ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

“7” вересня 2007 року                             Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Нікітського ботанічного саду - Національний науковий центр, Масандрівської селищної ради, Комунального підприємства „Житлово-комунальне підприємство „Мартьян” про виселення без надання іншого жилого приміщення, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим із зазначеним позовом в порядку процесуальних вимог цивільного судочинства і уточнивши зміст позовних вимог,  просить суд:

-      Виселити відповідачів з приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення;

-      Стягнути на її користь з кожного з відповідачів по 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачі протиправно вселилися у зазначене приміщення, право на яке визнано судом за нею. Позивачка наполягає на виселенні відповідачів з підстав, передбачених статтею 109 ЖК України, вважає, що питання про реєстрацію спірного приміщення як жилого вже вирішено судом.

Відповідачка ОСОБА_2 позову не визнала, пояснивши, що вселилася разом із сім'єю у спірне приміщення правомірно, на підставі розпорядження адміністрації Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру, яке не скасоване судом. Само приміщення не є жилим, а отже відповідні доводи позивачки про порушення її права користування жилим приміщенням є безпідставними.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалось питання про їх допит в якості свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивачки, відповідачки ОСОБА_2, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого. 

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 7 березня 2006 року за ОСОБА_1 визнане право користування приміщенням АДРЕСА_1.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах від 8 серпня 2006 року  встановлено, що приміщення АДРЕСА_1 є нежилим, було надано у користування позивачки ОСОБА_1 у 1999 році.

Судовими рішеннями не визначався зміст права користування, правові підстави виникнення такого права.

Суду не було надано доказів того, що на момент розгляду даної справи статус приміщення був змінений.

Відповідно до ст. 256 ЦК УРСР 1963 року, чинного момент виникнення спірних правовідносин, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Договір майнового найму між громадянами, як це зазначалося у ст. 257 ЦК УРСР, на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.

Разом з тим, відповідно до статті 61 ЖК України предметом договору житлового найму є виключно жиле приміщення.

Отже, слід вважати, що виниклі правовідносини не є житловими, право   користування спірним приміщенням виникло з підстав цивільно-правового договору майнового найму, укладеного в усній формі. Договір був укладений на невизначений строк, позивачка наполягає, що вносила плату за користування майном, даних про припинення договору  майнового найму немає.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК від 8 серпня 2006 року встановлено, що форма власності на будинок АДРЕСА_1, в якому знаходиться спірне нежиле приміщення,  змінена 8 липня2005 року з державної на комунальну власність Масандрівської селищної ради, будинок переданий на баланс КП ЖКГ „Мартьян”.

На момент розгляду справи у суді зазначене спірне нежиле приміщення використовується відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_2, що визнано ОСОБА_2, не спростовано наданням будь-яких доказів ОСОБА_4, підтверджується дослідженими матеріалами справи.

Відповідно до статті 109 ЖК України виселення є способом захисту порушених прав в житлових відносинах, які виникають на підставі договору найму жилих приміщень.

У судовому засіданні суд, виконавши вимоги статті 10 ЦПК України, роз'яснив позивачці її право змінювати підстави та предмет позову, проте таким правом вона не скористалася, лише уточнивши, що наполягає на задоволенні позову про виселення відповідачів.

Оскільки спірне приміщення не є жилим, а договір найму жилого приміщення зі сторонами не укладався, підстав для задоволення позову про виселення немає, позивачка має право звернутися за судовим захистом з інших правових підстав.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 взагалі спірне приміщення не займає, звільнив його, що підтверджується зокрема Розпорядженням Директора НБС-ННЦ від  30 листопада 2006 року за № 36.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то такі також не підлягають задоволенню, зважаючи на те, що умовою для відшкодування моральної шкоди є згідно зі статтею 1167 ЦК України протиправна поведінка завдавача шкоди, проте будь-яких протиправних дій чи бездіяльності відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не вчинили.

Таким чином, розглянувши справу в присутності позивачки, відповідачки ОСОБА_2, в межах заявлених позовних вимог, повно і всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 61, 109 ЖК України, ст. 1167 ЦК України,  ст. ст. 256, 257 ЦК УРСР 1963 року, ст. 5, 10, 11, 15, 60, 61, 158, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру, Масандрівської селищної ради, Комунального підприємства „Житлово-комунальне підприємство „Мартьян” про виселення без надання іншого жилого приміщення, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний  строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.

СУДДЯ -