Справа № 310/6680/21

2/310/426/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2022 року                                                                 м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді             Вірченко О.М.,

при секретарі                      Мельніченко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи – приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «АІА Фінанс Груп», треті особи – приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев О.О., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивачці стало відомо, що за місцем її роботи – ПАТ «Бердянська міська стоматологічна поліклініка» було отримано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12 липня 2021 року, якою приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Чубаревим О.О. було постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 . Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника за виконавчим провадженням № 65940396, становить 4 202,60 грн., що складається з витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 500 грн., суми боргу за виконавчим документом в розмірі 3 366 грн., основної винагороди виконавця в розмірі 366,60 грн. Вважає, що приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис від 18 березня 2021 року № 32720 з порушенням норм законодавства, в тому числі щодо безспірності заборгованості. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною Постанову КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», що виключає можливість стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. На сьогоднішній день вищевказаним Переліком передбачено можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі нотаріально посвідченого договору. ОСОБА_1 не укладала з жодною фінансовою установою нотаріально засвідчений кредитний договір. Просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 3 366 грн. на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп», а також стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати.

Ухвалою від 21 жовтня 2021 року судом було задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів та відповідача було зобов`язано надати належним чином завірені копії оскаржуваного виконавчого напису та документу, який встановлює заборгованість позивачки перед ТОВ «АІА Фінанс Груп».

Позивачка в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивачки надала суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких заяв або клопотань до суду не надали.

Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 16  постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»  від 01 березня 2013 року № 3 право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

На виконання ухвали Бердянського міськрайонного суду від 21 жовтня 2021 року про витребування доказів будь-яких документів на підтвердження наявності та розміру заборгованості позивачки перед фінансовою установою суду не надано, що позбавляє суд можливості перевірити вказані факти.

18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. був вчинений виконавчий напис № 32720 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп»заборгованості в розмірі 3 366 грн.

Згідно з постановою  приватного виконавця виконавчого округу  Запорізької області Чубарева О.О. від 07 липня 2021 року виконавцем було відкрито виконавче провадження № 65940396 про примусове виконання вказаного виконавчого напису.

У відповідності з постановою приватного виконавця від 12 липня 2021 року у виконавчому провадженні  № 65940396 при примусовому виконанні виконавчого напису № 32720 було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим  написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів вказаної статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п/п 2.2 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку).

Крім того, п/п 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, але сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис  як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, п/п. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однією з  ознак безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Відповідачем  не було надано доказів про надання нотаріусу для вчинення нотаріальної дії оригіналу кредитного договору, виписки по рахунку боржника чи розрахунку заборгованості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» наданий банком розрахунок суми заборгованості не є документом, який підтверджує безспірність вимог банку. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Крім зазначеного, суд звертає увагу на той факт, що постановою Київського адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною постанову КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою було визначено стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.

У відповідності з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п. 1 ч. 3 вказаної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами, відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою стороною.

Позивачкою при подачі позову до суду був сплачений судовий збір в розмірі 908 грн., а також сплачено судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн., що складає 1 362 грн.

Крім зазначеного, позивачкою були понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2 250 грн., що підтверджено договором про надання правничої допомоги від 26 липня 2021 року, додатковою угодою № 1 до вказаного договору від 26 липня 2021 року, актом виконаних робіт від 30 грудня 2021 року, рахунком-фактурою № 6 від 05 серпня 2021 року.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати в розмірі 3 612 грн., що складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 2 250 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 1 362 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи – приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Чубарев Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 32720, вчинений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 3 366 (три тисячі триста шістдесят шість) грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» ЄДРПОУ 41184403 (вул. Михайлівська, 15/1, літ. Б, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн., які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1 362 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 250 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                        О. М. Вірченко