АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Гайворонського С.П.,
за участю секретаря Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2009 року та на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2009 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8 про виселення та вселення, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 та Малиновський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання права користування частиною будинку, встановлення порядку користування частиною будинку, усунення перешкод у користуванні частиною будинку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Малиновської державної адміністрації Одеської міської ради,
встановила:
13 січня 2004 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до свого сина ОСОБА_4 та невістки ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійснені права власності та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (далі – спірний будинок). 13.03.2002 року він зареєстрував та дозволив проживати у власному будинку своєму сину ОСОБА_2, який після реєстрації став проживати разом з дружиною ОСОБА_5 та дітьми.
Посилаючись на те, що відповідачі стали створювати нестерпні умови сумісного проживання, відмовлялися приймати участь у витратах по утриманню будинку, просив задовольнити його позовні вимоги (т.1, а.с.3-4).
19 квітня 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права користування частиною спірного будинку, мотивуючи свої вимоги тим, що після укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою поліпшення житлових умов свого сина та його сім'ї, ОСОБА_2 обміняв квартиру АДРЕСА_2, яка належала йому та його синам - ОСОБА_4, ОСОБА_9 на частину домоволодіння АДРЕСА_1. Після обміну ОСОБА_2 пообіцяв зареєструвати ОСОБА_4 разом з його родиною за вказаною адресою, але не виконав свій обов'язок. (т.1, а.с. 19-20).
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Дрішлюк А.І. Справа № 22ц- 705/10
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦП: 37
2.
Посилаючись на зазначені обставини, просили їх зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Так, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 9 листопада 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5 були задоволені частково, та було визнано право користування спірним будинком за ОСОБА_4, в іншій частині позову було відмовлено (т.1, а.с. 151-152).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2006 року зазначене рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 9 листопада 2005 року, в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності і виселенні, та в частині визнання права користування частиною спірного будинку за ОСОБА_4 було скасовано (т.1, а.с. 177-180).
В іншій частині рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
Таким чином, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2005 року про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання за нею права користування частиною спірного будинку залишено без змін та набрало законної сили.
В подальшому сторони неодноразово уточнювали свої позовні вимоги (т.1, а.с.197, т.2, а.с.: 19-20, 24-25, 39-40, 118-121, 125-126).
В останній редакції позовної заяви від 22.06.2009 року позивач ОСОБА_2 ставив питання про припинення права володіння відповідачів та виселення їх без надання іншої житлової площі з належних йому на праві власності 28/100 частин спірного будинку та вселення його в зазначену частину спірного будинку, а також про зобов'язання Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України Одеської області зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку в спірному будинку з покладення на відповідачів всіх судових витрат (т.2. а.с.118-121).
В останній редакції зустрічних позовних вимог від 29.07.2009 року та з урахуванням письмової розписки ОСОБА_4, ставиться питання про визнання за ним, а також за ОСОБА_5 та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_8 право користування частиною спірного будинку і встановлення порядку користування цією частиною, а саме: житловою 1-4 площею 9,0 кв.м., житловою 1-5 площею 20,6 кв.м., кухнею 1-6 площею 10 кв.м., коридором 1-1 площею 3,9 кв.м., коридором 1-2 площею 3,8 кв.м., надвірними будівлями: "Г" - літньою кухнею; 2,3,6,7 - огорожею та 1, 11 мостінням, які розташовані на земельній ділянці площею 517 кв.м.
Крім цього позивачі просили зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їм перешкод у користуванні вказаною частиною будинку та надвірними будівлями (т.2, а.с. 125-126, а.с. 143).
В частині земельної ділянки, на якій розташована частка спірного будинку, позовних вимог не заявлено.
Представник органа опіки та піклування зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримав, проти задоволення первинного позову ОСОБА_2 заперечував.
Представник Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України Одеської області у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. ).
Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заперечувала, просила задовольнити первинний позов її чоловіка ОСОБА_2.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 були задоволені частково та було визнано за ОСОБА_4 та його неповнолітніми дітьми тимчасове право користування частиною спірного будинку до отримання в установленому законом порядку житла.
3.
Також було зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 та його неповнолітнім дітям у користуванні зазначеною вище частиною будинку АДРЕСА_1.
В частині визнання права користування надвірними спорудами: літ. "Г" - літня кухня; 2,3,6,7 - огорожа та 1,11 - мостіння було відмовлено.
В частині позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права користування частиною спірного будинку також було відмовлено.
У задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
Також було винесено на адресу позивачів за зустрічним позовом попередження про неприпустимість руйнування, псування жилого приміщення, використання його не за призначенням та було винесено сторонам провадження попередження про неприпустимість порушення правил співжиття.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 були задоволені частково та було визначено порядок користування між співвласниками та надано ОСОБА_4 та його неповнолітнім дітям у користування частину спірного будинку, а саме: житловою 1-4 площею 9,0 кв.м., житловою 1-5 площею 20,6 кв.м., кухнею 1-6 площею 10 кв.м., коридором 1-1 площею 3,9 кв.м., коридором 1-2 площею 3,8 кв.м.
В частині встановлення порядку користування надвірними спорудами літ. "Г" - літньою кухнею; 2,3,6,7 - огорожею та 1,11 - мостіння було відмовлено.
В частині позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення порядку користування було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення і додаткового рішення та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх неповнолітніх дітей, та про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення та додаткового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд, також посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи.
Судове рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не оскаржується.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд виходив із того, що він набув право користування частиною спірного будинку, яка належить його батьку, ОСОБА_2, а тому має право на встановлення порядку користування та усунення перешкод в користуванні.
З таким висновком суду погоджується судова колегія, оскільки ОСОБА_4 в установленому законом порядку вселився в спірний будинок в якості члена сім'ї його власника та у відповідності до чинного законодавства зареєструвався за місцем постійного проживання.
Також судова колегія погоджується з висновком суду про набуття права користування частиною спірного будинку неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, та необхідності встановлення їм порядку користування ним, оскільки, враховуючи згоду матері, місцем проживання неповнолітніх дітей є місце проживання їх батька ОСОБА_4.
При цьому судова колегія враховує, що вказані неповнолітні діти фактично проживають у спірному будинку з дня народження, за цим же місцем проживання перебувають на обліку у дитячих та навчальних закладах.
4.
З цих підстав, суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 у виселенні ОСОБА_4 та його неповнолітніх дітей зі спірного будинку.
Посилання ОСОБА_2 на ст. 116 ЖК України як на підставу виселення зазначених осіб зі спірного будинку є безпідставним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування норми цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Суд вмотивовано вказав у рішенні про те, що між ОСОБА_2 і його дружиною ОСОБА_3 з одного боку, та ОСОБА_4 – з іншого, склались неприязні і напружені стосунки, викликані відсутністю домовленості стосовно спільного користування спірним житлом. Зазначені суперечки призвели до взаємного нанесення одне одному 04.08.2003 року легких тілесних ушкоджень (т.1, а.с.53, 60, 61).
Однак, зазначені обставини не свідчать про те, що ОСОБА_4 навмисно порушує правила співжиття і робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку, що б давало право суду виселити його із зазначених підстав без надання іншого жилого приміщення.
При цьому попередження, які були винесені ОСОБА_2, його дружині ОСОБА_3 (т.1, а.с. 88-91), а також ОСОБА_4 (т.2, а.с.210) про недопущення протиправної поведінки, не можуть бути розцінені як попередження кожного із них за систематичне порушення правил співжиття, які б давали підстави для виселення ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення.
Суд також вмотивовано вказав про відсутність таких підстав для виселення і неповнолітніх дітей, які невинні в стосунках між їх батьком, бабусею і дідусем.
Стосовно права користування спірним будинком ОСОБА_5, то, як було зазначено вище, їй було відмовлено у цьому праві ще рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 9 листопада 2005 року (т.1, а.с.151-152).
Зазначене рішення в цій частині набрало законної сили, оскільки було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2006 року, в частині відмови в позові ОСОБА_5 про визнання права користування спірним будинком (т.1, а.с. 177-180).
З цих підстав, вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею порядку користування спірним будинком також не підлягають задоволенню.
Що стосується встановлення судом порядку користування частиною спірного будинку, то судова колегія не погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається із рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2008 року, яке набрало законної сили 17 серпня 2008 року (т.2, а.с.80-82), спірний житловий будинок був розподілений між апелянтами – подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 таким чином, що у власність ОСОБА_2 перейшли: житлова 1-4 площею 9,0 кв.м., житлова 1-5 площею 20,6 кв.м., кухня 1-6 площею 10,8 кв.м., коридор 1-1 площею 3,9 кв.м., коридор 1-2 площею 3,8 кв.м., сарай, навіс, мостіння.
Інші приміщення будинку перейшли у власність ОСОБА_3
Таким чином, суд повністю передав у користування ОСОБА_4 та його неповнолітніх дітей всю частину спірного будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, відмовивши останньому у вселенні в жиле приміщення, яке є його власністю і відмовивши йому у праві користування своєю власністю.
5.
Зазначене призвело до порушення права приватної власності ОСОБА_2, передбаченого ст. 41 Конституції України, ст.ст. 150, 155 ЖК України, ст. 321 ЦК України, оскільки іншого жилого приміщення, яким би володів або користувався на законних підставах ОСОБА_2, немає.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення, а також додаткового рішення і ухвалення нового – про вселення ОСОБА_2 в жиле приміщення, яке належить йому на праві приватної власності, встановлення порядку користування житлом та усунення перешкод у користуванні ним.
Стосовно встановлення порядку користування жилим приміщенням, то судова колегія зазначає наступне
Як вбачається із матеріалів справи і підтверджено сторонами в суді апеляційної інстанції, частина спірного будинку, яка є власністю ОСОБА_2, складається з двох ізольованих жилих кімнат та інших допоміжних приміщень, що дає підстави вважати можливим окреме користування жилими кімнатами і спільне користування допоміжними приміщеннями.
Враховуючи, що до складу сім'ї ОСОБА_4 входять його четверо неповнолітніх дітей, а ОСОБА_2 мешкає один, судова колегія вважає за необхідне передати в користування ОСОБА_4 та дітей житлову кімнату 1-5 площею 20,6 кв.м., а в користування ОСОБА_2 – житлову кімнату 1-4 площею 9.0 кв.м.
Інші приміщення частини будинку слід залишити в їх спільному користуванні та зобов'язати сторони не чинити перешкод одне одному в користуванні житлом.
Судова колегія також зазначає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суд помилково зазначив первісними позивачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а ОСОБА_2 – позивачем за зустрічним позовом, оскільки зазначене не відповідає обставинам справи.
Безпідставно змінивши процесуальне положення сторін відносно однієї до іншої в судовому засіданні 29.07.2009 року, що підтверджується журналом судового засідання (т.2, а.с.133), суд не навів мотивів таких дій і не постановив з цього приводу будь-якої ухвали.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка дії в інтересах неповнолітніх дітей.
Керуючись ч. 3 ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2009 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
6.
Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні власністю –28\100 частин будинку АДРЕСА_1, шляхом вселення його в зазначену частину будинку та зобов’язати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні власністю.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 право користування 28\100 частин будинку АДРЕСА_1.
Встановити наступний порядок користування 28\100 частин будинку АДРЕСА_1.
У користуванні ОСОБА_2 залишити житлову кімнату 1-4 площею 9,0 кв.м.
У користуванні ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 залишити житлову кімнату 1-5 площею 20,6 кв.м.
Кухню 1-6 площею 10 кв.м., коридор 1-1 площею 3,9 кв.м., коридор 1-2 площею 3,8 кв.м. залишити в загальному користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_4 та його неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_8.
Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні виділеною частиною будинку ОСОБА_4 та його неповнолітнім дітям: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_8.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді апеляційного суду Одеської області: \підпис С.М. Сегеда
підпис Л.Є. Виноградова
підпис С.П. Гайворонський
Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда