Справа №22ц-10034/2010 Головуючий у суді 1 інстанції Чірков Г.Є.
Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,
при секретарі Вішик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області, треті особи Вишгородська міська рада Київської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності на самочинне будівництво,
встановила:
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому посилалася на те, що вона згідно договору купівлі-продажу, укладеного 18 вересня 2002 року між нею та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, придбала шляхом продажу на аукціоні об"єкт незавершеного будівництва магазин-павільйон ВАТ "Карат", який розташований за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,10 га, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої відповідно до п. п. 1.1, 1.2 даного договору вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в установленому чинним законодавством порядку. 10 листопада 2006 року між нею та Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,10 га строком на 49 років, яка передана в строкове платне користування під розміщення підприємства ритуальних послуг і знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.
Після укладення договору оренди земельної ділянки у зв’язку з тривалим часом погодження та затримкою у видачі дозволу на виконання будівельних робіт позивачка змушена була завершити реконструкцію об"єкта незавершеного будівництва "магазин-павільйон ВАТ "Карат" без відповідного дозволу, внаслідок чого останній був переобладнаний (реконструйований) у магазин-цех по виготовленню пам’ятників (підприємство ритуальних послуг).
Оскільки відповідач не визнав право власності позивачки на будівлю магазин-цех по виготовленню пам’ятників (підприємство ритуальних послуг), то позивачка звернулася в суд з даним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: магазин-цех по виготовленню пам’ятників "А" з прибудовами "а" та "а-1" загальною площею 175,9 кв. м, основною площею 151,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1000 га. Зобов’язати відповідача присвоїти поштову адресу на зазначену будівлю, тобто визначити місцезнаходження об"єкту, послідовно вказавши область, район, населений пункт, назву вулиці та номер володіння.
Позов заявила з підстав, передбачених ст. ст. 16, 317, 375, 376 ЦК України та інших нормативно-правових актів.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 7 липня 2010 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на будівлю магазин-цех по виготовленню пам’ятників "А" з прибудовами "а" та "а-1" загальною площею 175,9 кв. м, основною площею 151,3 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1на земельній ділянці площею 0,1000 га та зобов’язано відповідача присвоїти поштову адресу на зазначену будівлю.
В апеляційній скарзі виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд обґрунтовував свої висновки тим, що порушень будівництва зазначеного об"єкта, передбачених ст. 376 ЦК України, які б перешкодили позивачеві набути право власності на нього, суд не вбачає. Крім того, у судовому засіданні не встановлено обставин, які б вказували на те, що проведеним самочинним будівництвом були порушені права інших осіб, а тому перешкод для визнання права власності на нього суд не вбачає.
Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування”, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об"єктів містобудування, перебудову або знесення будинків і споруд.
Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України „Про планування і забудову територій” будівництво об"єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.
За змістом ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 24 зазначеного Закону фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об"єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об"єкта містобудування ( далі – дозвіл на будівництво).
У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об"єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об"єкта.
Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт – документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих і будівельних робіт, підключення об"єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно п.п а) п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року № 157/6445 оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення прав власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об"єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об"єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Встановлено, що згідно п. 1 договору купівлі-продажу державного майна об"єкта незавершеного будівництва, що продано шляхом продажу на аукціоні магазин-павільйон ВАТ "Карат", укладеного 18 вересня 2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_3, остання придбала за 13706 грн. об"єкт незавершеного будівництва магазин-павільйон ВАТ "Карат", який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,10 га, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої відповідно до п. п. 1.1, 1.2 даного договору вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в установленому чинним законодавством порядку.
За змістом п. 5.1 даного договору покупець зобов’язаний зареєструвати цей договір в місцевій раді та надати продавцю документ про реєстрацію.
В шестимісячний термін з моменту підписання цього договору підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об"єкт.
Забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об"єкта.
Добудувати об"єкт протягом двох років з можливою зміною первісного призначення.
При зміні первісного призначення зміни в проектно-технічній документації погодити в порядку установленому чинним законодавством з місцевими органами влади на протязі року з моменту нотаріального посвідчення договору.
У разі неможливості завершення будівництва об"єкта в установлені терміни за наявності відповідних обґрунтувань терміни завершення будівництва можуть бути змінені за спільним рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.
Однак, позивачка не надала суду доказів тому, що вона виконала вимоги п.п 5.1.3 - 5.1.8 пункту 5 зазначеного договору купівлі-продажу.
Як убачається з позовної заяви, після укладення договору оренди земельної ділянки у зв’язку з тривалим часом погодження та затримкою у видачі дозволу на виконання будівельних робіт позивачка змушена була завершити реконструкцію об"єкта незавершеного будівництва "магазин-павільйон ВАТ "Карат" без відповідного дозволу, внаслідок чого останній був переобладнаний (реконструйований) у магазин-цех по виготовленню пам’ятників (підприємство ритуальних послуг).
З урахуванням наведеного, позивачка всупереч вимогам ст. ст. 10 та 60 ЦПК України не надала суду доказів тим обставинам, що вона здійснила реконструкцію зазначеної будівлі відповідно до умов пункту 5 договору купівлі-продажу від 18.09.2002 року та з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, з належним дозволом на будівництво, належно затвердженим проектом та дозволом на виконання будівельних робіт, тобто у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 375 ЦК України, ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” та ст. ст. 23, 24, 29 Закону України „Про планування і забудову територій”.
Наданий позивачкою висновок експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста щодо відсутності порушень державних будівельних норм та санітарних норм і правил не може бути судом прийнятий до уваги, оскільки позивачка не надала суду доказів дозволу на виконання будівельних робіт, відповідності закінченого будівництвом об"єкта проектній документації та введення його в експлуатацію.
Тому колегія суддів вважає безпідставним висновок суду про те, що суд не вбачає порушень будівництва зазначеного об"єкта, передбачених ст. 376 ЦК України, які б перешкодили позивачеві набути право власності на нього.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою здійснено самочинне будівництво вищезазначеного нерухомого майна, на яке вона не набуває права власності відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
вирішила:
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 липня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити в позові ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області, треті особи Вишгородська міська рада Київської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності на самочинне будівництво.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді