Справа № 635/7125/18

Провадження № 1-кп/635/557/2022

У Х В А Л А

12 січня 2022 року                                                смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинувачених – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальні акти у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України,

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, обґрунтовуючи продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ст.177 КПК України, а також про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на строк 2 місяці, обґрунтовуючи продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що на теперішній час є необхідність продовження раніше обраних відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 запобіжних заходів, оскільки усі ризики, які існували на момент обрання вказаних запобіжних заходів, продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати домашній арешт, у зв`язку з недоведенням його вини та тривалим перебуванням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, але просили не продовжувати застосування електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора поклався на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а також продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2021 року, строком до 14 січня 2022 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2021 відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 лютого 2022 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2021 ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

У зв`язку із спливом строку запобіжного заходу прокурор звернувся із клопотанням про продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених.

Так, суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від суду обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , оскільки вказаним ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їм злочинів, можуть вдатися до відповідних дій, оскільки обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопрушень у період звільнення від відбування покарання з випробуванням та усвідомлюють можливість призначення реального покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України, а ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченим

ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , наслідків злочину, даних про особи обвинувачених, які не мають міцних соціальних зв`язків, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і потерпілого.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_5 схильні до вчинення кримінальних правопорушень, а тому існує ймовірність вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, тобто існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 185 КК України, найтяжче з яких відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_7 раніше засуджувався за вчинення корисливих злочинів, неодноразово на виклики суду в судові засідання не з`являвся, після пред`явлення обвинувачення у кримінальному провадженні №12018220770000346 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження №12021221170000660. Викладені обставини свідчать про можливість ОСОБА_7 переховуватись від суду.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема, ту обставину, що він неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів та вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Викладені обставини дають суду підстави вважати, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , продовжують існувати та виправдовують тримання осіб під вартою.

Вищевказані обставини у сукупності свідчать також про неможливість застосування до обвинувачених ОСОБА_7  та ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд до спливу продовженого строку зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою незалежно від наявності клопотань. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 суд зазначає, що враховуючи тривале перебування ОСОБА_4 під вартою, наявність місця проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вказаний запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти здійсненню ним дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати  ОСОБА_4 на період часу дії вказаної ухвали:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну (в разі їх наявності).

Строк дії ухвали визначити до 12 березня 2022 року включно.

Попередити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу направити для виконання до Відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 12 березня 2022 року включно.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 14.01.2022 р.

Суддя                                                                        ОСОБА_1