Справа № 22-ц-210/11Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Категорія - 19 Доповідач - Шевчук Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Шевчук Г.М.
Суддів - Козака І.О., Хоми М.В.
при секретарі - Юрдига Н.Р.
з участю сторін - сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства індивідуальних забудовників “Наука” з участю третіх осіб товариства з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації”, Тернопільської міської ради про визнання договору про дольову участь дійсним, зобов’язання здати будинок в експлуатацію та передати квартиру,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 р. представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до товариства індивідуальних забудовників “Наука” (далі ТІЗ “Наука”) з участю третіх осіб товариства з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації”, Тернопільської міської ради про визнання майнового права на квартиру АДРЕСА_1 .
11.10.2010 року представник позивача ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, просив визнати договір про дольову участь у будівництві від 03.05.2004 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТІЗ “Наука” укладеним з дати його підписання сторонами, зобов’язати відповідача здати будинок по АДРЕСА_1 в експлуатацію та зобов’язати ТІЗ “Наука” передати позивачу квартиру АДРЕСА_1
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства індивідуальних забудовників “Наука” з участю третіх осіб товариства з обмеженою відповідальністю “Міське бюро технічної інвентаризації”, Тернопільської міської ради про визнання договору про дольову участь дійсним, зобов’язання здати будинок в експлуатацію та передати квартиру відмовлено.
В апеляційній скарзі представники апелянта просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Представники ТІЗ “Наука” заперечили апеляційну скаргу, рішення вважають законним та обгрунтованим.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом установлено, що 03.05.2004 року між сторонами у справі укладено договір про дольову участь у будівництві квартири. Згідно п.1 вказаного Договору ТІЗ “Наука” прийняло позивача у дольову участь на будівництво квартири НОМЕР_1 на 2-му поверсі в будинку по АДРЕСА_1. Планове закінчення будівництва та задача його в експлуатацію ІІІ квартал 2004 року.
У п.2 Договору передбачено, що по закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію відповідач передає позивачу у власність двокімнатну квартиру загальною площею 42,4 кв.м. та сприяє останній в оформленні права власності на неї.
Згідно умов договору орієнтована вартість квартири складає 45230 грн. Позивачка не сплатила в повному обсязі вартість квартири.
На день розгляду справи будинок не зданий в експлуатацію.
Відмовляючи позивачці в задоволенні позовних вимог щодо визнання Договору про дольову участь у будівництві квартири від 03.05.2004 року укладеним з дати підписання, суд першої інстанції виходив з того,що укладений між сторонами правочин є правомірним, оскільки він ніким не оспорений та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, як таким що відповідає вимогам закону.
Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним .
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки вийшов за межі позовних вимог,судова колегія не бере до уваги, як безпідставні.
З матеріалів справи вбачається,що суд розглянув справу в межах заявлених вимог.
Згідно ст.11ЦПК України суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції підставно відмовив позивачці в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання про здачу відповідачем будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію та передачу позивачці квартири АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_1 не виконала умови договору про дольову участь у будівництві квартири від 03.05.2004 року, а саме сплату в повному обсязі вартості квартири в сумі 45230 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Посилання представників апелянта на те, що позивачкою виконано умови договору щодо сплати вартості квартири судова колегія не бере до уваги, оскільки ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції апелянтом не представлено доказів щодо сплати нею вартості квартири згідно договору.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Крім того п.2 Договору про дольову участь у будівництві від 03.05.2004 року передбачає обов’язок ТІЗ “Наука” передати позивачці у власність квартиру та сприяти в оформленні права власності на неї по закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію, однак судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 в м.Тернополі в експлуатацію не зданий.
Слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме, зобов’язання відповідача здати будинок в експлуатацію, не передбачений як ст.16 ЦК України так і умовами укладеного між сторонами договору, а тому суд не вправі його застосувати відповідно до вимог ст.4 ЦПК України.
Посилання апелянта на те, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки допустив до участі в справі неналежного представника відповідача ТІЗ “Наука” судова колегія не бере до уваги, оскільки вони безпідставні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 допущена до участі в справі як представник ТІЗ “Наука” на підставі доручення у відповідності до ст.42 ЦПК України.
З витягу ЄДРПОУ від 12 листопада 2010 року вбачається, що керівником ТІЗ “Наука” є ОСОБА_6
Враховуючи наведене, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, на основі всебічно і повно з'ясованих обставинах справи, тому підстав для його скасування з мотивів наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М. Шевчук