Справа № 419/2697/21

Провадження № 3/419/36/2022

ПОСТАНОВА

       10.01.2022 року суддя Новоайдарського районного суду Луганської області Іванова О.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла від командира військової частини НОМЕР_1 , у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, військовослужбовця, лейтенанта, заступника командира 1 гаубичної самохідно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 року складено протокол серія А3316 №26 про військове адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , відповідно до якого лейтенант ОСОБА_1 16.10.2021 року, 17.10.2021 року, 18.10.2021 року не виконував наказ командира батареї щодо проведення індивідуальної бесіди з особовим складом підрозділу. Викладене свідчить про недбале ставлення військової службової особи до військової служби, що є адміністративним правопорушенням передбаченим ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

       В судове засідання, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 не з`явився.

       Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.172-15 КУпАП.

       Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

       Згідно приписів ч. 1 ст.7 КУпАП - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

       Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч. 2 ст.6Конвенціїпрозахист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

       Так, згідно п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року за №23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1КодексуУкраїнипро адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено інше.

       В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» - одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

       Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції. Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

       Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

       Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

       Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

       Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

       Відповідно до статей 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

       Наказ можна віддати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

       Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

       Військовослужбовець після отримання наказу відповідає «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

       Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

       Тим самим лейтенант ОСОБА_1 не виконав наказ командира батареї, чим порушив вимоги статей 35, 37 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та вчинив військове адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 172-10 КУпАП.

               Згідно ст.9 КУпАП, адміністративне правопорушення це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

       Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

       Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

       Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

       Так, частина 2 ст.172-15 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті (недбале ставлення військової службової особи до військової служби), вчинене в умовах особливого періоду. З об`єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале або несумлінне ставлення до них.

       Разом з тим, дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кваліфіковані за ч.2 ст.172-15 КУпАП. Виклад суті правопорушення, згідно протоколу, не містить зазначення про дію особливого періоду, окрім того згідно ч.2 ст.172-10 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі відмови від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду, тобто КУпАП містить спеціальну норму. Таким чином, не виконання наказів ОСОБА_1 є окремим складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП (відмова від виконання законних вимог командира (начальника), окремої кваліфікації за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не потребує.

       Згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, збирати докази.

       Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

       За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, у зв`язку з чим, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

       На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.7, 10, 13, 221, 245, 247, 251, 252, 256, 266, 280, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

                                               ПОСТАНОВИВ:

       Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

       Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Новоайдарський районний суд Луганської області.

Суддя:                                                                         О.М. Іванова