АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Кононенко Н.А.,
за участю секретаря Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати,
встановила:
23 березня 2009 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою про визнання за нею права власності на 1\5 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі в порядку спадкування за законом після смерті свого брата ОСОБА_4
В подальшому ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі по тексту - спірний будинок), а також зобов'язати КП „ОМБТІ та РОН” зареєструвати за нею це право власності (а.с.60).
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що в 1966 році її батько ОСОБА_5 виділив їй у користування частину належного йому спірного будинку, в якій позивачка мешкала декілька років. У 1968 році за згодою батька та за його життя ОСОБА_3 за власні кошти почала перебудовувати виділену їй частину спірного будинку та прибудувала надвірні споруди, необхідні для належної експлуатації, проживання та здачі в експлуатацію.
Після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивачка прийняла спадщину, яка складалась з 2/5 частин спадкового майна, та 02.09.1981 року отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.30).
Посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів №1121 від 19.10.1990 pоку, реконструйована позивачкою частина спірного будинку була введена в експлуатацію, однак право власності на неї за ОСОБА_3 не було зареєстровано у відповідних органах, остання просила її вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вона не має можливості реалізувати своє право власника частини спірного будинку.
Представник Одеської міської ради позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Представник КП „ОМБТІ та РОН” у судове засідання не з’явився.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені у повному обсязі.
28 вересня 2010 року від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга на зазначене рішення суду разом із заявою про поновлення строку на його апеляційне оскарження із посиланням на те, що зазначеним судовим рішення порушуються його права як співвласника спірного будинку, однак до участі у справі він не був залучений. Про ухвалене рішення дізнався лише 20 вересня 2010 року, тобто після збігу строку на його оскарження.
__________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Жуган Л.В. Справа № 22 ц-20409/10
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦП: 5
2.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2010 року строк на апеляційне оскарження рішення суду апелянту був поновлений.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із ухваленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи письмове клопотання ОСОБА_3 про недовіру всьому складу апеляційного суду Одеської області, яке надійшло до суду 26.11.2010 року (а.с.208), судова колегія в судовому засіданні з’ясувала, що у ОСОБА_3. відводів щодо складу судової колегії і секретаря судового засідання немає.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що їй на праві власності в порядку спадкування належало 2/5 частин спадкового майна її батька, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.09.1981 року (а.с.30, 99).
Зазначене право власності підлягало державній реєстрації після здачі будинку в експлуатацію, про що також було зазначено в зазначеному Свідоцтві.
Далі суд в рішенні вказав, що ОСОБА_3 реконструювала частину будинку та здала його реконструйовану частину в експлуатацію на підставі акту державної прийомної комісії від 12.10.1990 року та рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів № 1121 від 19.10.1990 року. Реконструйована частина будинку була зазначена як квартира АДРЕСА_1 в м. Одесі, та складається із двох житлових кімнат загальною площею 27,1 кв.м., коридору, кухні, ванної кімнати, веранди та надвірних споруд (а.с. 45-48).
З цих підстав суд вважав позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтованими, а тому визнав за нею право власності на вказану квартиру у спірному будинку з надвірними спорудами.
Однак, повністю з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи за наступного.
Судом не було звернуто увагу на те, що в основу рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів № 1121 від 19.10.1990 року було покладено право власності ОСОБА_3 на 2\5 частини спірного будинку, які вона успадкувала після смерті батька.
Суд не врахував, що ОСОБА_3 ще до винесення вищезазначеного рішення виконкому розпорядилась своєю власністю, шляхом її продажу 30.08.1990 року апелянту ОСОБА_2
Зазначений договір купівлі-продажу 2\5 частин спірного будинку був визнаний дійсним на підставі рішення Іллічівського районного народного суду м. Одеси від 15.02.1991р., яке вступило в законну силу і є чинним до теперішнього часу, та за яким право власності на спадкове майно ОСОБА_3 у спірному будинку було визнано за апелянтом ОСОБА_2 (а.с.145, 146).
Доводи ОСОБА_8, викладені в запереченнях проти апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_2 в подальшому здійснив відчуження придбаної у неї частки спірного будинку, а тому не має права на оскарження судового рішення, є безпідставними, виходячи з наступного.
Апелент ОСОБА_2 дійсно здійснив відчуження частки у спірному будинку, яка належала йому на праві приватної власності, на користь своєї доньки ОСОБА_9, однак не всі 2\5 частки, а лише 3\10, залишивши у своїй власності 1\10 частку, що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування від 22.12.2004 року (а.с.171).
Таким чином, апелянт ОСОБА_2 є власником 1\10 частки спірного будинку, а його донька ОСОБА_9 – 3\10 часток, що також підтверджується відповідною довідкою КП „ОМБТІ та РОН” від 23.07.2009 року (а.с.56).
Із вищевказаного договору дарування частки спірного будинку вбачається, що предметом договору є житлові та нежитлові приміщення, на які суд визнав право власності за ОСОБА_8, а саме: житлова, площею 27.1 кв.м., надвірні споруди: „Г” –погріб, „Е” – душова убиральня, „З” – сарай, „И” – убиральня, „К” –гараж, № 1-3, 5-7 – огорожа, 1-11 – мостіння.
З цих підстав судова колегія дійшла висновку про те, що при розгляді справи та ухваленні рішення, судом першої інстанції були порушені права співвласників спірного будинку - апелянта ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_9, які не були залучені до участі у справі, та відносно майнових прав яких суд ухвалив судове рішення.
3.
Доводи ОСОБА_3 про те, що суд визнав за нею право власності лише на ті будівлі, які були збудовані нею самостійно, спростовуються вищезазначеними обставинами, рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів № 1121 від 19.10.1990 року та договором дарування від 22.12.2004 року.
Крім того, про незаконність ухваленого судового рішення свідчать також і заяви ОСОБА_3 про роз’яснення оскаржуваного рішення або встановлення способу його виконання, згідно яких вона просить встановити, що квартира № 1 у спірному будинку, є не що інше як частина спірного будинку за АДРЕСА_1 в м. Одесі (а.с.116, 128).
Також є безпідставними доводи ОСОБА_3 про незаконність рішення Іллічівського районного народного суду м. Одеси від 15.02.1991 року, оскільки останнє вступило в законну силу, є чинним до теперішнього часу, а тому у відповідності ч. 1 ст. 14 ЦПК України є обов’язковим для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб чи для громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судова колегія вважає, що суду належало залучити до участі у справі всіх співвласників спірного житлового будинку, з’ясувати, які приміщення були самочинно збудовані ОСОБА_3, та які входили до складу спадщини і перейшли у власність ОСОБА_2 і його доньки ОСОБА_9, і в залежності від установлених обставин ухвалити судове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, рішення суду не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі статей 81 та 88 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 15 грн., оскільки при необхідності сплати зазначених витрат у сумі 30 грн., позивачем було сплачено лише у сумі 15 грн. (а.с. 2, 19-а).
Керуючись ст.ст. 81, 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Одеської міської ради, комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості” про визнання права власності та зобов`язання його зареєструвати відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 15 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області: (підпис) С.М. Сегеда
(підпис) Л.Є. Виноградова
(підпис) Н.А. Кононенко
Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда