Справа  №  2-а-426/11  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                   У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 року                                                                                        м. Ніжин

Суддя Ніжинського  міськрайонного  суду  Пантелієнко В.Г.  розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни та поновлення пропущеного строку,-

В С Т А Н О В И В:

          Позивач   звернувся із зазначеним позовом до суду, в якому вказав, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі за текстом –Закон №2195-IV) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.  Управлінням ПФУ така надбавка до пенсії у повному розмірі не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач зазначив, що дії Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати йому у повному обсязі надбавки до пенсії є неправомірними та такими, що суперечать Конституції України та Законам України. За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача –Управління ПФУ в Ніжинському районі на  його користь невиплачену щомісячну соціальну державну допомогу за 2010 рік відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18 листопада 2004 року та поновити пропущений строк для звернення до суду.

Так як по справі відкрите скорочене провадження, судове засідання по справі не проводилось,  а справа розглянута суддею одноособово.

В запереченнях відповідач  зазначив, що позивач має статус дитини війни і відповідно до положень ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в певному розмірі, проте Управління ПФУ діє лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України. Органами Пенсійного фонду України   особам, які мають статус  «діти війни»виплачується  щомісячна надбавка в розмірі 10% від прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність. Ця надбавка відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року становить 49 гривень 80 копійок. З огляду на це відповідач вважає, що з його боку не було допущено бездіяльності, про яку вказано в позові. У запереченнях відповідач зазначив, що Управління ПФУ в Ніжинському районі діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Крім того  відповідач наполягав на застосуванні  шестимісяного строку позовної давності звернення до суду, передбачений  ст. 99 п. 2 КАС України, який позивачем  було пропущено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1  і має статус дитини війни, що надає йому право на отримання  державної соціальної підтримки, встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни".  

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України.   Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.

          Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р..

У 2010 році дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління  перерахунку пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році не здійснювало, а також не проводило виплату. За таких обставин суд вважає, що дії відповідача є незаконними  щодо не  нарахування надбавки до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що  дії відповідача  щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку нарахування та виплати  надбавки до пенсії позивачу як дитині війни   у розмірі, встановленому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконними.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач про свої порушені права зналав  понад зазначеного строку оскільки отримував допомогу в меншому розмірі протягом багатьох років, а до суду звернувся  24 січня 2011 року.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду. У відповідності  до  зазначеної статті суд своєю ухвалою від 03.02.2011 року залишив вимоги  які виходять за межі 6-ти місячного строку без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.11, 69-71,99,100,160, 162, 183-2 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни за період  з 24 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року  незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни за період  з 24 липня  2010 року по 31 грудня 2010 року  надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18 листопада 2004 р., з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через  Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

          Судя Ніжинського

            міськрайонного суду                                                                          В.Г. Пантелієнко