Справа № 2-0117-333/11
РІШЕННЯ
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Щербіни Д.С.,
при секретарі Шабелян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, виділивши їй у власність в натурі у цілому Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та земельну ділянку, що розташуються за адресою: АДРЕСА_1, припинити право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, посилаючись на те, що з 12.09.1981 року вона з відповідачем перебуває у шлюбі. Але спільне життя не склалось та на даний час подружжя мешкають окремо, але шлюб не розірвано. За час сумісного проживання відповідач набув права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки право власності на вказаний будинок та земельну ділянку набуто у період шлюбу, позивачка вважає, що вони є спільною сумісною власністю подружжя та частки будинку і земельної ділянки є рівними між сторонами, тобто по Ѕ частки. Відповідно до уточнення позовних вимог, наданих у судовому засіданні 13.01.2011р. позивачка уточнила свої вимоги та просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами та на Ѕ частину земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачка та її представник у судовому засіданні уточнений позов підтримали, просили суд його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Сторони 12.09.1981р. зареєстрували законний шлюб, про що Старобеліцькою сільською радою Гомельського району Республіки Беларусь зроблено відповідний актовий запис № 12 та видано свідоцтво про шлюб. На даний час шлюб не розірвано.
Спірний будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності відповідачу відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданий 24.02.1998р. на підставі розпорядження Сакської райдержадміністрації № 65 від 10.02.1998р.
Відповідно до технічного паспорту від 15.09.1997р. на будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, складався з житлового будинку літер «А», загальна площа 303,1 м2, житлова площа 53,1 м2, підвал літер «А», прибудова літер «а», веранда літер «а1», літня кухня – баня літер «Б», навіс літер «В».
14 вересня 2010р. отриманий новий технічний паспорт на будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який на даний час складається з житлового будинку літер «А», загальна площа 303,1 м2, житлова площа 53,1 м2, підвал літер «А/П», прибудова літер «а», веранда літер «а1», навіс літер «а2», малий готель літер «Г», літня кухня літер «Б», літній душ – вбиральня літер «Д», літня кухня літер «Е», гараж літер «Ж», навіс літер «Р».
Згідно з супровідним листом Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації самочинно збудовано: малий готель літер «Г», гараж літер «Ж», літня кухня літер «Е», літній душ – вбиральня літер «Д», столова літер «К». Вказані об’єкти збудовані у період з 2002 по 2008 роки.
Спірна земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,11 га, призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, належить на праві власності відповідачу відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КМ № 070666, виданого 19.03.1996р. на підставі рішення виконкому Штормівської сільської ради Сакського району АР Крим № 27 від 27.12.1995р.
Відповідно до ч. 2 ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві загальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об’єктом права сумісно власності подружжя.
Згідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, яке є об’єктом права сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як було з’ясовано під час судового розгляду сторони не можуть спільно користуватися спільним майном, у зв’язку з роздільним проживанням (позивачка є громадянкою Республіки Беларусь), тому виникла потреба в зміні правовідношення, шляхом зміни спільної сумісної власності на спільну часткову власність, з визначенням часток співвласників у спільній частковій власності житлового будинку та земельної ділянки.
Оскільки частки на дружину та чоловіка є рівними, то позивачка є власником Ѕ частки будинку та Ѕ частки земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування» в редакції, що діяла на час побудови самочинних об’єктів, було передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідно до ст. 301 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
До 1 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 1 січня 2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року N 923.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Таким чином, в частині позовних вимог щодо визнання права власності на самочинне будівництво суд вважає за необхідним відмовити.
Відповідно до позовної заяви позивачка сплатила судовий збір у розмірі 203 грн.
Згідно зі частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи, що відповідно до технічного паспорту від 14 вересня 2010р. загальна інвентаризаційна вартість будинку складає 1243566 грн, недоплачений судовий збір у розмірі 1497 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
З урахуванням викладеного, керуючись ч. 2 ст. 355, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦК України, ст.ст. 60, 70 СК України, статтями 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літер «А», загальна площа 303,1 м2, житлова площа 53,1 м2, підвал літер «А», прибудова літер «а», веранда літер «а1», літня кухня – баня літер «Б», навіс літер «В».
Визнати за ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,11 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на підставі Державного акту серії ІІІ-КМ № 070666.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 203 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 1497 грн.
У задоволенні решти позову – відмовити.
Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Щербіна Д. С.