Єдиний унікальний номер 242/4349/17

Номер провадження 22-ц/804/202/22        

Єдиний унікальний номер 242/4349/17                           Головуючий у 1 інстанції Черков В.Г.

Номер провадження 22-ц/804/202/22                                                         Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року                                                                                    м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді                             Агєєва О.В.,

суддів                                                  Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання               Гуляєва М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 242/4349/17 за позовом Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Селидівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення збитків (неодержаного доходу, упущеної вигоди), завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Черкова В.Г., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Красноарміська місцева прокуратура Донецької області  (теперішня назва – Покровська окружна прокуратура Донецької області) звернулась до Селидівського міського  суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , у якому зазначила, що рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 09.07.2011 р. № 2-993/2011 за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову будівлю, будівлю універмагу, загальною площею 1619,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 20.03.2012 р. відповідач звернулася до Селидівської міської ради із заявою щодо вирішення питання про передачу їй в оренду земельної ділянки, площею 0,1648 га за кадастровим номером 1413800000:03:010:0030, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування нежилого приміщення універмагу № 1 без зміни її цільового призначення. Рішенням Селидівської міської ради від 25.04.2012 р. № 6/21-568/1 передано ОСОБА_1 земельну ділянку в оренду строком на один рік з орендною платою у розмірі 3380,32 грн. щомісяця за рахунок земель житлової та громадської забудови Селидівської міської ради та рекомендовано у місячний термін замовити технічну документацію із землеустрою та укласти договір оренди з міською радою та здійснити його державну реєстрацію. Листом від 21.10.2013 р. № 02-21в/1-826 та від 14.07.2016 р. № 02-14/1-2 відповідача ОСОБА_1 , повідомлено, що рішення не виконується, договір оренди не укладений, а земельна ділянка використовується з порушенням ст.ст.125, 126 ЗК України. Право власності на зазначену земельну ділянку належить Селидівській міській раді. Рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради № 89/2 від 31.05.2017 р. затверджено акт комісії про визначення розміру збитків, заподіяних ОСОБА_1 , Селидівській міській раді використанням земельної ділянки без укладання договору оренди землі за період з 08.06.2016 р. до 31.05.2017 р. в розмірі 175212,34 грн. На адресу відповідача було направлено повідомлення про добровільне відшкодування збитків, яке остання отримала особисто 20.06.2017 р., проте суму збитків не сплатила.

У грудні 2017 р. Селидівською міською радою були уточнені позовні вимоги. Зазначено, що під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2010р. №3/06-10-01т та рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20.07.2010р. по справі №2-4079/10 на праві власності належать нежитлові будівлі з підсобними приміщеннями загальною площею 357,7 кв.м., що складає 1/1 частку та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27056701 від 18.08.2010 р. право власності на нежитлову будівлю з підсобними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване з ОСОБА_2 . Рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради № 201 від 18.12.2017 р. затверджено акт комісії про визначення розміру збитків, заподіяних ОСОБА_1 / Селидівській міській раді використанням земельної ділянки без укладання договору оренди землі за період з 08.06.2016 р. до 31.05.2017 р. в розмірі 136023,55 грн. Рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради № 201 від 18.12.2017 р. затверджено акт комісії про визначення розміру збитків, заподіяних ОСОБА_2 . Селидівській міській раді використанням земельної ділянки без укладання договору оренди землі за період з 08.06.2016 р. до 31.05.2017 р. в розмірі 39188,79 грн. З урахуванням уточнення, Селидівська міська рада просила  стягнути з ОСОБА_1 на користь Селидівської міської ради Донецької області збитки, завдані використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки з кадастровим номером 1413800000:03:010:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 136023,55 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь Селидівської міської ради Донецької області збитки, завдані використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки з кадастровим номером 1413800000:03:010:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 39188,79 грн.

Також  у серпні 2021 року Покровська окружна прокуратура подала заяву про зміну предмету позову, якою підтримала зазначені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Селидівської міської ради Донецької області збитки у розмірі 136023,55 грн. та стягнення з ОСОБА_2 на користь Селидівської міської ради Донецької області збитки у розмірі 39188,79 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28 вересня 2021 року позов Покровської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі Селидівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення збитків (неодержаного доходу, упущеної вигоди), завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів було задоволено - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Селидівської міської ради Донецької області безпідставно збережені кошти, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 136023 грн.. 55 коп., та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Селидівської міської ради Донецької області безпідставно збережені кошти, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 39188  грн.. 79 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог

В обґрунтування зазначив, що стосовно заяви відповідача про зміну предмету позову судом не була постановлені відповідна ухвала, та предмет позову залишився незмінним. таким чином, судом першої інстанції розглядалися позовні вимоги про відшкодування збитків завданих використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки з кадастровим номером 1412800000:03:010:0030. В оскаржуваному рішенні суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув з відповідачів безпідставно збережені кошти, завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів замість стягнення збитків (неодержаного доходу, упущеної вигоди), про які просив позивач. Згідно чинного законодавства підстави для застосування до спірних відносин приписів про відшкодування шкоди відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Користування відповідачами спірною земельною ділянкою не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме набуття відповідачами у власність нежитлових приміщень. Щодо уточнень позивач, а також залучення ОСОБА_2 у якості співвідповідача, то зазначені дії порушують ст. 49,51 ЦПК України, оскільки вони за своєю суттю є зміною підстав та предмету позову (по суті новим позовом), а не збільшенням позовних вимог. Зазначає, що оскільки предметом позову є стягнення збитків орендної плати, то площа земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум. Однак суд першої інстанції дійшов лише формального висновку, що у користуванні відповідача перебувала земельна ділянка, у акті про обстеження земельної ділянки зазначено тільки її загальну площу. Вказаний акт складено після пред`явлення позову та без участі відповідача. Крім того, у даному випадку були відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Так, не зазначено, коли та у який спосіб прокурор дізнався про порушення прав та інтересів держави, та відсутні докази з`ясування обставин про необхідність захисту прав позивача у судовому порядку. Також відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати, також не враховано, що спірні земельні ділянки не сформовані як об`єкт права власності, не мають визначених меж та кадастрових номерів.

Покровською окружною прокуратурою було надано відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. В обґрунтування зазначив, що твердження про те, що заява про зміну предмета позову подана з порушенням строку, не відповідає дійсності, оскільки підготовче засідання у справі не проводилося. Крім того, оскільки відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, єдиною можливою формою здійснення плати за землю є орендна плата. Відповідача ОСОБА_2 було залучено у якості співвідповідача ухвалою від 11.12.2017 року. Зазначає, що зміна предмета та підстав позову не відбулася, а позовні вимоги були уточнені. Звернення прокуратури до суду з позовною заявою було викликано невідкладним захистом інтересів держави, оскільки уповноважений орган, Селидівська міська рада, не реалізовувала свої повноваження щодо стягнення з відповідача грошових коштів.  Крім того, в акті комісії при визначенні збитків було враховано нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд її відхилити а рішення суду залишити без зміню

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Інформаційних довідок № 91811250 від 12.07.2017 р. та № 95465037 від 23.08.2017 р., ОСОБА_1 на підставі рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29.07.2011 р. є власником 1/1 частки нежитлової будівлі, будівлі універмагу АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 5254320, 2830024.

ОСОБА_3 на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06.10.2010 р. є власником 1/1 частки нежитлової будівлі, будівлі універмагу № 1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2830024, 5254320.

Також, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу (біржовий контракт) № 3/06-10-01т від 03.06.2010 р., рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30.07.2010 р. є власником 1/1 частки нежитлової будівлі, з підсобними приміщеннями, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 30558040.

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав від 02.09.2011 р., на підставі рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29.07.2011 р. ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить 1/1 частка нежилого приміщення, будівлі універмагу № 1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням від 25.04.2012 р. № 6/21-568/1 рекомендовано ОСОБА_1 замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, укласти договір оренди землі з міською радою та здійснити його державну реєстрацію.

Згідно заяви від 20.03.2012 р. ОСОБА_1 просила вирішити питання щодо передачі їй в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1413800000:03:010:0030 за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови строком на 3 роки, гарантувала своєчасну оплату орендної плати.

23.01.2016 р. ОСОБА_1 зверталася із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

19.07.2016 р. на адресу ОСОБА_1 , було направлено претензію, в якій зазначено, що станом на 01.06.2016 р. рішення Селидівської міської ради від 25.04.2012 р. № 6/21-568/1 не виконане, договір оренди земельної ділянки не укладений, а тому земельна ділянка використовується без укладення договору оренди, що на підставі ст.ст.1166, 1214 ЦК України фактично позбавляє Селидівську міську раду одержати дохід у виді орендної плати, який вона могла би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди. Приведено розрахунок заборгованості орендної плати станом на 01.06.2016 р. у загальному розмірі 291547,82 грн., яку запропоновано перерахувати на користь Селидівської міської ради.

На зазначену претензію ОСОБА_1 19.07.2016 р. надано заперечення.

Листом від 09.08.2016 р. ОСОБА_1 було попереджено про необхідність сплати заборгованості та укладення договору оренди землі.

30.05.2017 р. було складено Акт обстеження земельної ділянки, яким розраховано збитки, завдані фактичним використанням земельної ділянки шляхом ухилення власника будівлі від укладення договору оренди землі для обслуговування нежитлової будівлі, які становлять 175212,34 грн. за період з 08.06.2016 р. по 31.05.2017 р.

Даний акт було затверджено рішенням Селидівської міської ради від 31.05.2017 р. № 89/2. та 10.06.2017 р. направлено на адресу ОСОБА_1 і отримане нею особисто 20.06.2017 р.

06.10.2017 р. на адресу Селидівського міського голови було направлено повідомлення про представництво інтересів держави Красноармійською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Селидівської міської ради та звернення із позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів в розмірі 175212,34 грн.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.08.2010 р., на підставі договору купівлі-продажу (біржовий контракт) № 3/06-10-01т від 03.06.2010 р.. рішення суду від 30.07.2010 р. ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить 1/1 частка нежилого приміщення, з підсобними приміщеннями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Селидівської міської ради від 18.12.2017 р. № 201 затверджені акти про визначення збитків власнику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та скасоване рішення виконкому від 31.05.2017 р. № 89/2.

Згідно Акту визначення збитків власнику землі від 15.12.2017 р., в ході документальної перевірки встановлено, що з 18.08.2010 р. ОСОБА_2 є власником нежилової будівлі з підсобними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу (біржовий контракт) № 3/06-10-01т, рішення Селидівського міського суду Донецької області № 2-4079/10 від 30.07.2010 р., площею 357,7 кв.м. Право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна оформлено свідоцтвом про право власності. Договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 укладений не був, а тому земельна ділянка використовувалась без укладання договору оренди, що фактично позбавляє Селидівську міську раду одержати дохід у виді орендної плати, який вона могла б отримати в разі своєчасного укладання договору оренди. Збитки за період з 08.06.2016 р. по травень 2017 р. згідно розрахунку складають 39188,79 грн.

Згідно Акту визначення збитків власнику землі від 18.12.2017 р., в ході документальної перевірки встановлено, що 17.06.2011 р. між членом товарної біржі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, будівлі універмагу площею 1262 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1648 га з кадастровим номером 1413800000:03:010:0030. Рішенням Селидівської міської ради від 25.04.2012 р. № 6/21-568/1 вирішено передати в оренду зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 для обслуговування нежилого приміщення, будівлі універмагу № 1, рекомендовано ОСОБА_1 у місячний термін замовити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та укласти договір оренди землі з міською радою та здійснити його державну реєстрацію. Договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 укладений не був, а тому земельна ділянка використовувалась без укладання договору оренди, що фактично позбавляє Селидівську міську раду одержати дохід у виді орендної плати, який вона могла б отримати в разі своєчасного укладання договору оренди. Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 08.04.2014 р. були задоволені позовні вимоги Селидівської міської ради до ОСОБА_1 , про зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки та стягнення суми недотриманих коштів за користування земельною ділянкою. До теперішнього часу ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Збитки за період з 08.06.2016 р. по травень 2017 р. згідно розрахунку складають 136023,55 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22.01.2021 року у справі №242/212/18 у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Селидівської міської ради, третя особа ОСОБА_1 , про скасування безпідставно нарахованої заборгованості було відмовлено у зв`язку із недоведеністю факту порушення, невизнання та/або оспорення його прав як власника нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з боку Селидівської міської ради.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, маючи на праві власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , фактично використовуючи земельну ділянку протягом вказаного у позові періоду в межах заявлених вимог, будучи обізнаними про належність документального оформлення власності земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкти нерухомого майна, та необхідність здійснення плати за використання земельною ділянкою, не надали суду документів про укладення договорів оренди та реєстрацію права користування вказаною земельною ділянкою.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком та зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно із статтею 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України(далі - ЗК України).

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Як вбачається із положень статті 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення цієї статті, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Статтею 206 ЗК України та статтею 2 Закону України «Про плату за землю» визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно  до  пункту  3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі, будучи власниками нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, належним чином не оформили правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, не зважаючи на те, що з моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у відповідачів виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під будівлями та спорудами.

