УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-20153/11 Головуючий у першій інстанції
Категорія 34 ( IV ) суддя Філатов К.Б.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Неклеси В.І., Остапенко В.О.
при секретарі: Іванюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 21 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_3, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної події, в обгрунтування якого послалась на те, що 07.05.2005 року її автомобіль внаслідок дорожньо-транспортної події отримав механічні пошкодження.
Неодноразово доповнюючи та уточнюючи позовні вимоги, в останній редакції позовної заяви від 26 червня 2009 року, просила стягнути з відповідача на її користь завдані матеріальні збитки у розмірі 6 245,05 грн., на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та витрати по справі 1 341, 50 грн, а всього 17 586, 55 грн, та визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.
Ухвалою суду від 17 липня 2009 року залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_4.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 21 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовано обставини справи. Суд не врахував, що про залишення її позову без розгляду ухвалою суду від 18 листопада 2005 року вона не знала, оскільки проживала за межами Дніпропетровської області, а довірена особа – ОСОБА_6, здійснювала представництво її інтересів неналежним чином та не інформувала про рух справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.05.2005 року в результаті дорожньо-транспортної події було механічно пошкоджено автомобіль «РЕНО Лагуна» д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав або інтересів, та відсутності підстав, передбачених ст. 267 ЦК України, для поновлення позовної давності.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що відповідно до матеріалів цивільної справи №2-267/05 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною подією, ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 18.11.2005 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. При цьому в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивачки ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи та отримання нею копії ухвали, що є підставою для поновлення ОСОБА_2 строку позовної давності для звернення до суду з позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про те, що зіткнення транспортних засобів сталося з вини водія автомобіля «ІЖ 2717» д.з. НОМЕР_2, внаслідок порушення останнім Правил дорожнього руху України, що було встановлено Центрально-Міський районним судом м. Кривого Рогу при ухваленні постанови від 29 червня 2005 року по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_3 за ст.ст. 124, 122-2 КУпАП (а.с. 15).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України ця постанова є підставою звільнення від доказування, оскільки обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небузпеки розуміються юридична особа або громадяними, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Матеріалами справи встановлено і не спростовано в суді апеляційної інстанції, що винною особою в ДТП є ОСОБА_3 (а.с. 15), який володів автомобілем на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 06.11.2004 року (а.с. 148), тобто на законних підставах.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №76 від 22 квітня 2009 року ( а.с. 88 - 101), проведеної судовим експертом автотоварознавцем Рейнюком О.В. на підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 24 березня 2009 року, вартість відновлювального ремонту на момент його проведення становить 3 764,41 грн., та, після проведення такого ремонту, втрата товарної вартості автомобіля становить 2 480, 64 грн., і саме ці суми підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8
Також, на думку колегії суддів, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 не суперечить положенням ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню, колегія суддів враховує роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер та тривалість страждань, завданих позивачу внаслідок дорожньо-транспортної подіїї, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100, 00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч 1 ст. 79 ЦПК України до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.
Тому, на думку колегії суддів, з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати, які складаються з 70,95 грн. сплаченого позивачем судового збору, виходячи із задоволених позовних вимог, 118,00 грн. сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та з 1 100 грн. сплачених позивачем за проведення експертизи (а.с. 17, 130), і які, відповідно до п.4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України належать до витрат пов`язаних з розглядом справи.
Приймаючи до уваги роз`яснення, викладені в абз. 3 п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до яких суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 ушкоджені внаслідок ДТП деталі автомобіля РЕНО Лагуна, які були замінені під час ремонту, після відшкодування останнім заподіяної ним шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 21 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення до суду з позовною заявою.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3 764, 41 грн., в рахунок відшкодування втрати товарної вартості автомобіля 2 480,64 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 грн., на відшкодування судових витрат: за проведення експертизи 1 100 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 118 грн., судовий збір 70,95 грн.
Зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 ушкоджені внаслідок ДТП деталі автомобіля РЕНО Лагуна державний номер НОМЕР_1, які були замінені під час ремонту, після відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди ОСОБА_2.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова