печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68485/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судового засіданняРоманенко Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Печерський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 до Печерського районного суду м. Києва в порядку окремого провадження надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, про смерть ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.

Заява мотивована тим, що реєстрацію даних фактів відповідно до законодавства України неможливо провести за місцем смерті, оскільки вказане місто належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Представник заявника - адвокат Сагірова А.Г. у судове засідання не з`явилась, до суду подала заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутність, вимоги заяви підтримала.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяви, клопотання з процесуальних питань до суду не надходили.

Враховуючи невідкладність розгляду даної категорії справ, встановлену ч. 2 ст. 317 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд встановив наступні обставини і прийшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, померла ОСОБА_2 є матір`ю заявниці ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Гагаринського районного виконавчого комітету м. Севастополя 12.01.1982, про що в Книзі реєстрації народжень 12.01.1982 року зроблено відповідний актовий запис за № 22, про народження ОСОБА_1 .

У зв`язку із реєстрацією шлюбу, заявниця змінила своє дівоче прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Гагаринського районного управління юстиції м. Севастополя, 10.07.2004 за актовим записом №385.

ОСОБА_2 , як вбачається з довідки про причину смерті № С-03753 та свідоцтва про смерть, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 59 років.

24.12.2021 заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на підставі документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме свідоцтва про смерть, виданого так званим «Донецьким міським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки»

За змістом ст. 17 Закону України від 01.07.2010 року № 2398-УІ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, як і будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до наданих документів заявником, ОСОБА_2 померла м. Севастополь, тому державна реєстрація смерті матері заявниці не була проведена у відповідності до законодавства України. На території України даний факт неможливо засвідчити, оскільки заявником для підтвердження факту смерті подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У зв`язку з вищенаведеним суд зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку. У цьому випадку такими документами є надане заявником свідоцтво про смерть.

Оскільки реєстрація смерті громадянина України ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, то наявні законні підстави встановити факт смерті у судовому порядку.

За приписами ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 293, 294, 315, 317, 319, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Печерський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста м. Севастополя), яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Севастополь.

Зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві внести відповідний актовий запис реєстрації смерті ОСОБА_2 до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, та видати свідоцтво про смерть.

Рішення підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.01.2022.

Суддя Ю. Г. Головко