ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" січня 2022 р.                                            м. Черкаси                        Справа № 922/4679/21

          Суддя Господарського суду Черкаської області Зарічанська З.В., розглянувши матеріали заяви від 18.11.2021 № 50Ю-18/11/21 Товариства з обмеженою відповідальністю "Селм Агро" (ідентифікаційний код 38469809, вул. Благовісна, 119, м. Черкаси, 18023) про видачу судового наказу,

                                                         ВСТАНОВИВ

           04.01.2022 з Господарського суду Харківської області до Господарського суду Черкаської області за підсудністю надійшла заява від 18.11.2021 № 50Ю-18/11/21 Товариства з обмеженою відповідальністю "Селм Агро" з вимогою стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-Агро" заборгованість за договором поставки від 28.09.2020 № 21798, укладеним у письмовій формі, у сумі 108 452,63 грн, з яких: 79 938,52 грн - сума основного боргу, 10 960,21 грн - пеня, 7 303,32 грн - інфляційні збитки, 2 256,73 грн - 3% річних, 7 993,85 грн - 10% штрафу.

          Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 28.09.2020 № 21798, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 108 452,63 грн.

          Дослідивши матеріали заяви, суд зазначає таке.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

          Відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

          Водночас, згідно з вимогами ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

          Проте, на всіх поданих ксерокопіях документів, які додані до заяви, в тому числі на ксерокопії договору поставки від 28.09.2020 №21798, не міститься підпису особи, яка засвідчує копію.

          З огляду на викладене, такі ксерокопії не є доказами у розумінні ч. 2 ст. 91 ГПК України, оскільки не засвідчені належним чином.

          Отже заявником не подано копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та копії інших документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, відтак заявником не дотримано п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України.

          За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

          Отже, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині стягнення 79938,52 грн - основного боргу, 7303,32 грн - інфляційних збитків, 2256,73 грн - 3% річних та 7993,85 грн - 10% штрафу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

          Суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

          Щодо стягнення з боржника 10 960,21 грн - пені, суд зазначає таке.

          Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

          Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

          Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Дослідивши долучений до заяви про видачу судового наказу розрахунок заборгованості наданих послуг, суд доходить висновку, що пеня розрахована за період з 06.11.2020 по 18.11.2021.

          Судом встановлено, що з моменту виникнення у ТОВ "Селм Агро" права вимоги до СПП "РВД-Агро" про стягнення пені з 06.11.2020 по 29.11.2020 (29.11.2021 - день подачі позову до Господарського суду Харківської області) пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.

          Отже, ТОВ "Селм Агро" заявлено вимогу про стягнення пені в тому числі за період, який виходить за межі позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

          Крім того, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

          Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

          Згідно з п. 6.3 Договору Боржник за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

          Тому заявник має право на стягнення пені, нарахованої протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, а саме за період з 06.11.2020 по 06.04.2021 (оскільки умовами договору не передбачено нарахування пені за інший період, ніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України).

          Судом встановлено, що у заявника не виникло права грошової вимоги на стягнення з боржника пені за період з 07.04.2021 по 18.11.2021.

          Отже, заявник просить стягнути суму пені, нараховану, в тому числі, за період з 07.04.2021 по 18.11.2021, за який у нього не виникло право грошової вимоги - права на стягнення пені, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі наказу.

          Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

          Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з СПП "РВД-Агро" 10 960,21 грн. пені на підставі п. 5, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

          Згідно з ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 148 ГПК України).

          Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

          У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України)

          Керуючись ст. 150, 152, 153, 154, 234, 254 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

          Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Селм Агро" у видачі судового наказу про стягнення з Сільськогосподарського приватного підприємства "РВД-Агро" заборгованості за договором поставки від 28.09.2020 № 21798, укладеним у письмовій формі, у сумі 108 452,63 грн, з яких: 79 938,52 грн - сума основного боргу, 10 960,21 грн - пеня, 7 303,32 грн - інфляційні збитки, 2 256,73 грн - 3% річних, 7 993,85 грн - 10% штрафу.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

          Копію ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Селм Агро".

          Суддя                                                                                З.В. Зарічанська