ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 р.  Справа № 2а/0470/311/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.  

розглянувши у письмовому провадженні  у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, в особі начальника управління - Діденко Леоніда Васильовича про визнання незаконними дій, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2011 року фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області в особі начальника управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Діденко Леоніда Васильовича про: визнання незаконними дії начальника управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області Діденко Леоніда Васильовича, який у порушення діючого законодавства визначив для позивача обов’язкову для сплати до Пенсійного фонду України суму внесків та надіслав позивачу повідомлення-розрахунок №88 від 25 жовтня 2010 року, у якому зобов’язав позивача до 03 листопада 2010 року сплатити на розрахунок Пенсійного фонду України 733 (сімсот тридцять три) грн. 26 коп. із розрахунку: 244,42 грн. за липень; 244,42 грн. за серпень та 244,42 грн. за вересень 2010 року; визнання незаконною та необов’язковою до виконання вимогу про сплату боргу від 25 жовтня 2010 року №Ф 80, в якій начальник управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської Діденко Леоніда Васильовича вимагає від позивача сплатити до Пенсійного фонду України недоїмку зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 733,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа – підприємець ОСОБА_2, відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування», знаходиться на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2010 року та звільнена від сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування. Тому, позивач вважає дії управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області в особі начальника управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Діденко Леоніда Васильовича щодо вимоги про сплату пенсійних внесків у відповідності до п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» незаконними.

Позивач в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Також, позивач зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

24.01.11 року від відповідача до суду надійшло заперечення проти позовних вимог, в яких відповідач зазначив, що 08 липня 2010 року за №2461-VІ прийнято Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 17.07.2010 року (опубліковано в газеті «Голос України від 17.07.2010 року №131). Відповідно до зазначеного Закону фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) повинні сплачувати страхові внески в порядку визначеному цим Законом. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги про сплату внесків у розмірі 733,26 грн. законні та підлягають сплаті.      

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухити свідка чи експерта.

Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та письмові докази в ній суд встановив.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та перебуває на обліку у податковій інспекції та всіх фондах.

З 01 січня 2010 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії 3 №742835.

В листопаді 2010 року, позивач отримала повідомлення-розрахунок №88 від 25 жовтня 2010 року, в якому начальник управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Діденко Леонід Васильович повідомив позивача про необхідність до 03 листопада 2010 року сплатити на рахунок Пенсійного фонду України 733,26 грн. із розрахунку 244,42 грн. за липень, 244,42 грн. за серпень та 244,42 грн. за вересень 2010 року та вимогу від 25 жовтня 2010 року №Ф80 про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 733,26 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно із ст.4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Отже, у зв’язку з тим, що позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування вона була звільнена від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

08 липня 2010 року за №2461-VІ прийнято Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 17.07.2010 року (опубліковано в газеті «Голос України від 17.07.2010 року №131).

У відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (із змінами) страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 4 статті 9 КАС України, визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, враховуючи вищевикладене, та ті обставини що Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» має вищу юридичну силу ніж Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» повідомлення-розрахунок від 25.10.2010 року та вимога про сплату боргу від 25.10.2010 року управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області прийняті з дотриманням чинного законодавства.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.  

З урахуванням викладеного, у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача суми сплачених судових витрат, суд зазначає, що  відповідно до ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує всі здійснені судові витрати на користь сторони, яка не є суб’єктом власних повноважень, якщо рішення прийнято на її користь.

 Керуючись  ст.ст.94, 158-163, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області в особі начальника управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Діденко Леоніда Васильовича про визнання незаконними дії - відмовити повністю.

Копію постанови направити сторонам.  

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                       

В.В. Горбалінський