Справа № 147/1180/21

Провадження № 2/147/70/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем Івасюк А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2021 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.12.2010 в сумі 36275,21 грн. станом на 30.09.2021.судові витрати в розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету - заяву №б/н від 24.12.2010. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у Анкеті - заяві. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшено до 3000,00 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 30.09.2021 утворилась заборгованість у загальному розмірі 36275,21 грн.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 листопада 2021 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовних вимогах та клопотанні просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі. Додатково зазначила, що дійсно в 2010 році отримувала картку у відділенні банку, однак нею нею не користувалась. Картку було втрачено за невідомих їй обставин. Інших карток у банку вона не брала. При винесенні рішення судом просить врахувати, що банком пропущено строк звернення до суду, оскільки картку вона отримала у 2010 році, її строк дії закінчився у 2014 році, а до суду банк звернувся у 2021 році.

Згідно з частиною третьою статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

У своїй заяві поданій відповідачем, остання просила застосувати строк позовної давності до правовідносин, які виникли між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 .

Щодо правових підстав застосування позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Крім цього, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («ОАО Neftyanaya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується* повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше на встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору між сторонами) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, можна дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України). Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 22 жовтня 2014 року по цивільній справі № 6-127 цс14.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

З наданого банком розрахунку (а.с. 5-10) та випискою із карткового рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 11-13) вбачається, що відповідач здійснила витрати кредитних коштів у загальному розмірі 2800 грн. - 27.12.2010. В подальшому кредитною карткою відповідач не користувалася. Інші операції після даної дати були здійснені банком самостійно, а саме: автоматичне погашення простроченої заборгованості, списання відсотків за прострочений кредит, штраф за прострочення за кредитом тощо.

На думку суду, надана позивачем виписка по рахунку відповідача, яка містить автоматичне погашення простроченої заборгованості у період з 05.09.2020 - 12.10.2020, не може свідчити про переривання строку позовної давності, враховуючи, що такий переказ по рахунку відповідача здійснено банком самостійно в автоматичному режимі з іншого рахунку відповідача.

Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Договірне списанням коштів не може призводити до переривання позовної давності, адже банк самостійно здійснює списання грошових коштів, і боржник, при цьому, не вчиняє будь-яких активних дій, які б стали підставою для переривання.

До суду з позовом банк звернувся 10.11.2021, що підтверджується відміткою на поштовому конверті кур`єрської доставки (а.с. 54). Згідно з штампом вхідної кореспонденції суду, позов надійшов до канцелярії суду 16.11.2021 (а.с. 2).

Довідкою банку підтверджується, що ОСОБА_1 отримувала в банку дві картки: №5577212700006532 та №5577212700006565, строк дії останньої - до останнього дня жовтня 2014 року (а. с.15).

Отже, позов пред`явлено поза межами строку, визначеного ст. 257 ЦК України, тому вимоги відповідача про застосування строку позовної давності є обгрунтованими.

Також при винесені даного рішення суд приймає до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимий доказами, що у період з 24.12.2010 і до моменту звернення до суду 10.11.2021, банк повідомляв відповідача про існуючу заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача під час розгляду даної справи не подавав заяву про поновлення строку позовної давності, з обґрунтуванням поважності пропущення цього строку.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві клопоче про застосування позовної давності, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, з підстави пропуску позивачем трирічного строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають, на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК, Суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса реєстрації: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19 січня 2022 року.

Суддя О. Г. Борейко