22-ц/804/143/22

                                                                                221/6737/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 221/6737/19

Номер провадження 22-ц/804/143/22

          13  січня  2022 року                                                                            місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

                 головуючого судді Лопатіної М.Ю.

                 суддів –Зайцевої С.А., Мальцевої Є.Є.

                 за участю секретаря Грішко С.В.

         сторони:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах  ОСОБА_4   на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Безрук Т.В., повний текст якого складено 30 вересня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника -  адвоката Козуба Г.Г., звернулась до суду з  позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування Волноваської міської військово-цивільної адміністрації, про виділ в натурі частини нежитлового приміщення.

Позов мотивовано тим, що  04 травня 2016 року позивачка успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ? частину нежитлового приміщення магазину № 25 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 565, 3 кв.м. Окрім неї, по ? частці вказаного нерухомого майна, в якості спадщини, також отримали її мати - відповідачка ОСОБА_2 , її рідна сестра - відповідачка ОСОБА_3 та  малолітня донька спадкодавця - відповідачка ОСОБА_5 , в інтересах якої діє мати ОСОБА_4 . В зв`язку з тим, що діями орендаря ОСОБА_8 , який орендує частину вказаного приміщення у відповідачки ОСОБА_4 , їй створюються перешкоди у вільному володінні та користуванні належною їй власністю, вона змушена звернутися з відповідним позовом до суду.

З урахуванням наведеного,  на підставі вимог ст.ст. 364, 392  ЦК України, ОСОБА_1 просила  визнати за нею право власності з виділом в натурі ? частки нежитлового приміщення магазину № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 565, 3 кв.м.

В лютому 2020 року позивачка подала до суду позовну заяву  про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на те, що оскільки згідно висновку проведеної у справі будівельно – технічної експертизи виділити в натурі чотири ізольованих приміщення для кожного співвласника спірного нежитлового приміщення неможливо,  проте технічно можливо виділити в натурі окремо ? та ? частки даної будівлі, просила визнати за нею та відповідачками ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 право приватної спільної часткової власності з виділом в натурі ? частки нежитлового приміщення магазину № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 565, 3 кв.м., в саме виділити: приміщення 1 торгівельна зала, площею 125,4 кв.м; приміщення 2 комора, площею 3,6 кв.м; приміщення 3 торгівельна зала, площею 99, 9 кв.м; приміщення 4 коридор, площею 8,9 кв.м; приміщення 9 торгівельна зала, площею 33,7 кв.м; приміщення 10 частина торгівельного зала, площею  86,66 кв.м; приміщення 11 частина торгівельного зала, площею 36,91 кв.м; приміщення І сходи, площею 12, 7 кв.м; приміщення ІІІ сходи, площею 16,2 кв.м, всього загальною площею 423, 97 кв.м; ганок літ.а, ганок літ.а2, сарай літ.Б-1; гараж літ.В-1, відповідно до висновків судової будівельно – технічної експертизи № 1/с від 22 січня 2020 року; влаштувати глуху перегородку у приміщенні 10 та 11 на відстані 6,06 м до її вісі від перегородки з приміщенням 12 та глуху перегородку в приміщенні 11 на відстані 7,67 м до її вісі від перегородки з приміщенням (сходами) ІV, при попаданні перегородки в віконний пройм можливо закладення пройму, закласти дверний пройм між приміщеннями 4 та ІІ, 1 та 6, роботи по перевлаштуванню інженерних мереж та встановленню обладнання виконувати спеціалізованим організаціям згідно розробленим проектам у разі їх необхідності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування Волноваської міської військово-цивільної адміністрації, про виділ в натурі частини нежитлового приміщення задоволено. 

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право приватної спільної часткової власності з виділом в натурі ? часток нежитлового приміщення магазину № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 565, 3 кв.м., а саме  приміщення 1 торгівельна зала, площею 125, 4 кв.м; приміщення 2 комора, площею 3,6 кв.м; приміщення 3 торгівельна зала, площею 99, 9 кв.м; приміщення 4 коридор, площею 8,9 кв.м; приміщення 9 торгівельна зала, площею 33,7 кв.м; приміщення 10 частина торгівельного зала, площею 86,66 кв.м; приміщення 11 частина торгівельного зала, площею 36,91 кв.м; приміщення І сходи, площею 12, 7 кв.м; приміщення ІІІ сходи, площею 16,2 кв.м, всього загальною площею 423, 97 кв.м; ганок літ.а, ганок літ.а2, сарай літ.Б-1; гараж літ.В-1. 

Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , право приватної власності з виділом в натурі ? частки нежитлового приміщення магазину № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 565, 3 кв.м., а  саме  приміщення 5 коридор, площею 3,6 кв.м; приміщення 6 коридор, площею 11,3 кв.м; приміщення 7 тамбур, площею 4,2 кв.м; приміщення 10 частина торгівельної зали, площею 39,19 кв.м; приміщення 12 кабінет, площею 19,1 кв.м; приміщення ІІ сходи, площею 12,6 кв.м; приміщення ІV сходи, площею 16,2 кв.м, всього загальною площею 141,33 кв.м; ганок літ.а1.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 влаштувати глуху перегородку у приміщенні 10 та 11 на відстані 6,06 м до її вісі від перегородки з приміщенням 12 та глуху перегородку в приміщенні 11 на відстані 7,67 м до її вісі від перегородки з приміщенням (сходами) ІV, при попаданні перегородки в віконний пройм можливо закладення пройму, закласти дверний пройм між приміщеннями 4 та ІІ, 1 та 6, роботи по перевлаштуванню інженерних мереж та встановленню обладнання виконувати спеціалізованим організаціям згідно розробленим проектам у разі їх необхідності.

Ухвалюючи рішення місцевий суд виходив з того, що  висновок, проведеної в ході розгляду справи, судової будівельно – технічної експертизи № 1/с від 22 січня 2020 року містить варіанти виділу в натурі часток нежитлового приміщення, який враховує інтереси всіх співвласників спільної часткової власності. Крім того, приймаючи до уваги, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є близькими родичами між собою та погоджуються на виділ їм в натурі у спільну власність ? часток спірного нежитлового приміщення, суд вважає за можливе виділити їм вказану частину в натурі у спільну власність згідно із запропонованим експертом варіантом, зобов`язавши останніх провести певні переобладнання, запропоновані експертом, а малолітній ОСОБА_5 , в інтересах якої дії мати ОСОБА_4 , виділити в натурі ? частку за запропонованим експертом варіантом. Крім того, суд вважав, що при проведенні вказаної експертизи експертом запропонований можливий варіант розділу спірного нежитлового приміщення, загальна площа якого становить 565, кв.м., що в повному обсязі відповідає площі спірного приміщення, яка відображена у правовстановлюючих документах та у дослідженому судом технічному паспорті на вказане приміщення. Як було встановлено судом при дослідженні інвентарної справи, витребуваної з КП «Волноваське БТІ», жодних переобладнань у спірному нежитловому приміщені після отримання сторонами спадщини проведено не було, а отже вирішуючи спір між сторонами, суд не може брати до уваги площу спірної нежитлової будівлі, яка не відповідає правовстановлюючим документам. Натомість з висновку експертного дослідження будівельно – технічної експертизи № 21 від 30 червня 2020 року, наданого в якості доказу відповідачкою ОСОБА_4 , вбачається, що при проведенні дослідження експертом запропоновано варіант виділу в натурі ? частки нежитлової будівлі, виходячи з загальної площі приміщення 668,7 кв.м, що прямо суперечить площі, відображеної в правовстановлюючих документах та технічній документації. Крім іншого, зазначений варіант виділу в натурі частини спірної нежитлової будівлі взагалі не містить варіантів виділу часток для інших співвласників, окрім виділу ? частини, яка запропонована ОСОБА_4 , що позбавляє суд можливості вирішити спір між сторонами, застосовуючи зазначене експертне дослідження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_4 – адвокат  Довженко В.І.,  посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким виділити в натурі відповідачці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі ОСОБА_4 ? частку нежитлового приміщення магазину № НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за варіантом, викладеним у висновку №21 будівельно-технічної експертизи судового експерта Спиридонова В.А. від 01 червня 2020 року; в задоволенні решти позовних вимог  -відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на порушення її прав тільки з боку відповідачки  ОСОБА_4 , про будь-які порушення її інтересів іншими відповідачками у позовній заяві  ОСОБА_1 не зазначено. Крім того, суд виділив нерухоме майно відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без заявлення ними таких позовних вимог. При цьому позивачка не мала повноважень на представлення у суді інтересів відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .  Крім того, скаржник зазначав, що експерт ОСОБА_9 , яким була проведена судова будівельна – технічна експертиза, вийшов за межі ухвали суду про призначення експертизи та відповів на питання яке перед ним не було поставлене, а саме  експертом був запропонований варіант поділу спірного нежитлового приміщення з виділом в натурі  3/4 часток та 1/4 частки, хоча таких позовних вимог заявлено не було. Вважає, що даний висновок експерта  є недопустимим доказом. Судом першої інстанції, у порушення вимог процесуального права, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 за межами шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.  Окрім цього,  здійснений судом першої інстанції розподіл спірного нерухомого майна грубо порушив права неповнолітньої відповідачки ОСОБА_5 , тому що  судом виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщення під торгівельні площі,  загальна площа яких  складає 382,57 кв.м., в  той час як неповнолітній ОСОБА_5 виділено приміщень під торгівельні площі, розміром  39,19 кв.м. Судом не надано належної оцінки другому висновку судово-будівельної експертизи від 20 червня 2020 року, згідно якому  варіанти поділу спірного приміщення є найменш затратними, відповідають будівельним нормам і реалізація яких не потягне за собою руйнівне втручання в конструкцію нежитлового приміщення і не пов`язані із проведенням додаткових будівельно-технічних досліджень. Окрім цього, запропонований ним варіант передбачає поділ приміщень, при якому відсутні відхилення від ідеальних часток власників з огляду на функціональне призначення спірного приміщення як магазина, з врахуванням поділу торгівельних площ.

