КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2011 № 13/478
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондратової І.Д.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Бортник О.М. – пред. за дов. № 7213/15/14-10 від 31.12.2010 р., Чернишова О.В.- пред. за дов. № 7212/15/14-10 від 31.12.2010 р.,
від відповідача 1- не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,
від третьої особи 1- Тутик М.Б.- пред. за дов. № 137-НЮ від 17.01.2011 р., Бортник О.М. – пред. за дов. № 44-НЮ від 05.01.2011 р.
від третьої особи 2- не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,
від третьої особи 3- не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,
від третьої особи 4- Касьяненко А.М. – пред. за дов. № 225-КР-1066 від 19.10.2010 р.,
від третьої особи 5- не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв"язку України
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2010
у справі № 13/478 ( )
за позовом Міністерства транспорту та зв"язку України
до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"
Фонд державного майна України
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві
Київська міська рада
Київська міська державна адміністрація
про визнання права власності держави на майно
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Міністерство транспорту та зв’язку України до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності держави України на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" та розташоване за адресою м. Київ, вул. Алма-Атинська,39, а саме: будівля трансформаторної підстанції 379 (ТП-379) (літера "Л" за Технічним паспортом), інвентарний номер 010085.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 р. було порушено провадження у справі № 13/478 та залучено до участі у справі, як третю особу на стороні позивача Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця", яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 р. на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Київську міську раду, Київську міську державну адміністрацію, Фонд державного майна України та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерство транспорту та зв’язку України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 р. у справі 13/478 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати право власності держави України на нерухоме майно, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" та розташоване за адресою м. Київ, вул. Алма-Атинська,39.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення місцевого господарського суду винесено з неповним з'ясуванням обставин, які мають суттєве значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги відзначає, що судом першої інстанції допущене неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 328, 329 Цивільного кодексу України. Також, апелянт зазначає, що відмова відповідача у оформленні та видачі свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна з підстав відсутності повного комплекту документів є неправомірною та свідчить про невизнання відповідачем права власності держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на спірне майно, що створює перешкоди у його реалізації і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушено норми процесуального права, зокрема статей 1, 2, 32, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2010 р. апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2011 р.
24.01.2011 р. представником позивача через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано пояснення до апеляційної скарги.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 р. № 01-23/1/5 утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя – Кондратова І.Д., судді: Коротун О.М., Попікова О.В., якою і прийнято постанову у даній справі.
Представники Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" в судовому засіданні 01.02.2011 р. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.
Представник Київської міської ради в судовому засіданні 01.02.2011 р. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 25.11.2010 р. № 13/478 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації), Фонду державного майна України, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві в судове засідання апеляційної інстанції 01.02.2011 р. не з’явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" та Київської міської ради, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до преамбули статуту Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" є статутним територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України. Залізниця є юридичною особою, до складу якої входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи та юридичні особи.
Відповідно до п. 5.2 Положення про Дарницьку дистанцію енергопостачання Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом № 291-Н від 16.06.2006р. начальника Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", дистанція є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" з державною формою власності і не є юридичною особою. Майно дистанції є складовою частиною майна залізниці, яка закріплена за нею на праві повного господарського відання.
Рішенням виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих № 2076 від 06.09.1949 р. постановлено відвести земельну ділянку та передачу Управлінню ПЗЗ для будівництва артезіанських скважин і облаштування зони санітарної охорони водо парку.
Відповідно до оціночного акту від 23.12.2008р. форми № 3 в Дарницькому районі міста Києва за адресою Алма-Атинська, 39 наявна цегляна одноповерхова будівля трансформаторної підстанції літ "Л" квартал № 1786 площею 61,3 кв.м. висотою 3,80 м. об’ємом 233 куб.м. із ганком площею 4,5 кв.м. з електропостачанням і вентиляцією, що також підтверджено журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку і планом за поверхами оформленим Київським міським бюро технічної інвентаризації.
Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Головного управління комунальної власності міста Києва для оформлення права державної власності на вказаний об’єкт нерухомого майна.
Головне управління комунальної власності міста Києва листом № 042/13/1-4627 від 29.05.09р. повідомило Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця", що оформлення права власності на об’єкти нерухомості з видачею свідоцтва про право власності здійснюється Головним управлінням відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001р. № 1820, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001р. № 62/364 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі визначеного пакету документів.
Відповідно до вказаного листа Головне управління комунальної власності міста Києва зазначає, що наданий Державним територіально-галузевим об’єднанням "Південно-Західна залізниця" пакет документів не містить усіх необхідних для оформлення права державної власності документів та не оформлений відповідно до вимог Положення. Тому, для оформлення права державної власності на об’єкти, про які йдеться, крім наданих документів, необхідно надати:
- документи щодо відведення земельної ділянки під будівництво об’єктів та дозвіл на будівництво;
- акти приймання об’єктів в експлуатацію;
- розпорядження районної в місті Києві державної адміністрації про присвоєння поштової адреси;
- документи щодо закріплення об’єктів на праві господарського відання або інші документи, що підтверджують належність Південно-Західній залізниці вказаних об’єктів;
- документи, що підтверджують фінансування будівництва (платіжні доручення або інші документи);
- довідку Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виконання умов щодо передачі коштів у порядку пайової участі на розвиток галузей соціальної або інженерно-транспортної інфраструктури міста, передбачених актами місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядуванням;
- довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об’єкти нерухомого майна (із зазначенням назв, площ та адреси вказаних об’єктів), на які оформляється право власності, перебувають на балансі Південно-Західної залізниці, не продані, не подаровані, не передані, не обтяжені.
У зв’язку з викладеним, відповідач зазначив, що у Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) немає підстав для оформлення права власності. Позивач у позовній заяві зазначає, що оскільки деякі документи, що передбачені Положенням не збереглися, то немає можливості подати їх до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації).
Як слідує із позовної заяви, Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до суду із позовом про визнання права державної власності на нерухоме майно, так як відповідачем не вчинено дій по оформленню та видачі правовстановлюючих документів на спірне майно, що, на думку позивача, свідчить про невизнання прав держави на спірний об’єкт та порушує права і охоронювані законом інтереси Міністерства транспорту та зв’язку України.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що Державним територіально-галузевим об’єднанням "Південно-Західна залізниця" при зверненні до Головного управління комунальної власності міста Києва не було надано всіх документів, які повинні бути надані згідно з Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001р. № 1820, а тому, у відповідача не було підстав для оформлення права власності на вищевказаний об’єкт нерухомості. При цьому, відповідач не здійснював жодних дій, які б свідчили про невизнання чи оспорювання ним права власності держави в особі Міністерство транспорту та зв’язку України на об’єкт нерухомості.
Київський апеляційної господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення про визнання права власності на майно, погоджується із вищенаведеним висновком суду першої інстанції про відмову в позові, виходячи з такого.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства, організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління комунальної власності міста Києва діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2003 р. N 584/744.
Згідно пп. 28 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва Управління здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.
Крім того, згідно пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 р. за № 62/364 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об’єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об’єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).
Згідно п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.
Таким чином, вищенаведеними Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31.08.2001 р., та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, як були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, був передбачений розширений перелік документів для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, які подаються до Головного управління комунальної власності міста Києва. При цьому, згідно з п. 15 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких оформлюється свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, надаються в оригіналах або належним чином посвідчених копіях, відповідність яких оригіналу перевіряють і засвідчують працівники органу, який оформлює право власності.
Разом з тим, Державним територіально-галузевим об’єднанням "Південно-Західна залізниця" при зверненні до Головного управління комунальної власності міста Києва не було дотримано вищенаведених вимог та не надано повний перелік документів, який визначений Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, а отже, у відповідача не було підстав для оформлення права власності.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно п. 20 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31.08.2001 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також відповідно до п. 15 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2009 р. N 1227 (чинного на даний момент) відмова в оформленні права власності може бути оскаржена у судовому порядку. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, ані позивач, ані Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" не звертались до суду про оскарження відмови в оформленні права власності.
Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідачем у спорі про право власності може бути лише особа, яка претендує на таке право, а не особа, яка видає документ, що посвідчує факт належності такого права – свідоцтво про право власності, що свідчить про відсутність порушення прав позивача зі сторони відповідача в розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, враховуючи відмову відповідача у оформленні права власності держави на нежитлові приміщення не з мотивів відсутності у ДТГО "Південно-Західна залізниця" документів, що підтверджують право власності держави на дані приміщення, а з мотивів ненадання належно оформленого комплекту документів, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач не здійснював жодних дій, які б свідчили про невизнання чи оспорювання ним права державної власності на об’єкт нерухомості.
При цьому, доводи заявника апеляційної інстанції про те, що документи, які необхідні для оформлення права власності були втрачені, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності може пред’являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
Разом з тим, позивачем не надані докази наявності та втрати саме правовстановлюючих документів, а не документів, які необхідні для оформлення свідоцтва на право власності, що також виключає можливість визнання право власності на майно у відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 р. у справі № 13/478 - без змін.
Матеріали справи № 13/478 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
03.02.11 (відправлено)