Справа № 167/1004/21

Номер провадження 2/167/64/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2022 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю секретаря судового засідання О.В. Давидюк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в:

16.12.2021 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, мотивуючи вимоги тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Рожищенського районного суду від 19.07.2021 року розірвано. Від спільного подружнього життя народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають з позивачем і перебувають на її утриманні. Відповідач коштів на утримання дітей не надає, не цікавиться їх життям, взагалі не допомагає, всі витрати щодо утримання дітей і забезпечення їхнього життя здійснюється виключно нею. Просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання дітей у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 17.12.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи призначено на 14.01.2022 року.

Сторони повідомлені про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (ас 25, 26).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

До суду не надходили клопотання від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому, відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд установив таке.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 19.07.2021 року, і від спільного подружнього життя у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які постійно проживають з позивачем, перебувають на її вихованні та утриманні, а відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей.

Дані обставини підтверджуються рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19.07.2021 року (ас 5-6), копією свідоцтва про народження від 17.02.2010 року (ас 7), копією свідоцтва про народження від 07.05.2011 року (ас 8), копією свідоцтва про народження від 17.01.2015 року (ас 9), довідкою КЗ «Ков`язький навчально-виховний комплекс (Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Валківської міської ради від 01.11.2021 року № 01-37/83 (ас 10), довідкою КЗ «Ков`язький навчально-виховний комплекс (Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Валківської міської ради від 01.11.2021 року № 01-37/81 (ас 11), довідкою КЗ «Ков`язький навчально-виховний комплекс (Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) Валківської міської ради від 01.11.2021 року № 01-37/82 (ас 12), актом обстеження сумісного місця проживання № 57 від 05.11.2021 року (ас 13).

Судом установлено, що рівень доходів позивача не дає їй можливості самостійно утримувати трьох неповнолітніх дітей ( ас 14-15, 16), сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні дітей, у зв`язку з чим в останніх існує спір з даного приводу.

Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина 3 статті 51 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у частці від доходів ( заробітку) відповідача.

Згідно абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд позбавлений можливості перевірити матеріальне становище відповідача, оскільки він не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та не долучив докази на підтвердження свого матеріального стану, документально не підтвердив види та розміри своїх доходів.

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 618 гривень, з 1 липня - 2 744 гривень, з 1 грудня - 2 833 гривень.

Положеннями статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.

За змістом статті 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, проаналізувавши письмові докази в їх сукупності, суд, виходячи із засад розумності, справедливості, а також враховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, особу відповідача, який є чоловіком працездатного віку, не інвалід, не хворіє, на утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків немає, дохід позивача є недостатнім для забезпечення повноцінного фізично розвитку трьох неповнолітніх дітей, а також, що обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладено на обох батьків, суд доходить висновку, що вимоги позивача є підставними, обгрунтованими і таким, що підлягають до задоволення у повному обсязі, а тому з відповідача в користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки усіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

На думку суду, такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, їх фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним та обтяжливим для відповідача, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітньої дитини та відповідає принципу рівноправності обов`язків обох батьків по утриманню неповнолітньої дитини.

На підставі частини 1 статті 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Згідно частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно положень частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача слід стягнути у дохід держави судові витрати.

Керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий.

Дата складення повного тексту рішення 14.01.2022 року.

Головуючий суддя Н.В.Шептицька