Доводи і заперечення інших учасників справи

Представник позивачки - адвокат Козуб Г.Г. подав відзив  на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

У судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_4 та її представник - адвокат Довженко В.І. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_1 -  адвокат Козуб Г.Г у суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , представник третьої особи орган опіки та піклування Волноваської міської військово-цивільної адміністрації в судове засідання не з`явились, згідно заяв, просили справу розглянути без їх участі.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_4 та її представника, представника позивачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Нежитлове приміщення магазину № 25 «Спутник», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 565, 3 кв.м. належить на праві спільної часткової власності, по ? частці, позивачці ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 1 а.с.5-6).

           Згідно  копії технічного паспорту на будівлю магазину АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 17 липня 2014 року, загальна площа даного нежитлового приміщення становить 565,3 кв.м (т. 1 а.с. 39-47).

  Відповідно до висновку  судової будівельно – технічної експертизи № 1/с від 22 січня 2020 року,  вбачається, що поділити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з виділом в натурі чотирьох ізольованих приміщень для кожної ? частки, відповідно ДБН В.2.2-9-2018 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», не представляється можливим за об`ємно – планувальним рішенням нежитлової будівлі. Експертом (в порядку експертної ініціативи) пропонується на розгляд суду варіант поділу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з виділом в натурі для ? та ? частки за наступним варіантом. Одному співвласнику ? частки пропонується виділити: приміщення 5 коридор, площею 3,6 кв.м; приміщення 6 коридор, площею 11,3 кв.м; приміщення 7 тамбур, площею 4,2 кв.м; приміщення 10 частина торгівельної зали, площею 39,19 кв.м; приміщення 12 кабінет, площею 19,1 кв.м; приміщення ІІ сходи, площею 12,6 кв.м; приміщення ІV сходи, площею 16,2 кв.м, всього загальною площею 141,33 кв.м, що відповідає ? частці; ганок літ.а1. Співвласникам ? частки (три співвласника по ? частки) пропонується виділити: приміщення 1 торгівельна зала, площею 125, 4 кв.м; приміщення 2 комора, площею 3,6 кв.м; приміщення 3 торгівельна зала, площею 99, 9 кв.м; приміщення 4 коридор, площею 8,9 кв.м; приміщення 9 торгівельна зала, площею 33,7 кв.м; приміщення 10 частина торгівельного зала, площею 86,66 кв.м; приміщення 11 частина торгівельного зала, площею 36,91 кв.м; приміщення І сходи, площею 12, 7 кв.м; приміщення ІІІ сходи, площею 16,2 кв.м, всього загальною площею 423, 97 кв.м, що відповідає ? частки; ганок літ.а, ганок літ.а2, сарай літ.Б-1; гараж літ.В-1. Переобладнання: влаштувати глуху перегородку у приміщенні 10 та 11 на відстані 6,06 м до її вісі від перегородки з приміщенням 12 та глуху перегородку в приміщенні 11 на відстані 7,67 м до її вісі від перегородки з приміщенням (сходами) ІV. При попаданні перегородки в віконний пройм можливо закладення пройму. Закласти дверний пройм між приміщеннями 4 та ІІ, 1 та 6. Роботи по перевлаштуванню інженерних мереж та встановленню обладнання виконувати спеціалізованим організаціям згідно розробленим проектам у разі їх необхідності (т. 1 а.с. 54-61).

Згідно  висновку експертного дослідження будівельно – технічної експертизи № 21 від 30 червня 2020 року, ураховуючи історично складений порядок користування, устрій нежилих приміщень, експерт пропонує варіант розділу/виділу нежилих приміщень магазину АДРЕСА_2 , загальною площею 668,7 кв.м., при якому: співвласнику на ? частку відводиться частина нежилих приміщень, а саме: приміщення -1 (торгівельна зала) частково - 82,82 м.кв; приміщення – 5 (торгівельна зала) частково – 58, 24 м.кв.; приміщення – 4 (склад) частково – 22,3 м.кв; всього площею внутрішніх приміщень 163, 36 кв.м. Залишити в загальному користуванні співвласників: в приміщенні – 1 (торгівельна зала) виділити приміщення – 18 (приміщення) – 15,28 м.кв; аІІ (крильце). ? частка із загального користування складає 3,82 кв.м. Всього на ? частку відводиться 167,18 кв.м, що відповідає ідеальній долі (т. 1 а.с. 104-113).

З акту  від 30 серпня 2019 року, підписаного ФОП ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , директором ТОВ «Волноваське Агропроменерго» вбачається, що орендар ОСОБА_12 , з яким ОСОБА_4 уклала договір оренди на частину спірного нежитлового приміщення, чинить позивачці ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй частиною даного  приміщення (т. 1 а.с. 12, 13).

        Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм можна дійти висновку, що виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

       Частка майна, яка виділяється, повинна бути дійсно окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому, частка, яка залишається у іншого власника (власників), має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Тобто, при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об`єкта.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував, що позивачка пред`явила позовні вимоги ( в остаточній редакції) не про виділ у натурі належної їй частки із майна, що є у спільній частковій власності, а про виділ їй та двом відповідачам належних їм ? часток  в праві спільної часткової власності з 1/ 4 частки майна, що належить відповідачці ОСОБА_5 .  При цьому ОСОБА_1 фактично заявила позов про виділ часток спірної нежитлової будівлі  в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які мають у цій справі статус відповідачів і з такими вимогами не звертались.

            Отже, позовні вимоги позивачки про виділ не тільки своєї частки нерухомого майна в натурі, а і часток відповідачів із однієї частки відповідачки ОСОБА_5 , є по суті не виділом частки у натурі за положеннями статті 364 ЦК України, а тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Висновки за результатом розгляду апеляційної  скарги.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

         З урахуванням наведених вище мотивів апеляційний суд  вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

        Керуючись ст. ст. 367, 374,376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах  ОСОБА_4   на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_13 , третя особа орган опіки та піклування Волноваської міської військово-цивільної адміністрації, про виділ в натурі частини нежитлового приміщення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:                                                                                                  

Повний текст постанови складено 14 січня 2022 року.

Суддя: