ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року   

м. Черкаси

справа № 711/6924/21 провадження № 22-ц/821/74/22 категорія на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

секретар: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача – адвокат Рой Олег Володимирович

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представник відповідача  ОСОБА_2 – адвокат Новік Владислав Ігорович

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Роя Олега Володимировича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири.

В позовній заяві позивач просив визнати частково недійним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у частині покупця, перевівши право покупця за цим договором на ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору та правової допомоги.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Заяву про забезпечення позову обгрунтовано тим, що невжиття заходів може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про існування у відповідача ОСОБА_2 реального бажання вчиняти дії направлені на відчуження квартири АДРЕСА_2 , яка є її приватною власністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Рой О.В. просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2021 року як незаконну та прийняти нову постанову, якою накласти арешт на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 101 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та направити постанову належному суб`єкту для негайного виконання в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про існування у відповідача ОСОБА_2 реального бажання вчиняти дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_2 , яка є її приватною власністю.

Зазначено, що за своєю природою забезпечення позову в цивільному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Невжиття заходів може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З обставин справи вбачається, що позивач мав намір придбати квартиру у відповідача ОСОБА_3 . На підтвердження цього наміру він передав останньому кошти в присутності свідка і дана обставина також підтверджується нотаріально засвідченою 18 жовтня 2021 року заявою продавця ОСОБА_3 . Однак, в подальшому з`ясувалося, що власником спірної квартири є відповідач ОСОБА_2 , яка нібито придбала квартиру у ОСОБА_3 ще 24 травня 2019 року.

Враховуючи, що у разі продажу квартири ОСОБА_2 третій особі, договір, який є предметом оскарження недійсності втратить чинність та відсутня буде змога перевести право покупця у договорі від 24 травня 2019 року із ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

В зв`язку з вищевикладеним, представник ОСОБА_1 вважає, що ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_2 – адвоката Новіка В.І. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтовані і не дають підстав для скасування ухвали суду.

Вказано, що фактично в апеляційній скарзі зазначається про те, що при подачі заяви про забезпечення позову достатньо лише обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Матеріали справи не містять жодних відомостей про наміри ОСОБА_2 відчужити будь-яким способом спірну квартиру з метою уникнення виконання рішення суду. Посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди відповідачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом частини третьою статті 150 ЦПК України  заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник позивача зазначив, що існує лише припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому. При цьому зазначив, що дійсно, 24 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, однак, остання лише формально була вписана як покупець даного договору, а фактично саме позивач передав кошти за продаж квартири продавцю, що підтверджується доданими до позовної заяви розпискою (а.с. 36) та нотаріально завіреною заявою (а.с. 34). Однак, судом встановлено, що сам договір був оформлений у 2019 році, а заява ОСОБА_3 про домовленість з ОСОБА_1 про наміри придбання майна оформлена 18 жовтня 2021 року.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Представником позивача не надано суду будь-яких доказів, що відповідач ОСОБА_2 , яка на підставі договору купівлі-продажу квартири є її офіційним власником здійснила чи має намір здійснити будь-які дії щодо відчуження майна, тому висновок районного суду щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову є правильним та узгоджується із висновками, що зазначені в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18 та від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17 з цього приводу.

Крім того, районним судом правильно враховано презумпцію правомірності правочину – договору купівлі-продажу квартири від 24 травня 2019 року, а також час, що сплинув з моменту його укладання (понад два роки), тому є правильним також висновок суду про те, що застосування в якості забезпечення позову такого заходу як арешт нерухомого майна, матиме істотне обмеження права власності добросовісного набувача ОСОБА_2 та не відповідатиме принципу пропорційності і легітимності права на мирне користування та володіння майном.

За таких обставин, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків районного суду, а також не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Роя Олега Володимировича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною, набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено 18 січня 2022 року.

Головуючий                                                        В.Г. Бородійчук

Судді                                                                        О.В. Карпенко

                                                                       Л.В. Нерушак