Справа № 2 «А» -118\2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 лютого 2011 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді Заріцького С.М.
при секретарі Смілянець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про визнання дій неправомірними при перерахунку пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії за віком, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи який зазначила, що вона оформила у відповідача пенсію за віком. Оформивши пенсію продовжувала працювати.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку, згідно ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне державне пенсійне страхування», тобто з урахуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Відповідач отримавши заяву позивача відмовив в її задоволенні, що на думку позивача є порушенням її права на пенсійне забезпечення, а тому просить в судовому порядку визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати останнього їх вчинити.
Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуваючи на обліку у відповідача отримує пенсію, що підтверджується матеріалами справи.
Перебуваючи на обліку у відповідача позивач звернувся до відповідача про здійснення перерахунку пенсії згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви, що підтверджується копією листа.
Суд вважає, що між сторонами виникли спірні публічно-правові відносини щодо відмови відповідача позивачу в здійсненні перерахунку.
Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конституції України, зокрема, органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 9 КАС України, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, у частині 1 статті 6 КАС України закріплено право кожної особи в порядку, встановленим Кодексом адміністративного судочинства, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права свободи або інтереси.
Згідно ст. 18 КАСУ, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, одержання пенсійних виплат та інших соціальних виплат, допомоги, захисту, пільг, що вказує про належність позивача та правомірність його звернення.
Статтею 1832 КАС України, у тому числі, визначено особливості провадження у справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а згідно статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, нарахування, виплати пенсії, визначені та закріплені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, відповідно до ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління та управління в районах та містах, що підтверджує правомірність звернення позивача та належність відповідача.
Правомірність звернення позивача також підтверджується п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", згідно якого Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління, яким є відповідач.
Згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Судом встановлено, що позивач має право на даний перерахунок, але відповідачем при цьому було застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік (як передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), а показник за 2007 рік (як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивачу відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, але на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон України та постанова Кабінету Міністрів України), які по різному регулюють розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, що суперечить ст.92 Конституції України, згідно якої встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні зазначеного спору застосуванню підлягають положення Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу є неправомірними.
Суд визнавши дії відповідача неправомірними вважає за необхідне задовольнити наступну вимогу позивача частково - зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити її позивачу.
Згідно ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в наступні строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Позивач просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Вишгородському фонду України в Вишгородському районі м. Вишгород, щодо до відмови перерахунку пенсії за 2010 рік із застуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік – неправомірними та зобов’язати відповідача з моменту звернення з заявою до Управління Пенсійного фонду України Вишгородського району у 2010 році про перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009 рік у відповідності до вимог ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням виплачених сум.
Однак, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, відповідач має провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 01 серпня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 1832 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області неправомірними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з застосуванням показника середньої заробітної плати, в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік .
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 серпня 2010 року .
У задоволенні позову в частині стягнення суми за один місяць – відмовити.
На постанову суду може бути апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її отримання.
Суддя С.М.Заріцький