АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26 січня 2010 року                                     м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :  

                      головуючого             Сегеди С.М.,

    суддів:                 Виноградової Л.Є.,

    Гайворонського С.П.,

    за участю секретаря         Шкрабак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2009 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, розподіл житлового будинку в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, поновлення строку для прийняття спадщини, за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 та державного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном,

    встановила:

22 травня 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, який неодноразово уточнюючи та доповнюючи, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (далі спірний будинок), укладений  25.04.2006 року між ОСОБА_4, який діяв від імені позивача ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 (а.с.246-248).

Також позивач ставив перед судом наступні питання:

поновити строк, необхідний для звернення до суду у зв'язку з порушенням права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7;

визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.05.2005 року на 1\2 частину спірного будинку, виданого на його ім'я частково недійсним та зменшення спадщини на розмір її обов'язкової частини, а саме на 1/12 частину;

визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24.05.2005 року на 1\2 частину спірного будинку, виданого на ім'я ОСОБА_3 частково недійсним та зменшення спадщини на розмір обов'язкової частини, а саме на 1/12 частину;

визнати за ним право власності на 1/6 частину спірного будинку, що є обов'язковою частиною спадщини, яку прийняв ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8;

здійснити розподіл спірного будинку в натурі, виділивши йому 7/12 частин будинку;

встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 2000 кв.м, на якій розташований спірний будинок, згідно з долями сторін у спірному будинку.

_________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції:  Гандзій Д.М.                         Справа № 22ц-728/10

    Доповідач: Сегеда С.М.                                 Категорія: ЦП: 37    

2.

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його та відповідача ОСОБА_3 матір - ОСОБА_8, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді спірного житлового будинку, який знаходиться за вищезазначеною адресою та складається в цілому з одного будинку із ракушняка, позначеного на плані під літ. "А", житловою площею 64,1 кв.м, літньої кухні під літ. "Б", сараю під літ. "В", гаражу під літ. "Г", підвалу під літ. "Е" та розташованого на земельній ділянці, площею 2000 кв.м, що перебуває у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_3

Ще за життя матір сторін ОСОБА_8, а саме  21.02.1989 року склала заповіт, яким все своє майно заповідала своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_8 позивач та відповідач отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеного 21.02.1989 року на їх ім’я, після чого у 2006 році відповідач ОСОБА_3 запропонував позивачу переоформити його частку спадкового майна, шляхом укладення відповідної довіреності на свого представника, на що позивач ОСОБА_2 погодився та 31.01.2006 року нотаріально оформив відповідну довіреність на ім’я відповідача ОСОБА_4

Далі позивач зазначив, що через два роки він дізнався про те, що відповідач ОСОБА_3 продає весь спірний будинок, та вважаючи, що відповідач ввів його в оману, звернувся до нотаріуса і відізвав генеральну довіреність, оформлену ним на відповідача ОСОБА_4

Також позивач вказав, що на час смерті їх матір перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, який фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем, та який  ще 03.11.1999 року склав заповіт на ім'я позивача ОСОБА_2

Так як ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач вважає, що йому як спадкоємцю перейшла за правом на спадкування за заповітом частка спірного будинку, яку після смерті ОСОБА_8 успадкував ОСОБА_7

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив його вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та звернувся до суду із самостійним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном, усунення перешкод у продажі вказаного будинку, зазначивши при цьому, що після прийняття спадщини разом зі своїм братом ОСОБА_2 по 1\2 частці спірного будинку, вони дійшли згоди про те, що ОСОБА_2 продає ОСОБА_3 свою частку у спірному будинку за 8252 грн.

Після отримання від ОСОБА_3  за свою частку будинку 8252 грн., ОСОБА_2 видав нотаріально-посвідчену довіреність на представника ОСОБА_4, який за згодою та відома ОСОБА_2 продав від його імені 1\2 частку спірного будинку ОСОБА_3, про що було складено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу.

Однак, після того, як зросли ціни на нерухомість, відповідач ОСОБА_2 почав вимагати від нього певну доплату за продану ним свою 1\2 частку будинку, а отримавши відмову, став перешкоджати йому в користуванні та розпорядженні його власністю, що було відображено у численних зверненнях та заявах позивача ОСОБА_3 до органів міліції та у відповідних відмовних матеріалах у порушенні кримінальних справ.

Відповідач  ОСОБА_4 позов ОСОБА_2 не визнав, пояснивши, що довіреність на нього на продаж 1/2 частки спірного будинку ОСОБА_2 видав тільки після того, як з ним розрахувався його брат - відповідач ОСОБА_3, і саме ця обставина була головною підставою для видачі довіреності на продаж майна на його ім'я позивачем.

3-ті особи: приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу ОСОБА_5 та державний нотаріус Овідіопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 у судове засідання не з'явились, про час, дату і місце слухання справи були повідомлені належним чином, заявивши суду про слухання справи у їх відсутність (а.с. 245, 250).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

   В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального  права, неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

3.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом обгрунтовано встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за заповітом своєї мами - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, успадкували в рівних частках житловий будинок АДРЕСА_1, про що маються відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 травня 2005 року на кожного із сторін (а.с. 210, 232, 233).

