ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

“21” червня 2007 року                                                                                                                     м. Ялта

Суддя Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим як адміністративного суду САВРАНСЬКА Т.І., розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до місцевого загального суду як адміністративного суду з зазначеним позовом в порядку процесуальних вимог адміністративного судочинства і просить суд:

-     Визнати протиправним і скасувати рішення Гурзуфської селищної ради від 31 серпня 2006 року № 39 „Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку”;

-     Поновити права позивача шляхом зобов'язання відповідача розглянути її заяву про дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0.15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідивши матеріали адміністративної позовної заяви, вважаю, що відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як визначено у частині 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів, зокрема, поширюються на спори фізичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Інший порядок судового провадження щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачений у тому числі Цивільним процесуальним кодексом України, оскільки за змістом ст. 4 ЦПК України, з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України не встановлюється виключна компетенція адміністративних судів з розгляду справ за вимогами про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адже таки вимоги, як це вбачається з ретельного аналізу положень ст. ст.  16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України, можуть бути і способом захисту в приватних правовідносинах.

У відповідності до ст. 15 ЦПК України суди розглядають за правилами цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Виходячи зі змісту наведених юридичних норм і правових позицій, що викладені у пунктах 2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” № 7 від 16 квітня 2004 року,  пунктах 5,  9 Постанови Пленуму Верховного Суду України  № 13 від 3 грудня 1997 року “Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян”, головним критерієм розмежування судових юрисдикцій є не форма втілення ймовірного правопорушення (правовий акт суб'єкта владних повноважень, його дія чи бездіяльність) чи суб'єкт правопорушення (органи держаної влади, місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи), а його предмет.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачці оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення конкретної земельної ділянки з тих підстав, що земельна ділянка належить на праві постійного користування ДП МДЦ «Артек».

Відповідно до правових позицій, які були викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року по справі про охоронюваний законом інтерес, поняття “охоронюваний законом інтерес” у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “права” треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням викладеного, слід вважати, що позивач просить захистити цивільний інтерес, який полягає  в прагненні до користування конкретним матеріальним благом, прагне набути право власності на земельну ділянку шляхом передачі  безоплатно у власність, змінити форму власності на земельну ділянку.

Також за своїм змістом позовні вимоги спрямовані на оспорювання права постійного користування земельною ділянкою ДП МДЦ «Артек», а такі вимоги заздалегідь не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Отже, спір явно виходить за межі публічно-правового, спірні правовідносини є приватними за суттю, і незважаючи на форму ймовірного правопорушення, втілену в акт органу місцевого самоврядування, судовий захист може здійснюватися лише за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин, на підставі ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України суддя своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідних юридичних підґрунть, необхідних для вирішення питання про повернення судового збору відповідно до вимог ст.  89 КАС України, не мається у зв'язку з відсутністю заявленого клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 1, 2, 3, 4, 17, 109 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1  до Гурзуфської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 109 ч. 3 КАС України копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до  суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.

За захистом охоронюваного законом інтересу, свободи або суб'єктивного права способом, що передбачений ст. 16 ЦК України або іншими нормами приватного права, позивач має право звернутися до суду цивільної юрисдикції в порядку процесуальних вимог цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим як суду адміністративної юрисдикції через Ялтинський міський суд як адміністративний суд шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом десяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 186, 254 КАС України.

СУДДЯ -