ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 07 грудня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-15944/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді –Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судових засідань –Щерблюк А.І.,

та представників сторін:

від позивача –ОСОБА_2 (довіреність від 17.05.2010р. №412),

від відповідача –Сінельнікової (довіреність від 08.11.2010р. №11-11131),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_3

доДеснянського районного центру зайнятості

провизнання протиправним та скасування наказу від 17.05.2010 року № 212, -

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Деснянського районного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу від 17.05.2010 року № 212.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Наказ від 17.05.2010 року № 212 «Про внесення змін до наказу № 19 від 29.01.2010 року»прийнятий відповідачем не на підставі закону та поза межами наданими законом повноважень, оскільки виправлення помилок, допущених в наказі № 19 шляхом внесення змін у раніше прийнятий відповідачем наказ вчинено не у спосіб, що передбачений законом.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник пояснив, що єдиною підставою для оскарження наказу від 17.05.2010 року № 212 є положення статті 19 Конституції України, оскільки відповідач не мав законних підстав для винесення оскаржуваного наказу, а повинен був винести новий наказ.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечив проти позову та 23.11.2010 року направив до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до пункту 7 Положення про Деснянський районний центр зайнятості, директор центру зайнятості в межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Предметом судового розгляду в даній справі є правомірність наказу Деснянського районного центру зайнятості від 17.05.2010 року № 212 «Про внесення змін до наказу № 19 від 29.01.2010 року»як рішення суб’єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту –КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти  відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії одночасно є вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускається бездіяльності.

Діяльність Державної служби зайнятості визначається Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. № 803-XII.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року N 803-XII «Про зайнятість населення»встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно ст.7 цього Закону районні, міськрайонні, міські та районні в місті центри зайнятості несуть відповідальність, зокрема, за  обґрунтованість призначення і виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, надання одноразової матеріальної допомоги безробітному та членам сім’ї, які перебувають на його утриманні, матеріальної допомоги громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю (абзац третій пункту 7 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.1998 р. №1435).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»виконавча дирекція Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

05.05.2009 року Київським міським центром зайнятості затверджено Положення про Деснянський районний центр зайнятості (далі по тексту –Положення), в якому закріплено, що районний центр зайнятості (далі –Центр) є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Деснянському районі м. Києва і підпорядковується Київському міському центру зайнятості та місцевим органам державної виконавчої дирекції.

Центр забезпечує реалізацію питань, пов’язаних з регулюванням зайнятості населення, професійним навчанням, працевлаштуванням та соціальною підтримкою тимчасово непрацюючих громадян на підвідомчій території.

У своїй діяльності Центр керується Конституцією України, Законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями президента України, Декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами і розпорядженнями Міністерства праці та соціальної політики України, наказами і розпорядженнями Державного центру зайнятості, рішеннями голови місцевої державної адміністрації та місцевої Ради народних депутатів, прийнятими в межах їх повноважень, а також цим Положенням.

Центр, відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, надає соціальні послуги та матеріальне забезпечення громадянам, яки визначені в установленому порядку безробітними (п.9 розділу 3 Положення).

При цьому, Центр має право припиняти, відкладати виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочувати їх тривалість (п.5 розділу 5 Положення).

Відповідно до розділу 7 Положення, Центр очолює директор, який призначається директором Київського міського центру зайнятості за погодженням Державним центром зайнятості та з місцевими органами виконавчої влади.

Директор центру здійснює керівництво діяльністю центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, раціональне та ефективне використання коштів місцевої частини Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України, за виділене в його розпорядження майно і обладнання, видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання.

На реалізацію положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. за № 307 затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (далі по тексту –Порядок), відповідно до п.6.3 якого рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 та частини першої статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року за № 60/62 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248) затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, яким встановлено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом (пункт 7 Порядку).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом директора Деснянського районного центру зайнятості 29 січня 2010 року було винесено наказ за № 19, відповідно до якого, з посиланням на акт від 21.01.2010р. №5 щодо виявлення факту подання безробітною ОСОБА_3 недостовірних даних, що спричинило незаконну виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 24.06.2008 року по 03.10.2008 року з вини безробітної, головному бухгалтеру центру зайнятості наказано визначити суму незаконно отриманих особою коштів за період з 24.06.2008р. по 03.10.2008р.; повідомити особу про результати перевірки та прийняте рішення у цьому наказі; здійснювати контроль щодо повернення особою суми незаконно отриманого матеріального забезпечення та вартості навчання протягом 15 календарних днів після отримання особою повідомлення; у разі неповернення коштів у зазначений строк доповісти директору службовою запискою.

Не погоджуючись із зазначеним наказом ОСОБА_3 оскаржила його до вищестоящих органів. В своїх скаргах до Київського міського центру зайнятості від 16.02.2010 року та до Державного центру зайнятості від 16.04.2010 року позивач, зокрема, посилалась на необґрунтованість наказу від 29.01.2010 року за № 19, оскільки він не містить посилань на конкретні норми закону, які б підтверджували правомірність дій та висновків органу державної влади.

За наслідками розгляду скарги Державним центром зайнятості було звернуто увагу Деснянського районного центру зайнятості на необхідність уточнення наказу від 29.01.2010 року №19 згідно нормативних положень у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. При цьому, Державний центр зайнятості зауважив, що внесення змін до наказу Деснянського районного центру зайнятості від 29.01.2010 року №19 не звільняє центр зайнятості та ОСОБА_3 від обов’язку щодо проведення дій спрямованих на повернення коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 24.06.2008 року по 03.10.2008 року.

На виконання вказівок Державного центру зайнятості та з врахуванням зауважень позивача Деснянським районним центром зайнятості 17 травня 2010 року було винесено наказ за № 212, яким внесено зміни до наказу №19 від 29.01.2010 року, а саме, абзац перший викладено в наступній редакції: «На підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000р. (із змінами) та складеного акту від 21.01.2010р. № 5 щодо виявлення факту подання безробітною ОСОБА_3 недостовірних даних, що спричинило незаконну виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 24.06.2008р. по 03.10.2008р. з вини безробітної».

Суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки відповідач як суб’єкт владних повноважень при винесені спірного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України.

Повноваження директора Деснянського районного центру зайнятості видавати в межах своєї компетенції накази на виконання покладених на центр завдань щодо забезпечення раціонального та ефективного використання коштів місцевої частини Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України визначенні в Положенні, що регулює діяльність районного центру зайнятості.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин.

Умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної чи юридичної особи –позивача у справі.

Враховуючи, що за результатами розгляду справи факту порушення суб’єктом владних повноважень при винесенні оскаржуваного наказу прав та охоронюваних законом інтересів позивача не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя          Н.А. Добрівська

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.12.2010 року.