Справа №22ц-10061/2010 Головуючий у суді 1 інстанції Яковенко О.М.
Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,
при секретарі Вішик О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення виконання зобов’язання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів,
встановила:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, в якому посилалася на те, що сторони перебували в шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 1998 року народження та дочку ОСОБА_6 2001 року народження, які проживають з нею.
Згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 травня 2010 року з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., починаючи з 05.03.2010 року до їх повноліття.
Однак, відповідач аліменти за рішенням суду не сплачує, приховує від виконавчої служби отримувані доходи, у зв’язку з чим загальна сума заборгованості за чотири місяці становить 4000 грн.
Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за аліментами на утримання дітей за період з 05.03.2010 року по 05.07.2010 року в сумі 4000 грн. та пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 4800 грн. Позов заявила з підстав, передбачених ст. ст. 194, 195, 196 СК України.
Відповідач звернувся із зустрічним позовом, в якому просив змінити розмір аліментів і стягувати з нього аліменти на утримання дітей у розмірі 30% від його заробітку (доходу), починаючи з 28.07.2010 року до досягнення дітьми повноліття. Позов заявив з підстав, передбачених ст. ст. 183, 184, 192 СК України.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2010 року первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивачки заборгованість за аліментами за період з 05.03.2010 року по 09.11.2010 року в сумі 2170 грн. та пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 2500 грн. В решті позову відмовлено. Зустрічний позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в частині стягнення заборгованості за аліментами, зменшити розмір неустойки за прострочення сплати аліментів до 600 грн., розстрочивши її виплату на 10 місяців із виплатою щомісячно по 60 грн., та задовольнити його позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів, суд обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач сплачує аліменти частково, станом на 09.11.2010 року сума заборгованості по сплаті аліментів складає 2170 грн.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 3 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 СК України, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Встановлено, що згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 травня 2010 року з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5 1998 року народження та дочки ОСОБА_6 2001 року народження в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., починаючи з 05.03.2010 року до їх повноліття.
Згідно довідки відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції № 1259/3 від 10.09.2010 року (а. с. 49) за виконавчим листом № 2-922, виданим 21.05.2010 року, за період з 05.03.2010 року нараховано аліменти в сумі 5709 грн. 78 коп., з яких боржником 30.08.2010 року сплачено 4790 грн., заборгованість станом на 27.08.2010 року складає 919,78 грн.
Згідно постанови відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції 10.09.2010 року закінчено виконавче провадження, виконавчий лист № 2-922 направлений по територіальності у ВДВС Ірпінського міського управління юстиції Київської області. Заборгованість за аліментами станом на 10.09.2010 року складає 1382,17 грн. (а. с. 51-52).
Оскільки з відповідача стягнуто за рішенням суду аліменти в сумі 1000 грн. на утримання двох неповнолітніх дітей з 05.03.2010 року, то стягнення заборгованості за аліментами, про стягнення яких існує судове рішення, не передбачено ст. 194 СК України.
Крім того, як убачається з довідки № 1259/3 від 15.07.2010 року ОСОБА_4 не отримувала аліменти від ОСОБА_3 за період з 05.03.2010 року по 07.07.2010 року згідно з виконавчим листом № 2-922 виданим 21.05.2010 року Ірпінським міським судом. (а. с. 4). Про те, дана довідка не містить відомостей про заборгованість за аліментами станом на 26.07.2010 року, тобто на дату пред’явлення позивачкою позову.
З урахуванням наведеного, оскільки на день пред’явлення позову позивачка не надала суду доказів існування заборгованості за аліментами, то суд дійшов помилкового висновку про те, що з 05.03.2010 року по 09.11.2010 року виникла заборгованість за аліментами в сумі 2170 грн. та пеня за прострочення сплати аліментів в сумі 2500 грн.
Таким чином, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів не відповідає обставинам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю підстав до зміни розміру аліментів.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось із них.
Оскільки ОСОБА_3 не надав суду доказів зміни його матеріального або сімейного стану чи погіршення здоров"я з 05.05.2010 року, тобто з дня ухвалення Ірпінським міським судом Київської рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в зустрічному позові про зміну розміру аліментів.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові про зміну розміру аліментів, не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні зустрічного позову, рішення суду в цій частині відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2010 року скасувати в частині задоволення первісного позову і в цій частині ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені за прострочення виконання зобов’язання відмовити.
В решті апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді