ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 листопада 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-14035/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді –Добрівської Н.А.,

при секретарі – Щерблюк А.І.,

за участю:

представника позивача –Коновальчука О.М. (довіреність від 19.01.2010р. № 11-414),

відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  Київського міського центру зайнятості

доОСОБА_2

простягнення коштів у сумі 12 304,72 грн.

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2010 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 12 304,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачу з 20.01.2010 року на підставі ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю, однак в результаті перевірки достовірності даних, які були підставою для надання особі статусу безробітної, з’ясувалось, що ОСОБА_2 з 13.09.1995 року зареєстрована як фізична особа –підприємець, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»є підставою для стягнення з нього суми виплаченого забезпечення.  

Ухвалою суду від 14 жовтня 2010 року відкрито провадження та призначено справу до  судового розгляду  на 28 жовтня 2010 року.

28 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

ОСОБА_2 у судові засіданні заперечила проти позову та просила відмовити у його задоволенні. В своїх запереченнях відповідач зазначила, що при поданні нею до центру зайнятості  заяви про взяття її на облік, як безробітної, вона не мала на меті ввести в оману працівників центру, оскільки була впевнена в тому, що її знято з обліку платників податків з огляду на те, що вона вже багато років не здійснює господарську діяльність, не отримує доходів, а тому вважала, що її підприємницьку діяльність як підприємця припинено задовго до звернення до Солом’янського районного центру зайнятості.

Заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, ОСОБА_2 20.01.2010 року звернулась до Солом’янського районного центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного, в якій, крім іншого, повідомила, що не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Наказом Солом’янського районного центру зайнятості № 315/125 від 20.01.2010 року відповідачу було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

З метою перевірки достовірності даних, які були підставою для надання особі статусу безробітної, Солом’янський районний центр зайнятості звернувся до державного реєстратора Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації із запитом про наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про проведення реєстраційних дій стосовно відповідача.

На вказаний запит державний реєстратор Солом’янському районної у м. Києві державної адміністрації надав довіку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, відповідно до якої ОСОБА_2 була зареєстровано як фізична особа –підприємець з 13.09.1995 р. по 01.06.2010 р.

Наказом Солом’янського районного центру зайнятості від 02.08.2010 року № 6273/1892 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п.8 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». На підставі встановленого факту призначення виплат безробітній на підставі документів, що містять неправдиві відомості наказом Солом’янського районного центру зайнятості від 02.08.2010 року № 6275/1893 ОСОБА_2 було знято з обліку громадян, які шукають роботу.

Із зазначеними наказами відповідач була ознайомлена.

02.08.2010 року Солом’янським районним центром зайнятості винесено наказ № 1889 , яким було вирішено, визначити суму незаконно отриманих особою коштів, зобов’язати ОСОБА_2 повернути незаконно отримані суми матеріального забезпечення протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом, попередити про те, що у випадку неповернення зазначених коштів, ці кошти будуть стягнені в судовому порядку.

На виконання наказу № 1889 головним бухгалтером Солом’янського районного центру зайнятості ОСОБА_3 17.08.2010 складено довідку № 3858 про суму коштів нарахованих відповідачу у період з 20.01.2010 року по 01.08.2010 року, як допомогу по безробіттю, яка склала 12 558,22 грн.

Солом’янським районним центром зайнятості направлено відповідачу повідомлення № 3633 з повідомленням про необхідність повернення незаконно отриманих грошових коштів протягом 15 днів після отримання повідомлення. Вказаний лист був отриманий відповідачем 02.08.2010 року, що підтверджується підписом відповідача.

Однак, відповідач у встановлений термін виплачену допомогу не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.  

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом  України «Про зайнятість населення», Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006р. № 357.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначаються Законом України «Про зайнятість населення».

Поняття «зайнятість»визначено в ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»(в редакції на момент спірних правовідносин) як діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з п.«б»ч.3 ст.1 зазначеного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. 

З огляду на вищенаведені положення Закону відповідач, яка з 1995 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2010 жовтня по справі № 2а-4398/10/2670 за позовом ДПІ у Солом’янському районі м. Києва до СПД –фізичної особи ОСОБА_2, якою припинено підприємницьку діяльність останньої. Постанова суду набрала законної сили.

Судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, що не пов’язано з її банкрутством 01.06.2010 року внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою з ЄДР станом на 27.07.2010 року.

Згідно до ч.3 ст.46 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, на момент звернення до Солом’янського районного центру зайнятості (20.01.2010 року) ОСОБА_2 мала статус зайнятої особи, а тому не підлягала реєстрації у державній службі зайнятості як така, що шукає роботу.

Згідно з положення ч.1 ст.18 Закону України для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

На Державну службу зайнятості відповідно абзацу дев’ятого ч.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»покладений обов’язок  реєструвати безробітних і надавати їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову, умови, порядок і строки виплати якої визначаються Розділом V «Матеріальне  забезпечення на випадок безробіття»цього закону.

Частинами 2, 3 статті 36 вказаного Закону встановлено обов’язок застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З огляду на те, що ОСОБА_2 отримала статус безробітного на підставі неправдивих даних про свою особу та незаконно отримала допомогу по безробіттю, оскільки на момент отримання даного статусу відповідно до чинного законодавства України відносилась до зайнятого населення, а також враховуючи, що відповідач не оскаржила в судовому порядку наказ про повернення коштів, а безпідставно отримані кошти не повернула, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача сплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 12 558, 22 грн.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (03035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, ідентифікаційний код 03491091) кошти в сумі 12 304 (дванадцять тисяч триста чотири) гривні 72 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 та може бути оскаржена до Київського окружного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяДобрівська Н.А.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови –12 листопада 2010 року.