    Судом також вірно встановлено, що маючи намір розпорядитись своєю частиною спадкового майна, позивач ОСОБА_2 досяг домовленості з відповідачем ОСОБА_3 про продаж йому цієї частки.

    З цією метою, та у зв’язку з необхідністю підготовки відповідних документів, а також через те, що позивач ОСОБА_2 періодично перебував за межами України, він надав довіреність на ім’я ОСОБА_4 на право управляти і розпоряджатися всім своїм майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилось, у зв'язку з чим, укладати всі дозволені законом угоди, а саме: купувати, продавати, обмінювати будови, земельні ділянки, інше майно і т.і., тобто генеральну довіреність (а.с. 6).

    На підставі зазначеної довіреності між ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_3 25 квітня 2006 року був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі продажу, згідно якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 свою 1\2 частку спадкового будинку, отримавши за продаж 8282 грн. (а.с.94).

    Доводи апелянта та його представника про те, що ОСОБА_2 не отримував грошей від ОСОБА_3 спростовуються наявним у п. 3 договору купівлі-продажу запису про отримання продавцем від покупця грошей до підписання договору.

    Як вбачається із пояснень відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в суді першої інстанції, зазначені кошти ОСОБА_2 отримав у приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_5 в день видачі довіреності – 31 січня 2006 року. У цей день укласти договір купівлі-продажу  частки будинку було неможливим через відсутність необхідних документів на об’єкт продажу.

    Після отримання відповідних документів, договір був укладений 25 квітня 2006 року. При цьому, позивач ОСОБА_2 в цей час особисто не міг укладати договір, оскільки перебував за межами України,  що підтверджено як ним особисто в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, так і наявними штампами в паспорті громадянина України для виїзду за кордон про виїзд ОСОБА_2 за межі України 22 квітня 2006 року і повернення - 29 квітня 2006 року (а.с.128-зв.).

Що стосується доводів апелянта ОСОБА_2 про те, що він є спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом, який, як чоловік ОСОБА_8, після її смерті фактично прийняв спадщину на частку у спірному будинку, то ці доводи є безпідставними, виходячи із наступного.

Матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_8, оскільки фактично в управління або володіння спадковим майном він не вступав і в установленому законом порядку заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори не подавав, як того вимагала ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 134,240).

Та обставина, що місцем смерті ОСОБА_7 є спірний будинок, про що зазначено в свідоцтві про смерть і на що посилається апелянт, в даному випадку правового значення не має, оскільки правове значення має не місце смерті спадкоємця, а факт вступу ним в управляння або володіння спадковим майном в установлені законом строки після смерті спадкодавця, про що зазначено вище.

Також апелянт не надав суду доказів того, що він особисто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.160), оскільки у відповідності до  ч. 3 ст. 1268 та ст. 1269 ЦК України він на час смерті спадкодавця ОСОБА_7, з останнім не проживав, та до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини не подавав.

4.

Зазначені обставини підтверджені відповідними письмовими доказами, які маються в матеріалах справи (а.с.181, 207).

Судова колегія зазначає, що суд належним чином дослідив зазначені обставини і вмотивовано вказав у судовому рішенні про те, що в установленому законом порядку ОСОБА_7 не прийняв спадщини після смерті ОСОБА_8, а апелянт ОСОБА_2 – після смерті ОСОБА_7

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а тому апеляційна скарга в зазначеній частині задоволенню не підлягає.      

Разом з тим, доводи апелянта про те, що суд у судовому рішенні неправильно зазначив прізвище відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 як  «ОСОБА_3» є слущними, виходячи із наступного.

Провівши аналіз доводів апелянта ОСОБА_2 стосовно неправильного прізвища його брата, який згідно паспортних даних є ОСОБА_3, а тому не міг прийняти спадщину після смерті матері, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що згідно рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.02.2004 року встановлено факт належності свідоцтва про народження ОСОБА_10 громадянину України ОСОБА_3

 З цих підстав, та у відповідності до свідоцтва про народження ОСОБА_3 є сином ОСОБА_8, а тому належним її спадкоємцем першої черги.  

 Разом з тим, судом не було враховано, що оскільки належним і дійсним прізвищем відповідача за первісним позовом є ОСОБА_3, то у судовому рішенні слід також зазначати його дійсне прізвище, а тому апеляційна скарга в зазначеній частині підлягає частковому задоволенню, а судове рішення – зміні, з уточненням у тексті рішення правильного прізвища відповідача ОСОБА_3  

    Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суд першої інстанції правильно з’ясувавши обставини, що мають значення для  справи, та ухваливши законне і обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, однак допустився помилки в зазначенні прізвища відповідача ОСОБА_3, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - зміні.

Керуючись  ч. 1 ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів      

      вирішила:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 листопада 2009 року змінити.

Уточнити прізвище відповідача у тексті рішення, вказавши «ОСОБА_3», у відповідних до тексту відмінках.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді апеляційного суду Одеської області:     \підпис     С.М. Сегеда

                                \підпис     Л.Є. Виноградова  

                                \підпис     С.П. Гайворонський

    Вірність копії посвідчую, суддя                     С.М. Сегеда