У тому числі при розгляді справи №242/212/18 рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 січня 2021 року встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить Селидівській міській раді. Як у вищезазначеній. так і у даній справі відповідач не заперечував факт відсутності між сторонами належним чином оформлених правовідносин з приводу користування вказаною земельною ділянкою.

15.12.2017 року комісією по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам у зв`язку з необхідністю визначення збитків, завданих територіальній громаді міста внаслідок використання земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та складено відповідні акти обстеження стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . За результатами обстеження встановлено, що договори оренди землі не укладено, в період з 08.06.2016 року по 31.05.2017 року земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Вбачається, що при розрахуванні сум, що підлягають стягненню, було враховано площу земельних ділянок, що використовувалася відповідачами, нормативну грошову оцінку земельних ділянок, застосовано ставки орендної плати відповідно до функціонального використання земельних ділянок. Таким чином, відповідно до акту від 15.12.2017 року, затвердженого рішенням комісії №201 від 18.12.2017 року, за 2016-2017 роки ОСОБА_2 нараховано 39188,79 грн. збитків. Відповідно до акту від 15.12.2017 року, затвердженого рішенням комісії №201 від 18.12.2017 року, за 2016-2017 роки ОСОБА_1 нараховано 136023,55 грн. збитків.

За таких обставин апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності фактичних обставин справи, у тому числі щодо невірного визначення розміру орендної плати, оскільки розрахунок позивачем було проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідачами на виконання вимог ст.12 ЦПК України щодо обов`язку доведення обставин, які мають значення для справи (відповідно до принципу змагальності сторін) не було надано альтернативного розрахунку.

Довід апеляційної скарги про відсутність підстав для представництва прокурора у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» апеляційний суд також відхиляє, оскільки, судом встановлено, що Селидівська  міська рада як орган місцевого самоврядування територіальної громади, усвідомлюючи та встановивши у досудовому порядку порушення інтересів територіальної громади через несплату платежів за користування земельною ділянкою, маючи відповідні повноваження для їх захисту, до суду не звернулась, чим неналежно здійснювала захист  майнових прав на об`єкт, що знаходиться у комунальній власності.

Щодо доводу апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст.1212 ЦК України, то апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції було зроблено вірні посилання на норми законодавства. у тому числі ст. 156-157 ЗК України.

При цьому необхідно зазначити, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова КЦС ВС від 8 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19).

Відносно посилань ОСОБА_2 на порушення судом першої інстанції норм процесуального закону колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів, відкриття провадження по справі відбулось 12.10.2017 року на підставі п.4 ч.5 ст.122 ЦПК України в редакції, яка діяла на час відкриття провадження. В даній нормі закону зазначено, що в ухвалі про відкриття провадження зазначаються час та місце попереднього судового засідання, якщо суддя вирішив, що його проведення є необхідним, або час та місце розгляду справи, якщо суддя вирішив, що проведення попереднього судового засідання у справі не є необхідним.

Як вбачається з ухвали суду, по справі було відкрито провадження і призначено судове засідання на 19.10.2017 року. Тобто суд першої інстанції, керуючись вимогами ЦПК України, що діяв в редакції станом на жовтень 2017 року,  попереднього  судового засідання не призначав, що цілком відповідає нормам процесуального закону.

Оскільки попереднє судове засідання у справі не проводилось, заява, якою було збільшено позовні вимоги, а фактично їх змінено, т.я. пред`явлено вимогу про стягнення частини збитків (в межах заявленої суми) з ОСОБА_2 , була подана у встановлений ЦПК України строк. Відповідач не був обмежений у своєму праві подати відзив на уточнену позовну заяву.

Крім того, залучаючи 11.12.2017 року до участі у справі ОСОБА_2 , суд першої інстанції також діяв в межах ЦПК України, в редакції на час постановлення ухвали від 11.12.2017 року, а саме керувався ст.33 Кодексу.

Таким чином, процесуальних порушень, які б призвели до неправильного вирішення справи та відповідно могли б слугувати підставою для скасування чи зміни рішення відповідно до ч.2 ст. 376 ЦПК України в ході апеляційного перегляду не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування відповідачу  витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення  Селидівського міського суду Донецької області від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 18.01.2022р.

Головуючий суддя                                        О.В. Агєєв