суперечить вимогам ст. ст. 156, 165–3 КПК України, тому таке підлягає скасуванню, а провадження за поданням – закриттю.,
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію адвоката ОСОБА_2 задовольнити, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.12.2010 року – скасувати, а провадження за поданням начальника відділення СУ УМВС України в Закарпатської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до 4 ( чотирьох) місяців - закрити.
Судді : Дорчинець С.Г.,
Лізанець П.М., Дідик В.М.
Вірно :
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області С. Г. Дорчинець суду від .
Судді: