Постанова

Іменем України

10 січня 2022 року

м. Київ

справа № 308/1786/20-ц

провадження № 61-10080св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» (далі - ТОВ «ЕТК «Сіко», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н. А., про визнання недійсним договору відчуження корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

Позовна заява мотивована тим, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває заява ТОВ «ЕТК «Сіко» про поворот виконання судового рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого нею нерухомого майна товариства у сумі 4 929 832 грн. На дату подання вимоги про стягнення вартості незаконно відчуженого майна ОСОБА_1 була єдиним засновником та одноосібним власником товариства з обмеженою відповідальності «ЮГ-РЕЙН» (далі - ТОВ «ЮГ-РЕЙН»), вартість чистих активів якого станом на 31 грудня 2018 року складала 5 433 200 грн. Крім того, ОСОБА_1 була власником квартири

АДРЕСА_1 .22 листопада 2019 року ОСОБА_1 відчужила своєї матері - ОСОБА_2 на підставі договору відчуження корпоративні права (частку

у статутному капіталі) в обсязі 100% товариства з обмеженою відповідальності «ЮГ-РЕЙН». 22 листопада 2019 року на підставі договору дарування вона подарувала своїй матері ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Вищевказані правочини вчинені на шкоду товариства, з метою ухилення ОСОБА_1 від повороту виконання скасованого судового рішення (ухвали) у господарській справі № 5008/579/2012 (з урахуванням зміни способи повороту) щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства вартості незаконно відчуженого майна у сумі 4 929 832,00 грн.

Оспорювані правочини порушують право товариства отримати виконання рішення суду за рахунок майна, що вибуло з володіння ОСОБА_1 , яка використала право розпорядження майном на шкоду майновим інтересам позивача, а недобросовісні дії ОСОБА_1 є формою зловживання правом.

Зміст спірних правочинів суперечить положенням ЦК України, є очевидно недобросовісними, проявом зловживання правом, оскільки вони вчинені після зміни способу повороту виконання рішення у господарській справі № 5008/579/2012. Квартира та корпоративні права відчужено ОСОБА_1 на користь близького родича, матері; після відчуження у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, за рахунок якого вона може відповідати перед товариством за своїми зобов`язаннями. У ОСОБА_1 , крім намагання уникнути сплати коштів у процесі повороту виконання судового рішення, були відсутні інші підстави для укладення спірних правочинів щодо безоплатного відчуження квартири та корпоративних прав.

З урахуванням викладеного ТОВ «ЕТК «Сіко» просило суд визнати недійсними договір відчуження від 22 листопада 2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 відчужила корпоративні права (частку у статутному капіталі) в обсязі 100% ТОВ «ЮГ-РЕЙН» на користь своєї матері ОСОБА_2 ; договір дарування

від 22 листопада 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала своїй матері - ОСОБА_2 квартиру

АДРЕСА_1 .

У травні 2020 року ТОВ «ЕТК «Сіко» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт та заборону на відчуження корпоративних прав (частки у статутному капіталі) у розмірі 100% ТОВ «ЮГ-РЕЙН», одноосібним засновником (власником) якого є ОСОБА_2 ; накласти арешт та заборону відчуження на квартиру

АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 при повороті виконання скасованого судового рішення у господарській справі № 5008/579/2012 два рази відчужила своє майно. Остання, маючи на меті ухилитися від наслідків виконання повороту скасованого судового рішення у господарській справі № 5008/579/2012, на підставі договору іпотеки від 24 вересня 2018 року № 1431, спочатку передала майно в іпотеку, а потім на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 грудня 2018 року № 3158 та № 3159, відчужила майновий комплекс та земельну ділянку, які підлягали поверненню товариству у натурі в процесі повороту виконання судового рішення.

У подальшому, після подання товариством заяви про зміну способу повороту виконання скасованого судового рішення, шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості відчуженого нею комплексу нерухомого майна і земельної ділянки товариства, ОСОБА_1 відчужила і все належне їй на праві власності майно на користь своєї матері.

Таким чином, у власності ОСОБА_1 не залишилося рухомого чи нерухомого майна. Єдиною метою укладення останньою оспорюваних правочинів було ухилення від повороту виконання судового рішення у вищевказаній господарській справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2020 року у складі судді Сарай А. І. у задоволенні заяви ТОВ «ЕТК «Сіко» про забезпечення позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати ймовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Тому з урахуванням вимог статей 149, 150 ЦПК України, а також того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову у справі слід відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 рокуапеляційну скаргу ТОВ «ЕТК «Сіко» задоволено частково. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2020 року скасовано. Заяву ТОВ «ЕТК «Сіко» про забезпечення позову задоволено частково. Накладено заборону на відчуження корпоративних прав ТОВ «ЮГ-Рейн». Накладено арешт та заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між сторонами виник спір щодо правочинів з відчуження корпоративних прав та нерухомого майна, а тому існує обґрунтована необхідність для вжиття заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, оскільки можливість розпорядження ОСОБА_2 корпоративними правами у ТОВ «ЮГ-Рейн» та нерухомим майном свідчить про те, що такі можуть вибути від відповідача на користь третіх осіб на момент виконання можливого судового рішення, а невжиття заходів забезпечення може в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позову ТОВ «ЕТК «Сіко» та знівелювати мету пред`явлення даного позову.

При цьому, суд не знайшов підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення, про що зазначено ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 308/1786/20

з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Зупинено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 03 червня

2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки всім доводам та запереченням учасників справи, неповно з`ясовано фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм процесуального права. Суд дійшли помилкового висновку про необхідність забезпечення позову, оскільки

ТОВ «ЕТК «Сіко» не надано суду належних та допустимих доказів, які можуть підтвердити реальну необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Зазначає, що корпоративні права ТОВ «ЕТК «Сіко», щодо яких суд вжив заходи забезпечення позову у вигляді заборони їх відчуження, належать особі, яка не була залучена до участі у справі, а саме ОСОБА_3 . Питання щодо накладення арешту на житлову квартиру вирішено без участі ОСОБА_3 , яка має права на квартиру.

Зазначається, що заявником не запропоновано заходи зустрічного забезпечення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року від ТОВ «ЕТК «Сіко» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому товариство просить закрити касаційне провадження

у вказаній касаційній скарзі на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не є особою, права якої може бути порушено чи обмежено оскаржуваною постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року.

У серпні 2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив

ТОВ «ЕТК «Сіко», у якому, посилаючись не те, що вона є відповідачем у справі № 308/1786/20, а тому вправі оскаржувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, просить вимоги касаційної скарги задовольнити.

У вересні 2021 року від ТОВ «ЕТК «Сіко» надійшли пояснення по справі, у яких, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1

є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року прийнята з дотриманням норм процесуального права, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців станом на 01 жовтня 2019 року одноосібним засновником (учасником) юридичної особи ТОВ «ЮГ-Рейн» була ОСОБА_1 (а. с. 8-10, т. 1).

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців станом на 27 листопада 2019 року одноосібним засновником (учасником) юридичної особи ТОВ «ЮГ-Рейн» є ОСОБА_2 (а. с. 11-13, т. 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру

Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 208085605 від 04 травня 2020 року) власником квартири у АДРЕСА_2 є ОСОБА_2

на підставі договору дарування від 22 листопада 2019 року № 1828

(а. с. 45, 213, т. 1).

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема,

з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі, є об`єкт нерухомого майна (квартира у АДРЕСА_2 ), а також корпоративні права у ТОВ «ЮГ-Рейн», одноосібним власником яких, на момент звернення ТОВ «ЕТК «Сіко» із заявою про забезпечення позову, була ОСОБА_2 , якими остання може розпорядитися у будь-який момент, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «ЕТК «Сіко» у частині накладення арешту та заборону відчуження спірної квартири та заборони відчуження корпоративних прав ТОВ «ЮГ-Рейн».

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції застосовано заходи забезпечення позову стосовно майна та майнових прав особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме ОСОБА_3 , є безпідставними, так як питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення з цих підстав може мати місце лише за касаційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, проте вважає, що судовим рішенням порушуються її права, свободи чи законні інтереси. ОСОБА_3 судове рішення не оскаржила. При цьому, Верховний Суд зазначає, що власником майна на час подання заяви про забезпечення позову була ОСОБА_2 . Щодо прав та законних інтересів ОСОБА_3 , то вона може бути залучена до участі у справі при розгляді позову по суті у порядку, передбаченому ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про невжиття судом заходів зустрічного забезпечення є безпідставними, так як суд не знайшов для цього підстав,

а умови, передбачені частиною третьою статті 154 ЦПК України, не доведені.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Щодо доводів відзиву ТОВ «ЕТК «Сіко» на касаційну скаргу ОСОБА_1 стосовно закриття касаційного провадження, то вони є безпідставні, так як вимоги пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України на вказані цивільні процесуальні відносини не поширюються, оскільки ОСОБА_1 є стороною у справі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання оскаржуваного судового рішення було зупинене ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року, то у зв`язку із завершенням касаційного провадження виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання постановиЗакарпатського апеляційного суду

від 03 червня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець