Справа № 2-а-38 2011 рік
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 лютого 2011 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі : головуючого - судді Гапоненко Н.О.
при секретарі Потриваєвій М.А.,
за участю : позивачки ОСОБА_1
відповідача Шубіна Є.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Березанка в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Матіясівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Матіясівського сільського голови Шубіна Євгенія Євгенійовича про визнання нечинним рішення та зобов»язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
Позивачка 17.01.2011 року звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним розпорядження Матіясівського сільського голови Шубіна Є.Є. № 74-К від 01.12.2010 року в частині відмови позивачці у виплаті середньої заробітної плати у зв»язку із закінченням повноважень до моменту її працевлаштування та зобов»язати Матіясівську сільську раду Березанського району Миколаївської області провести нарахування та виплату позивачці середньої заробітної плати відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», мотивуючи тим, що вона працювала на посаді Матіясівського сільського голови та 22.11.2010 року склала свої повноваження у зв»язку з закінченням терміну повноважень. Попередньої роботи (посади) або іншої рівноцінної роботи (посади),як передбачено ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», позивачці не було надано, тому вона вважає, що має право на виплату з місцевого бюджету середньої заробітної плати, яку вона одержувала на посаді сільського голови. 22.11.2010 року розпорядженням Матіясівського сільського голови № 69-К було прийнято рішення про виплату позивачці вказаних коштів, проте розпорядженням № 74-К від 01.12.2010 року воно визнане таким, що втратило чинність. Крім того, посилалась на відсутність повноважень сільського голови щодо розпорядження бюджетними коштами без погодження з сільською радою.
Ухвалою суду від 27 січня 2011 року поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом.
В судовому засіданні позивачка підтвердила позовні вимоги, пояснила суду, що до обрання сільським головою тривалий час не працювала у зв»язку з відсутністю підходящої роботи, після звільнення на облік у центрі зайнятості населення не ставала.
Відповідач Шубін Є.Є., діючи у власних інтересах та в інтересах Матіясівської сільської ради, позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, мотивовані тим, що сільський голова на підставі пп.13 п.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх за призначенням, визначеним радою; позивачка до обрання Матіясівським сільським головою працевлаштована не була, тому ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо виплати середньої заробітної плати застосуванню не підлягає.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Згідно з копією трудової книжки позивачки (а.с.6-7), позивачка 26.04.2006 року обрана Матіясівським сільським головою, 22.11.2010 року повноваження припинено, до обрання сільським головою з 07.01.2001 року по 26.04.2001 року отримувала допомогу по безробіттю, з 2001 року по день обрання не працювала.
Розпорядженням Матіясівського сільського голови № 69-К від 22.11.2010 року позивачці призначено виплату середньої заробітної плати протягом шести місяців на підставі ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.9).
Розмір середньої заробітної плати позивачки на посаді сільського голови підтверджено довідкою (а.с.12).
Пунктом 1 розпорядження Матіясівського сільського голови № 74-К від 01.12.2010 року визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Матіясівського сільського голови № 69-К від 22.11.2010 року.
Згідно із статтею 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, депутату, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а у разі її відсутності — інша рівноцінна робота (посада). У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом, сільським, селищним, міським головою зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виплата середньої заробітної плати колишньому депутату місцевої ради у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування можлива лише за рішенням ради та за умови, якщо до обрання на виборну посаду у відповідну раду він перебував у трудових відносинах з будь-яким підприємством, установою чи організацією.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що позивачка до обрання на виборну посаду не перебувала у трудових відносинах з будь-яким підприємством, установою чи організацією, тому її посилання на ч.2 ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” є безпідставними та необґрунтованими.
За змістом ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, місцевим бюджетом, з якого здійснювалась виплата середньої заробітної плати, є бюджет територіальної громади с.Матіясове.
Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, яке встановлюється рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.23 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього.
Згідно з ч.1 ст.78 Бюджетного кодексу України, виконання місцевих бюджетів забезпечується виконавчими органами відповідних місцевих рад.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет місцевої ради, та відповідно до пп.13 п.4 ст.42 вказаного Закону є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.
Тому суд вважає правомірним прийняття сільським головою оспорюваного розпорядження, у зв»язку з чим вимоги про визнання його вказаного розпорядження протиправним задоволенню не підлягають.
Виходячи з викладеного вище, не можуть бути задоволені й вимоги про зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити кошти позивачці, за їх безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 10, 11,86,158-163 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
У позові ОСОБА_1 до Матіясівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та Матіясівського сільського голови Шубіна Євгенія Євгенійовича про визнання нечинним рішення та зобов»язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Суддя :
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 лютого 2011 року.