Справа № 1-38/2011 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                                        

            09 лютого 2011 року                                                                       Хустський районний суд

Закарпатської області    

                          в складі: головуючого-судді:  Сідей Я.Я.

                                          при секретарі:           Лемак І.І.

                               з участю прокурора:            Зовдун С.П.

                                               захисника:             ОСОБА_1

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу про обвинувачення:

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, циганки, громадянки України, уродженки м. Хуст Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1, без освіти, одруженої, не працюючої, раніше судимої: 01 липня 1998 р. вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області за ст.ст. 17, 140 ч. 1, 44 КК України до одного року позбавлення волі з іспитовим строком в один рік; 23 травня 2001 р. вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області за ст. 140 ч. 2 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком у два роки; 07 червня 2005 р. вироком Виноградівського районного суду за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років і шість місяців позбавлення волі з іспитовим строком у два роки,  

в злочині передбаченому ст. 185 ч. 3 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

Підсудна ОСОБА_2 18 листопада 2009 року біля 11 години, маючи намір на крадіжку чужого майна, через вхідні двері проникла в АДРЕСА_2, де знаходячись в прихожій кімнаті із жіночої сумочки, що належить ОСОБА_3 скоїла крадіжку гаманця вартістю 16 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 380 гривень, чим спричинила потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 396 гривень.          

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнала повністю. Суду ствердила, що 18.11.2009 р. приїхала в м. Хуст просити милостиню. Ходячи по АДРЕСА_2 на одній з квартир побачила відчинені двері і вона зайшла всередину квартири, де побачила жіночу сумочку з якої викрала гаманець. Викравши гаманець вона вийшла на вулицю, витягла гроші з гаманця і сховала їх в одежу, а гаманець викинула за паркан будинку повз який проходила. Про вчинене шкодує, щиро кається, просить вибачення у потерпілої.  

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні суду показала, що 18.11.2009 р. біля 11 години вона зайшла до своєї подруги ОСОБА_4, яка проживає в АДРЕСА_2. Коли зайшла в квартиру двері на ключ не зачиняла, а в прохожій залишила свою сумочку. Сидячи з подругою в кімнаті вони почули, що відчинилися двері, однак не придали цьому уваги, так як ОСОБА_4 подумала, що прийшла додому її сестра. Через декілька хвилин двері зачинилися, що здалося їм підозрілим. Вийшовши з кімнати вона виявила відсутність у її сумочці гаманця, в якому були гроші в сумі 380 гривень. Претензій до підсудної не має, просить суд суворо не карати її.

Підсудна ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю. В порядку ст. 299 КПК України просить суд розглядати справу без допиту свідків та дослідження матеріалів кримінальної справи, що стосуються доведеності її вини у вчиненні інкримінованого їй діяння, з обсягом обвинувачення по даній справі повністю згідна.

Виходячи з підстав зазначених в ч. 3 ст. 299 КПК України, та беручи  до уваги прохання підсудної, переконавшись у добровільності та істинності позицій підсудної, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи.  

По місцю проживання підсудна ОСОБА_2 характеризується негативно /а.с. 57/.

Оцінивши в сукупності встановлені по даній справі докази, суд приходить до висновку, що вина підсудної ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину цілком доведена. Зокрема показами самої підсудної, а також матеріалами кримінальної справи, обсяг обвинувачення по якій повністю визнала підсудна.

Дії підсудної суд кваліфікує за ст. 185 ч. 3 КК України  за  кваліфікуючими  ознаками – крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднана з проникненням в приміщення вчинена повторно.  

Обираючи міру покарання підсудній ОСОБА_2, суд враховує обставини, які пом’якшують покарання: повне визнання вини, сприяння розкриттю злочину, щире каяття, вік підсудної.

Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, наявності пом’якшуючих обставин: повне визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, вік підсудної, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної ОСОБА_2 можливе без відбування реального покарання, а тому до неї при обранні міри покарання доцільно застосувати ст. 75 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, –

З А С У Д И В:

ОСОБА_2  за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі.    

    На підставі ст. 75 КК України  звільнити засуджену   ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо вона протягом іспитового строку, який суд визначає в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 обов`язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_2 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд негайно в залі суду.

Речовий доказ по справі, зазначений у постанові слідчого від 25 листопада 2009 року /а.с. 64/ – грошові кошти в сумі 353 гривні, які знаходяться на зберіганні в бухгалтерії Хустського МВ ГУ МВС України в Закарпатській області згідно квитанції № 000051 від 26.11.2009 року – повернути потерпілій ОСОБА_3.

          Вирок може бути оскаржений на протязі 15 діб з моменту його проголошення в Закарпатський апеляційний суд.

                             Головуючий:                    підпис:                  Сідей Я.Я.

            З оригіналом вірно:

             Суддя Хустського

                      районного суду                                                       Сідей Я.Я.