Справа № 263/5804/21

Провадження № 2/263/298/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 січня 2022 року                                                        місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючої судді Ікорської Є.С.,

за участю секретаря Золотенкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09 лютого 2020 року під розписку про отримання позики ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у якості позики у розмірі 70000 доларів США в день складання цієї розписки, зі строком повернення 180 календарних днів з моменту надання позики, тобто до 09 серпня 2020 року. Сума позики (або її частини) може бути повернута ОСОБА_2 достроково ОСОБА_1 у разі потреби. ОСОБА_2 зобов`язалась повернути суму позики в останній день строку. Розписка складена у присутності свідка ОСОБА_3 22 травня 2020 року під розписку про отримання позики ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у якості позики у розмірі 20000 доларів США в день складання цієї розписки, зі строком повернення 90 календарних днів з моменту надання позики, тобто до 22 серпня 2020 року. Сума позики (або її частини) може бути повернута ОСОБА_2 достроково ОСОБА_1 у разі потреби. ОСОБА_2 зобов`язалась повернути суму позики в останній день строку. Розписка складена у присутності свідка ОСОБА_3 09 березня 2021 року під розписку про отримання позики ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у якості позики у розмірі 5400 доларів США в день складання цієї розписки, зі строком повернення 180 календарних днів з моменту надання позики, тобто до 09 вересня 2021 року. Сума позики (або її частини) може бути повернута ОСОБА_2 достроково ОСОБА_1 у разі потреби. ОСОБА_2 зобов`язалась повернути суму позики в останній день строку. Розписка складена у присутності свідка ОСОБА_3 . Проте відповідачка грошові кошти не повернула.

У зв`язку із чим, керуючись положеннями ст. ст. 526, 524, 533, 611, 625-629, 632, 1046-1050 ЦК України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у сумі 95400 доларів США, а також судовий збір.

Відповідачка своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 червня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд указаної цивільної справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, роз`яснено учасникам їх право та строки на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 січня 2022 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення грошових коштів за розпискою про отримання позики.

Судом установлено, що 09 лютого 2020 року під розписку про отримання позики ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у якості позики у розмірі 70000 доларів США в день складання цієї розписки, зі строком повернення 180 календарних днів з моменту надання позики, тобто до 09 серпня 2020 року. Сума позики (або її частини) може бути повернута ОСОБА_2 достроково ОСОБА_1 у разі потреби. ОСОБА_2 зобов`язалась повернути суму позики в останній день строку. Розписка складена у присутності свідка ОСОБА_3

22 травня 2020 року під розписку про отримання позики ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у якості позики у розмірі 20000 доларів США в день складання цієї розписки, зі строком повернення 90 календарних днів з моменту надання позики, тобто до 22 серпня 2020 року. Сума позики (або її частини) може бути повернута ОСОБА_2 достроково ОСОБА_1 у разі потреби. ОСОБА_2 зобов`язалась повернути суму позики в останній день строку. Розписка складена у присутності свідка ОСОБА_3

09 березня 2021 року під розписку про отримання позики ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у якості позики у розмірі 5400 доларів США в день складання цієї розписки, зі строком повернення 180 календарних днів з моменту надання позики, тобто до 09 вересня 2021 року. Сума позики (або її частини) може бути повернута ОСОБА_2 достроково ОСОБА_1 у разі потреби. ОСОБА_2 зобов`язалась повернути суму позики в останній день строку. Розписка складена у присутності свідка ОСОБА_3 .

Оригінали указаних розписок долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою (справи № 127/3120/16-ц, № 752/19567/14-ц).

На підставі викладеного та враховуючи, що відповідачка на теперішній час не повернула грошові кошти на загальну суму 95400 доларів США, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення суми боргу у гривні, що еквівалентна 95400 доларів США за курсом НБУ на момент прийняття рішення судом, суд виходить з наступного.

Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти – фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду (№ 723/304/16-ц) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

При цьому суд також враховує правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14 446цс18), відповідно до якої у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що у вимоги позивача про стягнення суми підлягають задоволенню у валюті, зазначеній у розписках про отримання позики.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачений судовий збір у розмірі 908 грн., ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 червня 2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 10442 грн., у зв`язку із чим такий підлягає стягненню на користь держави, а судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 526, 612, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за розпискою про отримання позики від 09 лютого 2020 року у розмірі 70000 доларів США, за розпискою про отримання позики від 22 травня 2020 року у розмірі 20000 доларів США, за розпискою про отримання позики від 09 березня 2021 року у розмірі 5400 доларів США, а всього 95400 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 10442 грн. 

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя                                                                                Є.С. Ікорська