Справа № 658/2348/20

(провадження № 2/658/127/22)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року        Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:

               головуючого судді Лященко В.В.

               за участю: секретаря Яковлєвої А.В.

               представника позивача ОСОБА_1

               представника відповідача Вознюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Каховці Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за договором,

встановив:

У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 20.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно якому останньому було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві. При укладенні вказаного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою врегульовано норми щодо договорів приєднання. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, внаслідок чого станом на 28.04.2020 року виникла заборгованість. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 124 238, 93 грн. та судові витрати.   

Ухвалою суду від 21.09.2021 року було заочне рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області  по справі  №658//2348/20 від 09.12.2020 року за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості скасовано. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.10.2021 року надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що позивач у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» 20.05.2011 року з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву. Посилання сторони позивача на те, що в Анкеті - заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписана ним Анкета - заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг а також Тарифами, становлять між ним та банком «Договір надання банківських послуг» та те, що відповідач зазначив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, - є недопустимим доказом. Ознайомлення з будь-яким документом може бути підтверджений підписом особи. Крім цього, коли мова іде в документі про істотну умову, притаманну договору, підпис особи засвідчує не лише ознайомлення з документом, а і згоду на викладені в документі умови, обов`язки, наслідки невиконання зобов`язань, розміри штрафних санкцій, розміри та порядок нарахування процентів, право банку на зміну умов в односторонньому порядку, збільшення розміру ліміту тощо. Тієї ж самої думки дотримується Верховний суд України в своїй постанові №6- 16цс15 від 11 березня 2015 року та у постанові № 6 - 1374цс17 від 11 жовтня 2017 року. Крім того, вважаю, що при зверненні до суду позивачем порушено строки позовної давності, так як з останнього платежу та строку дії картки пройшло більш трьох років.

04.11.2021 року надійшла відповідь на відзив представника позивача який посилається на те, що при оформленні кредиту відповідачем 20.05.2011 року було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правила надання банківських послуг, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua), Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. З копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_2 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила (в), що “ Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді..”.З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Отже, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3,6% в місяць або 43,2% на рік. Далі процентна ставка була змінена, відповідно до наказів банку. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Стосовно строку дії договору та кредитної картки позивач зазначає, що Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Тому, кредитний договір чинний, а заперечення Відповідача нічим не обґрунтовані. Оскільки відповідач звертався в Банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії.

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, відповідно якому останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

На підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт ОСОБА_2 неодноразово змінювався.

У наданому позивачем витязі із Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна визначено, зокрема, базову процентну ставку, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань. Вказаний витяг із Тарифів не підписаний позичальником.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 було отримано картку № НОМЕР_1 дата відкриття 17.07.2014 року, термін дії якої 07/18, та картку № НОМЕР_2 дата відкриття 03.08.2018 року, термін дії якої 06/22.

Згідно із наданим розрахунком, станом на 28.04.2020 року кредитна заборгованість відповідача становить 124 238, 93 грн., яка складається з 73 348, 44 грн. – заборгованості за тілом кредиту, 26 362, 04 грн. – заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦПК України, 24 528, 45 грн. – нарахованої пені.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин норми ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Суд не має можливості перевірити, коли саме (актуальні на конкретний час – 20.05.2011 року) Умови та правила надання банківських послуг були розміщені на веб-сайті банку.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, а також самі Умови та правила банківських послуг, що розміщені на сайті банку, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

Так, споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснювати свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк, а тому Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.05.2011 року шляхом підписання анкети-заяви.

Відповідна правова позиція Великої палати Верховного суду викладена в постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів; встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За правилами ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 20.05.2011 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення процентів за користування кредитом та відповідальності у виді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов`язання у виді грошової суми та її визначеного розміру.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  принципу справедливості розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт й Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, суд вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.05.2011 року шляхом підписання анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також, до суду надана Виписка за картковим рахунком відповідача, яка є належним доказом для визначення заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц.

Як вбачається з розрахунків заборгованості та виписки за договором б/н по рахунку, відповідач здійснював витрати кредитних коштів та періодично вносив кошти на погашення кредиту.

Відповідно до наданих розрахунків та виписки по рахунку вбачається, що позивачем безпосередньо до загальної заборгованості по кредиту включалося та відповідно проводилося списання: відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,6%, пені за прострочку за кредитом та комісії за обслуговування (членський внесок).

При цьому, оскільки матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем умов стягнення відсотків за використування кредитного ліміту за ставкою 3,6%, пені за прострочку за кредитом та комісії за обслуговування (членський внесок), суд вважає, що позивач безпідставно зарахував у розмір заборгованості вказані складові.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 20.05.2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Проте, суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому вважає, що відповідач має повернути заборгованості за тілом кредиту.

За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь банку підлягає стягненню 73 348, 44 грн. заборгованості за тілом кредиту. У задоволенні позову про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та пенею має бути відмовлено.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (59%) в сумі 1 240, 18 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» кредитну заборгованість в розмірі 73 348, 44 (сімдесят три тисячі триста сорок вісім грн. сорок чотири коп.) гривень, а також судові витрати у розмірі 1 240, 18 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.01.2022 року.

       Суддя                                                                         В. В. Лященко