490/3235/21 17.01.2022

нп 1-кп/490/404/2021

                                        Справа № 490/3235/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглядаючи кримінальне провадження №12020150020003432, внесеного до ЄРДР 09.12.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, офіційно не працюючого, місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Возсіятське Єланецького району Миколаївської області, національність українець, громадянина України, неодружений, з середньою освітою, офіційно не працюючого, інваліда ІІІ групи, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,-

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Глядки Волочийського району Хмельницької області, національність українець, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_9

захисник ОСОБА_10

захисник ОСОБА_11

захисник

ОСОБА_12 Т А Н О В И В:

Центральним районним судом м. Миколаєва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 18.01.2022.

Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Прокурор клопотав обвинуваченому ОСОБА_13 продовжити строк тримання під вартою, оскільки вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу немає, заявлені ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та не зникли, обвинуваченим можуть бути прийнято спроби переховування від суду, оскільки останній обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за скоєння якого, законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. Також, обвинувачений може впливати на свідків, потерпілих від кримінального правопорушення та інших учасників злочину, з метою дачі ними завідомо недостовірних свідчень, а в ході судового розгляду жодного свідка, потерпілого ще не допитано. На думку прокурора, запобіжний захід у виді тримання під вартою є запобіганням спроби з боку обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_16 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_17 підтримала свого підзахисного.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосуються клопотання яке вирішується, суд дійшов висновку про таке.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, запобіжний захід у вигляді тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183, 197 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

ст. 17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Європейський суд з прав людини у рішеннях "Лаврик та інші проти України", "Ігнатов проти України" зауважив, що "тяжкість висунутих проти заявників обвинувачень і ризик їхнього переховування чи перешкоджання слідству згадувалися у первинних рішеннях про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення викладені у загальних формулюваннях і містили повторювані фрази. З них не вбачалося, що суди належним чином оцінили факти щодо необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин різних стадій проваджень. Вбачається, що національні суди не намагалися продемонструвати наявність конкретних фактів, які б доводили, що стверджуванні ризики переважали над принципом поваги до особистої свободи. Суд зазначає, що національні суди неодноразово обґрунтовували подальше тримання заявників під вартою посиланням на відсутність підстав для їхнього звільнення, тоді як пункт 3 статті 5 Конвенції передбачає застосування протилежного підходу і вимагає від національних органів влади наводити підстави для продовження строку тримання особи під вартою".

Прокурором доведено наявність лише одного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, як переховування від суду. Ризик є реальним, оскільки ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, вину в якому не визнає, та зможе переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, іншою підставою є те, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, не має постійного місця проживання з умовами придатними для проживання, не працює, не має сім`ї, а тому, без певних умов існування, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово відлучатися із місця свого проживання не є гуманним та доцільним.

Прокурором не доведено існування ризиків передбачених п. 3, 5 ст. 177 КПК України, оскільки, судом допитано всіх свідків у кримінальному провадженні, потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є лише припущенням прокурора та не ґрунтується на доказах.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами життя обвинуваченого, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Вищевказані обставини, за переконанням суду, оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для вживання обвинуваченим перешкод запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судові засідання та для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження. В зв`язку з чим, інший вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_13 у кримінальному провадженні.

Тому, обвинуваченому ОСОБА_13 строк тримання під вартою необхідно продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196-197, 331, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_13 , строк тримання під вартою до 15 березня 2022 року.

Строк дії ухвали та кінцевий строк тримання обвинуваченого під вартою - 15.03.2022.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду.

СУДДЯ ОСОБА_20